Постанова № 15096719, 26.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011                                                                                           № 32/574

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

Представники сторін:

позивача:Стуга В.В., довіреність № 1 від 10.01.2011;

відповідача:Дячок І. О., довіреність б/н від 07.07.2010;

третя особа 1: Гребеник І.С., довіреність б/н від 23.02.2011;

третя особа 2:не з’явився;

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-

2000»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 26.11.2010

у справі № 32/574 (суддя Хрипун О.О.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма

«Радосинь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-

2000»

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача 1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова

виробнича компанія «ТОТ»;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ-Інвест»;

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-2000» про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 32/574 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу векселів між Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-2000» від 17.04.2007 № Б-ЗБ-05/1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-2000» на користь Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-2000» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 32/574 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 прийнято до розгляду справу № 32/574. Розгляд апеляційної скарги призначений на 07.02.2011 об 11:10.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.02.10 № 01-23/1/1 у справі № 32/574 у зв’язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Буравльова С.І.

07.02.2011 представник відповідача в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 32/574 відкладено на 28.02.2011 об 11:30, а також залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича компанія «ТОТ», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.02.10 № 01-23/1/2 у справі № 32/574 у зв’язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Дикунську С.Я.

28.02.2011 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича компанія «ТОТ» через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 28.02.2011 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Інвест» через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано пояснення по справі.

28.02.2011 представником позивача в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи було надано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 32/574 відкладено на 21.03.2011 о 12:00.

21.03.2011 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича компанія «ТОТ» через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 21.03.2011 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича компанія «ТОТ» через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 продовжено строк вирішення спору по справі № 32/574, а розгляд апеляційної скарги у справі № 32/574 відкладено на 04.04.2011 о 10:30, а також залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ-Інвест», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

04.04.2011 представником відповідача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано додаткові пояснення по справі.

04.04.2011 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича компанія «ТОТ» через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

04.04.2011 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Інвест» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 32/574 відкладено на 26.04.2011 о 10:00.

26.04.2011 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Інвест» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

26.04.2011 представником відповідача в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи було надано додаткові пояснення по справі.

26.04.2011 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича компанія «ТОТ» в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи були надані додаткові пояснення по справі.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробнича компанія «ТОТ», колегія суддів встановила наступне.

24.03.2007 відбулось засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь».

На зазначеному вище засіданні було прийнято рішення про придбання Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-2000» двох простих векселів на загальну суму 10000000 грн. з метою отримання прибутку від подальшого їх продажу.

Статтею 194 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено поняття цінного паперу, відповідно до якого цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Відповідно до ст. 195 Цивільного кодексу України в Україні в цивільному обороті можуть бути цінні папери, які входять зокрема до групи боргових цінних паперів, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. Вексель за своєю правовою природою відноситься до групи боргових цінних паперів. Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

17.04.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-2000» (продавець) та Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (покупець) було укладено Договір купівлі – продажу векселів № Б-36-05/1 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець передає, а покупець приймає у власність та оплачує наступні прості векселі: № 32171215285, векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн., та № 32171215284, векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору вартість векселів (сума Договору) складає 10000000 грн.

Розрахунок за векселі здійснюється безпосередньо між продавцем та покупцем, шляхом перерахування суми Договору згідно з п. 1.2. Договору на розрахунковий рахунок продавця у термін 15 банківських днів з моменту підписання цього Договору (п. 2.1. Договору).

Згодом додатковою угодою до Договору сторони змінили п. 2.1. Договору та виклали його в наступній редакції: п. 2.1. Розрахунок за векселі здійснюється безпосередньо між продавцем та покупцем, шляхом перерахування суми Договору згідно п. 1.2. на розрахунковий рахунок продавця у термін 10 банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що передача векселів за цим Договором оформлюється Актом прийому – передачі.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на виконання п. 2.3. Договору 17.04.2007 між сторонами було підписано Акт прийому – передачі цінних паперів за Договором № Б-36-05/1 від 17.04.2007.

Зазначеним вище Актом сторони підтвердили, що продавець передав, а покупець прийняв згідно Договору № Б-36-05/1 від 17.04.2007 наступні прості векселі: № 32171215285, векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн., та № 32171215284, векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн.

01.11.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору. Дана додаткова угода була підписана сторонами з метою виключення можливих непорозумінь, а саме внесено зміни до п. 1.1. Договору – в таблиці у колонці «Векселедавець» слова та цифри «ТОВ «УКРЕНЕРГОРЕМОНТ - 2000» 30966444» замінено на «ВАТ «Холдингова компанія «Укренергопром» код 32956972.

Проаналізувавши Договір можна зробити висновок, що він за своєю правовою природою є Договором купівлі – продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що у відповідача, як векселедавця, не існувало зобов’язань перед Закритим акціонерним товариством “Виробничо-торгова фірма “Радосинь”, для оформлення боргу, за яким могли видаватися векселі. Укладений між сторонами договір купівлі-продажу векселів не містить умови щодо проведення розрахунків за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги із застосуванням векселів.

Тобто, позивач вважає, що відповідачем не надано доказів того, що вказані в Договорі векселі видані для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, тому і просив суд визнати Договір недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийняв до уваги, як належні докази у справі ксерокопії векселів, але належним чином не засвідченні, а саме не вказано ні назви посади особи, яка вчинила засвідчення, ні дати засвідчення.

Хоча, відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно – розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Таким чином, ксерокопії векселів, що містяться в матеріалах справи не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть вважатись належними та допустимими письмовими доказами, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До того ж, за весь час розгляду справи господарським судом міста Києва жодного разу не було витребувано оригінали векселів, незважаючи на те, що не був позбавлений ні права ні можливості.

Отже, судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення на підставі неналежних доказів.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції зробив висновок, що видача векселів суперечить ч. 2 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», так-як на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як векселедавець простого векселя, тобто відповідач, повинен мати перед собою борг, чи за наказом якого повинен бути здійснений платіж, тобто мати перед позивачем зобов’язання, сума якого має бути не меншою ніж сума платежу за векселем. Але доказів існування такого зобов’язання на момент укладення Договору суду не було надано.

Проте, такий висновок суперечить матеріалам справи, так-як з Договору вбачається, що його предметом є купівля-продаж векселів, видані 25.11.2005, тобто задовго до укладення Договору, що виключає можливість видачі простих векселів: № 32171215285, від 25.11.2005, № 32171215284, від 25.11.2005 на підставі оспорюваного договору.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що зазначені вище векселі видавались на підставі Договору суперечить матеріалам справи і є необґрунтованим.

Також, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача права власності на прості векселі: № 32171215285, від 25.11.2005, № 32171215284, від 25.11.2005, з огляду на те, що 13.04.2007 на підставі договору купівлі- продажу векселів № Б-35-05-/1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергоремонт-2000» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ» дані векселі.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що 11.12.2007 господарським судом міста Києва у справі № 16/417 було прийняте рішення, яким стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000” 10000000 грн. основного боргу, 3915,00 грн. пені, 118900,00 відсотків річних, 480000,00 грн. інфляційних, 25500,00 грн. державного мита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В зазначеному вище рішенні господарський суд встановив, що згідно з Договором купівлі – продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 продавець передав, а покупець прийняв у власність наступні прості векселі: № 32171215285, векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн., та № 32171215284, векселедавець - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн.

Проте, не оплатив зазначені вище векселі в зв’язку з чим у Закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Укренергоремонт-2000” виникла заборгованість за Договором купівлі – продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 в розмірі 10000000 грн.

З огляду на викладене вище можна зробити висновок, що судом першої інстанції у даній справі помилково невраховано положення ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт укладення та виконання Договору купівлі – продажу векселів № Б-36-05/1 від 17.04.2007 встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2007 у справі № 16/417, що є преюдиційним, тобто обов’язковим для суду при розгляді даної справи.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що 24.04.2007 Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” на підставі Договору купівлі – продажу векселів № Б-36-05/1 продало Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОТ» наступні прості векселі: № 32171215285, векселедавець - Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгова фірма “Радосинь”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн., та № 32171215284, векселедавець - Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгова фірма “Радосинь”, від 25.11.2005, термін платежу 23.11.2008, номінальна вартість 5000000,00 грн.

Проте, про зазначений вище договір позивач суд першої інстанції не повідомив.

Таким чином, Договір не лише був спрямований на настання реальних наслідків, але й виражав справжню волю сторін, що підтверджується протоколом засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» від 24.03.2007, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягали задоволенню.

Але, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції робить висновок про те, що Договір суперечить ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України.

Даний висновок є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, укладення 24.04.2007 між Закритим акціонерним товариством “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОТ» договору купівлі – продажу векселів № Б-36-05/1, свідчить про визнання позивачем Договору відповідно до якого Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгова фірма “Радосинь” є власником простих векселів: № 32171215285, № 32171215284.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 32/574 прийняте з неправильним застосуванням норми процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі № 32/574 скасувати, а в позові відмовити.

2. Матеріали справи № 32/574 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.04.11 (відправлено)