Рішення № 15099384, 18.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.04.11 р. Справа № 37/85

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05514241

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення за договором оренди №2/488 від 25.05.2010р. заборгованості в розмірі 7888,14грн. (в тому числі 3426,98грн. в міський бюджет) та плати за землю в розмірі 3426,98грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Рибалко С.О. (за довіреністю №01/4-2612 від 26.10.2010р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 22.03.2011р. на 04.04.2011р., з 04.04.2011р. на 18.04.2011р.

У судовому засіданні 18.04.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення за договором оренди №2/488 від 25.05.2010р. заборгованості в розмірі 7888,14грн., з яких 3426,98грн. в міський бюджет.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди №2/488 від 25.05.2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість, яка включає в себе орендну плату та компенсацію оплати земельного податку за період з 01.09.2010р. по 01.02.2011р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька №2/488 від 25.05.2010р. з додатком, розрахунок суми боргу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

На виконання ухвали суду Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.14-25, 37-50, 52-61, 63-65).

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, в судові засідання протягом розгляду справи не зявлявся, про підстави неявки суду не повідомив, жодних документів, витребуваних ухвалами суду не надав, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію від 26.05.2004р. (а.с.22).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27).

Представник Позивача у судовому засіданні 18.04.2011р. повідомив про здійснення Відповідачем часткового погашення заборгованості перед місцевим бюджетом та зазначив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування заявлених вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає таку кваліфікацію та не є перешкодою (з огляду на повноту зібраних документів) для вирішення спору у розумінні ст. 77 Кодексу.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2010р. між Комунальним підприємством „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька (далі договір оренди) №2/488 (а.с.а.с.5-8), згідно п.п. 1.1., 2.1. 9.1 якого Орендодавець на підставі Розпорядження Донецького міського голови від 20.05.2010р. передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення у напівпідвалі (підвалі) загальною площею 155,4кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, б.63, для розміщення масажного кабінету, на період до 25.05.2012р.

За змістом п. 1.2. договору одночасно із правом оренди нерухомого майна Орендодавець надає і право користування земельною ділянкою без виділення на місцевості (в натурі), на якому розташовано обєкт оренди в розмірі 74,55кв.м.

Приналежність обєкту оренди Позивач обґрунтовує технічним паспортом та інвентарною карткою (а.с.а.с.40-43).

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати та плати за землю, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради, у розмірі на дату підписання договору оренди 1270,10грн., з яких 1097,74грн. орендна плата та 172,36грн. плата за земельну ділянку, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за довідкою №Ф-32072/2006 (а.с.39).

Пунктом 3.5. договору встановлено орендна плата вноситься Орендарем (Відповідачем) щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, Орендодавцеві, який самостійно її розподіляє відповідно до методики і контролює перерахування до міського бюджету не пізніше 20 числа , наступного за звітним.

Згідно п. 3.7. договору плата за користування земельною ділянкою під обєктом оренди вноситься Орендарем безпосередньо на розрахунковий рахунок міського бюджету щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за звітним.

Положеннями п. 9.1. договору оренди сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 25.06.2010р. по 25.05.2012р.

25.05.2010р. нежитлове приміщення загальною площею 155,4кв.м. було передане Позивачем Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.19).

Згідно додатку до договору оренди з (а.с.8 зворотній бік) розмір орендної плати визначений у сумі 1097,74грн. та ПДВ 219,55грн.

У звязку з не оплатою Відповідачем визначених договором платежів за період з 01.09.2010р. по 01.02.2011р. в сумі 7888,14грн., з яких плата за землю становить 3426,98грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.25) в частині коштів, отримувачем яких є безпосередньо Орендодавець, який (акт) був складений і надісланий (а.с.61) на виконання вимог суду.

Водночас, Відповідачем був підписаний акт звірення розрахунків в частині платежів на користь місцевого бюджету (а.с.64), в якому відображені здійснені в перебігу розгляду справи платежі на погашення вимог в цій частині в загальній сумі 2072,06грн., що підтверджується представленими позивачем квитанціями про оплату від 31.03.2011р. (а.с.50) та від 11.04.2011р. (а.с.65).

В складену на імя керівника Орендодавця гарантійному листі (а.с.63) вказує про наміри погасити заборгованість перед бюджетом до липня 2011р., а перед Комунальним підприємством „Служба єдиного замовника” до листопада 2011р.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги є однорідними, повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань по сплаті орендної плати та плати за землю за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін, приналежність обєкту оренди та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України та умовами укладеного між договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з компенсації зараховуваної Орендодавцеві плати за землю (а.с.а.с.47-49) відносно частини земельної ділянки, на якій розташовано обєкт оренди, узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та положеннями ст.ст. 10, 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ст. 322 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 2/488 від 25.05.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Із змісту наявного у матеріалах справи договору оренди, що строк здійснення щомісячних орендних платежів та плати за землю визначений безпосередньо у п.п.3.5, 3.7 договору - не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із щомісячного здійснення на користь Орендодавця орендних платежів та плати за землю на розрахунковий рахунок міського (районного) бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобовязань щодо періоду з 01.09.2010р. по 01.02.2011р. на момент подання позову утворилась заборгованість зі сплати за користування приміщенням в розмірі 7888,14грн., з яких 3426,98грн. - плата за землю на користь місцевого бюджету. Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобовязання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобовязання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Здійснення Відповідачем 31.03.2011р. (а.с.50) та від 11.04.2011р. (а.с.65) платежів у загальній сумі 2072,06грн. на користь місцевого бюджету зумовило як припинення у такий спосіб відповідного грошового зобовязання, так і, відповідно, - існування предмету спору в цій частині. Оскільки сплата боргу з боку Відповідача відбулася в перебігу розгляду справи, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі рішенні.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення грошових сум з урахуванням здійсненої відповідачем часткової сплати боргу, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених вимог відносно решти заявлених сум повністю 4461,16грн. на користь Орендодавця та 1354,92грн. в рахунок місцевого бюджету.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення за договором оренди №2/488 від 25.05.2010р. заборгованості в розмірі 7888,14грн. (в тому числі 3426,98грн. в міський бюджет) задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) заборгованість з орендної плати у сумі 4461,16грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь міського бюджету плату за землю в розмірі 1354,92грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі відносно решти вимог припинити.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05514241) державне мито в сумі 102грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2011р.

Суддя Попков Д.О.