Рішення № 15098960, 20.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 квітня 2011 р. Справа 2/40/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімікл Агро" 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд.38, кв.5; 04075, м. Київ- 75, вул. Червонофлотська, буд.4, кв.4

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 194 419,93 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Демченко І.П. - за довіреність;

відповідача: ОСОБА_1 - СПД.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімікл Агро" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 194 419,93 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.04.11 р. порушено провадження у справі №2/40/2011/5003 та призначено засідання на 20.04.11 р.

20.04.11 р. в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнала повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Згідно з видатковими накладними №Х-00000168 від 04.06.2010 року, №Х-00000173 від 07.06.2010 року, №Х-00000212 від 25.06.2010 року позивач передав, а відповідач отримав засоби захисту рослин на загальну суму 313213,01 грн.

Свої зобов"язання позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №Х-00000168 від 04.06.2010 року, №Х-00000173 від 07.06.2010 року, №Х-00000212 від 25.06.2010 року.

За поставлену продукцію відповідач розрахувався лише частково на суму 120000,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 193 213,01 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач пред'явив відповідачу претензію - вимогу №б/н від 17.01.11 року про сплату боргу за отриманий товар на суму 193213,01 грн., яку відповідач отримав 27.01.11 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.01.11 року, однак зазначена претензія-вимога залишена відповідачем без відповіді.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1206,92 грн. 3% річних за порушення ним виконання грошового зобов"язання за період з 03.02.11 року по 20.04.11 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обовязку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є видаткові накладні №Х-00000168 від 04.06.2010 року, №Х-00000173 від 07.06.2010 року, №Х-00000212 від 25.06.2010 року на загальну суму 313213,01 грн.

В порушення норм закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар після отримання вимоги №б/н від 17.01.11 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 193231,01 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Як встановлено судом, між сторонами не було належним чином погоджено та встановлено термінів розрахунку за поставлений товар.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 193213,01 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1206,92 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1206,92 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Також позивачем заявлено до стягнення за рахунок відповідача фактично понесені витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 було укладено угоду про надання адвокатських послуг №б/н від 31 грудня 2010 року.

Згідно з п. 2.1 угоди адвокат приймає на себе зобов"язання надати юридичну допомогу довірителю шляхом збирання доказів, складення, подання позову та представництво в суді до ФОП ОСОБА_1

Як встановлено п. 3.1. договору плата за адвокатські послуги надається в розмірі 2000,00 грн.

В результаті позивачем було понесено додаткові витрати у вигляді оплати послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується угодою про надання адвокатських послуг №б/н від 31 грудня 2010 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №90 від 31.12.10 року про сплату 2000,00 грн. згідно договору про надання адвокатських послуг від 31.12.10 р. Крім цього в матеріалах справи наявне посвідчення №209 від 31.05.1996 року видане Херсонською обласною КДКА гр. ОСОБА_2

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката є правомірними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 2000,00 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 05.04.11 року відповідач не подав до суду належних доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 194419,93 грн.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на оплату послуг адвоката покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімікл Агро" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд.38, кв.5, код ЄДРПОУ 32401788) 193 213,01 грн. - основного боргу, 1206,92 грн. - 3% річних, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1944,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, буд.38, кв.5; 04075, м. Київ- 75, вул. Червонофлотська, буд.4, кв.4

4 - відповідачу АДРЕСА_1