Рішення № 15096327, 11.01.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р.Справа № 17/91-1900

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Левтранс", м. Тернопіль

про стягнення 11138,55 грн. заборгованості

Представник від:

позивача: не з'явився;

відповідача: Гулій В.І., керівник, наказ №3К від 20.12.2001р.;

В судовому засіданні представнику відповідача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю письмового клопотання сторін.

Позивач: Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Хмельницький, 30.11.2010р. (згідно штампу поштового відділення звязку на конверті) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Левтранс", м. Тернопіль, про стягнення 11138,55 грн. заборгованості, посилаючись на умови укладеного договору купівлі-продажу від 25.01.2008р. та надану відповідачем розписку, з яких 8247,30 грн. основного боргу, 1731,95 грн. інфляційних нарахувань, 450,91 грн. 3% річних та 708,39 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Позов обґрунтовується копією договору купівлі-продажу від 25.01.2008р.; копією розписки про отримання товару без номеру та дати; копією видаткової накладної № п-00000036 від 25.02.2008р.; іншими документами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.12.2010р. прийнято позовні матеріали до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 16.12.2010р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 11.01.2011р. у звязку з неявкою позивача, заявлене ним клопотання та зважаючи на неподання сторонами витребуваних судом документів.

Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання з належно оформленими повноваженнями на право представництва інтересів підприємця в господарському суді у відповідності до приписів ст. 28 ГПК України.

Відповідач в судовому засіданні та згідно поданого відзиву на позов від 11.01.2011р. позовні вимоги заперечив, стверджуючи, що заборгованість ТОВ "Левтранс" за договором купівлі-продажу від 25.01.2008р. відсутня, на підтвердження чого суду надано копії платіжних доручень №60 від 26.02.2008р., №76 від 06.03.2008р., №48 від 16.05.2008р., №102 від 20.06.2008р., №127 від 04.07.2008р., №223 від 11.09.2008р., №318 від 10.11.2008р., №417 від 10.02.2010р., №0000000059 від 12.04.2010р., №0000000082 від 01.12.2010р. Вважає, що за отриманий товар Товариством здійснено переплату в розмірі 1074,32 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши додатково представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

25 січня 2008 року між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левтранс", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу б/н (далі Договір), згідно якого Продавець зобовязався поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупцю товар, а Покупець, в свою чергу, зобовязався прийняти товар умовах, визначених Договором. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін. Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження.

Також, умовами укладеного договору (розділ 3) сторони визначили порядок проведення розрахунків за отриманий товар. У п.п. 3.1. Договору зазначено, що вид розрахунків визначається за домовленістю сторін. Покупець зобовязується провести повний розрахунок за отриманий товару протягом 14 днів з моменту передачі товару.

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного договору Продавцем згідно видаткової накладної № п-00000036 від 25.02.2008р. передано, а відповідачем отримано зазначений в накладній товар на суму 4358,26 грн. (з ПДВ). Факт отримання товару Товариством підтверджується підписами відповідальних осіб сторін на накладній та підтверджується відповідачем згідно наданих в судовому засіданні пояснень.

Додатково позивач зазначив, що у відповідності до розписки відповідача, повна вартість отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Левтранс" від Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товару складає 8247,30 грн.

Однак будь-яких первинних товарно-розпорядчих документів, які б підтверджували факт передачі Продавцем Покупцю товару саме на суму 3889,04 грн. (різниці між сумою товару згідно накладної №36 і сумою, вказаною у розписці) позивачем не подано в порушення вимог ст. 33 ГПК України, а судом не здобуто, відтак суд доходить висновку, що належними та допустимими доказами (в розумінні ст. 34 ГПК України) позивачем підтверджено факт отримання відповідачем за договором від 25.01.2008р. товару на суму 4358,26 грн., що також підтверджено сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобовязується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Утім, як вбачається з наданих відповідачем в судовому засіданні платіжних доручень №60 від 26.02.2008р., №76 від 06.03.2008р., №48 від 16.05.2008р., №102 від 20.06.2008р., №127 від 04.07.2008р. (всього на суму 5641,62 грн.), Товариством з обмеженою відповідальністю "Левтранс" в період з 26 лютого 2008р. по 04 липня 2008 року на підставі виставленого Продавцем рахунку-фактури № п-00000014 від 25.01.2008р. повністю погашено заборгованість за отриманий згідно видаткової накладної № п-00000036 від 25.02.2008р. товар та здійснено переплату в цій частині на суму 1283,36 грн., у звязку з чим, беручи до уваги, що станом на 08.11.2010р. борг у Товариства перед позивачем відсутній, суд визнає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому до задоволення не підлягають.

Належне виконання грошових зобовязань Покупцем забезпечено згідно п. 6.2. договору у вигляді пені в розмірі 5% від суми неоплаченої (не повністю оплаченої) поставки за кожен день прострочки (п. 8.2 Договору).

Окрім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки пені в розмірі 708,39 грн. (нарахованої за період з 08.05.2010р. по 08.11.2010р.), трьох відсотків річних в розмірі 450,91 грн. (нарахованих за період з 01.01.2009р. по 08.11.2010р.) та 1731,95 грн. інфляційних нарахувань (за період січень 2009р. жовтень 2010р. включно), господарський суд, враховуючи, що боржником до 01.01.2009р. повністю сплачено рахунок-фактуру № п-00000014 від 25.01.2008р. та таким чином погашено вартість отриманого згідно видаткової накладної № п-00000036 від 25.02.2008р. товару, вважає, що відповідач не є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, а тому у Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні правові підстави для застосування передбачених ст. 230 ГК України та ст. 625 ЦК України санкцій за заявлений період.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 625, 627-629, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 47, 22, 32, 34, 43-44, 49, 811, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "17" січня 2011 року, через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик