Рішення № 15096296, 28.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2011 р.

Справа № 9/7/5022-135/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського транспортного прокурора в інтересах держави, м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 6, 46000 в особі Міністерства палива та енергетики України, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод", вул. Братів Лепких, 33, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області, 47500

про стягнення заборгованості в сумі: 642 925 грн. 40 коп., яких: 622 878 грн. 57 коп. - заборгованість за використаний природній газ; 5 315 грн. 85 коп. - пені; 1 026 грн. 47 коп. - 3% річних; 1 333 грн. 80 коп. - інфляційних нарахувань; 12 370 грн. 71 коп. - штраф.

За участю представників сторін:

прокуратури: Житовецька О.А. - посвідчення № 62 дійсне до 27.10.2013р.

позивача: Штогрин М.П. - довіреність № 01/44 від 11.01.11 р.

відповідача: не з'явився

Прокурору та представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 28.03.2011р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Тернопільський транспортний прокурор в інтересах держави, м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 6, в особі Міністерства палива та енергетики України, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод", вул. Братів Лепких, 33, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 642 925 грн. 40 коп.

Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : договору № 01/В-05 від 26.10.2010р. на постачання і транспортування природного газу, Актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2010р., від 30.11.2010р., від 27.12.2010р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.02.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.02.2011р. та на 21.03.2011р. через неявку представника відповідача в судове засідання та неподання сторонами витребуваних судом документів. В зв’язку із перебуванням судді Гевко В.Л. на лікарняному, розгляд справи переносився на 28.03.2011р. о 16:20 год. про що сторони були повідомлені належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України.

Прокурор та представник позивача в судове засідання 28.03.2011р. прибули, позовні вимоги підтримали повною мірою з підстав викладених у позовній заяві. Зокрема, зазначають, що відповідачем в порушення договірних зобов’язань не проведено розрахунків за спожитий в період з жовтня по грудень 2010 р. природній газ в сумі 622 878,57 грн. В зв’язку з несвоєчасною оплатою за послуги з газопостачання відповідачу нараховано 5 315 грн. 85 коп. - пені; 1 026 грн. 47 коп. - 3% річних; 1 333 грн. 80 коп. - інфляційних нарахувань; 12 370 грн. 71 коп. – штрафних санкцій. Таким чином, заявлена сума, яку позивач просить стягнути з ТОВ "Бережанський склозавод" складає 642 925 грн. 40 коп.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення ухвал суду.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України Господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.

В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор звернувся до суду за захистом прав і законних інтересів держави в особі Міністерства палива та енергетики України, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" мотивуючи тим, що несвоєчасна оплата за послуги з газопостачання порушує інтереси держави в частині наповнення та своєчасного надходження платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що є підставою для реалізації прокурором своїх повноважень по представництву інтересів держави і звернення в суд з позовною заявою для їх захисту.

При цьому Міністерство палива та енергетики України є центральним органом державної виконавчої влади, на який покладено здійснення державної політики в галузі паливно-енергетичного комплексу. В свою чергу Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заснована відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 року №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України". Засновником зазначеної компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, метою і предметом діяльності якої є підвищення функціонування та розвитку нафтогазового комплексу. Відповідно до додатку №2 до Постанови КМУ № 747 від 25.05.1998 року акції Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" залишені в державній власності і передані до статутного фонд НАК "Нафтогаз України". ВАТ "Тернопільгаз" забезпечує потреби народного господарства та населення району природним і зрідженим газом, здійснює проектування, будівництво та ремонт газових мереж, транспортує та постачає природний газ.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора викладених у позовній заяві та у судовому засіданні щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено Договір на постачання і транспортування природного газу №01/В-05 від 26.10.2010р. (далі по тексту –Договір), згідно умов якого позивач –ВАТ "Тернопільгаз", як Постачальник, надав відповідачу –ТзОВ "Бережанський склозавод", як Покупцю, послуги по постачанню і транспортуванню природного газу з оформленням двохсторонніх актів про кількість реалізованого газу за місяць. (п.п. 1.1., п. 2.1.9. Договору). Термін дії договору визначено з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2010р.

Розглянувши та оцінивши умови Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару (природного газу).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

П.п. 3.1. укладеного між сторонами Договору сторони погодили, що обсяги поставок природного газу по даному Договору складають 350 тис. м. куб. В свою чергу відповідно до п.п. 3.2. Договору фактична кількість поставленого поданому договору природного газу визначається на підставі щомісячних актів приймання - передачі природного газу, які підписуються між "Покупцем" і "Постачальником".

Позивачем надано суду належні докази, які підтверджують що, за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року (включно) відповідачу було поставлено природного газу в кількості –334 787 куб.м. Зазначене, зокрема, підтверджується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та доданими до матеріалів справи належно чином завіреними копіями актів прийому –передачі газу, що підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. А саме: акту від 31.10.2010р. з якого вбачається, що відповідачем спожито 10 116 куб.м.; акту від 30.11.2010р. спожито - 173 769 куб.м.; акту від 27.12.2010р. спожито - 150 902 куб.м.

За змістом п.п. 5.1. Договору ціна природного газу, який продається по даному Договору, складає разом до сплати за одну тисячу кубічних метрів природного газу 3022 грн. 85 коп., в тому числі ПДВ –20%. При цьому відповідно до п.п. 5.3. Договору ціна на газ може змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів , які впливають на ціну газу або зміни ціни закупівлі газу. У разі зміни ціни на газ Сторонами в обов’язковому порядку здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами.

Як стверджує позивач ціна за газ та її структура визначена п.п. 5.3. Договору протягом періоду з жовтня 2010 року по грудень 2010 року (включно) не змінювалась та становила 3022 грн. 85 коп. за 1 тис. куб. м. природного газу та включала в себе в тому числі і вартість послуг з транспортування газу. При цьому судом доказів протилежного не здобуто.

Враховуючи зазначене, загальна вартість послуг за наданими суду актами та з врахуванням встановлених цін на природній газ та тарифів на послуги по транспортуванню склала 1 012 010,88 грн. Що відповідає сумі зазначеній позивачем у поданих суду розрахунках суми позовних вимог.

Згідно з умовами п.6.1 Договору, Покупець зобов’язувався сплатити Постачальнику вартість газу попередньою оплатою не пізніше ніж за 5 (п’ять) банківських днів до початку місяця поставки газу в розмірі 100% вартості заявленого обсягу газу та послуг по його транспортуванню. Остаточний розрахунок проводиться до 10-числа місяця, наступного за звітним місяця шляхом перерахунку грошових коштів на розподільчий рахунок "постачальника" в національній валюті України чи за домовленістю сторін, іншим не забороненим чинним законодавством України способом.

Однак, відповідач розрахунки в повному обсязі не провів. Зокрема, як стверджує позивач та зазначене підтверджується поданими ним доказами боржником оплачено в листопаді 2010 р.: 18-19.11.2010р. –5000,00грн., 22.11.2010р. –11000,00 грн., 23.11.2010р. –13132,31 грн., 25.11.2010р. –50000,00 грн., 26.11.2010р. –5000,00 грн., 30.11.2010р. –185000,00 грн.; в грудні 2010р.: 06.12.2010р. –5000,00 грн., 07.12.2010р. –10000,00 грн., 08.12.2010р. –50000,00 грн., 09.12.2010р. – 5000,00 грн., 10.12.2010р. –3000,00 грн., 14.12.2010р. –34000,00 грн., 15.12.2010р. –3000,00 грн., 16.12.2010р. –10000,00 грн. Всього сплачено 389 132,31 грн. В підтвердження зазначених сум позивачем надано суду виписки з обслуговуючого банку про оплату ТзОВ "Бережанський склозавод" за використаний природний газ з 18.11.2010р. по 16.12.2010р.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача, заборгованість відповідача по Договору за використаний у жовтні-грудні 2010 року природний газ, який станом на 21.10.2010 року та на час розгляду справи становить 622 878,57 грн. При цьому, доказів протилежного, в тому числі щодо погашення заборгованості за Договором, відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Щодо пені, штрафних санкцій, індексу інфляції а також три проценти річних від простроченої суми то судом встановлено наступне.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Як встановлено судом у відповідності до п.п. 7.2. Договору сторони погодили, що "Покупець" сплачує на користь "Продавця" окрім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з наведеним, беручи до уваги поданий позивачем розрахунок пені та відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 5 315 грн. 85 коп. за період з 11.11.2010р. по 21.01.2011р. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96 ВР від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

П.п. 7.2. Договору сторони передбачили, що за прострочення платежу понад тридцять днів з "Покупця" додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок штрафу суд вважає правомірно нарахованим штраф 7% за прострочення платежів понад 30 днів в сумі 12370,71 грн. відповідно до правил визначених чинним законодавством та умов Договору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 7.2. Договору "Покупець" зобов’язується сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримання платежу, а також три відсотки річних від затриманої несплаченої суми.

А тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача 1 333 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань та 1 026 грн. 47 коп. 3% річних за період з 11.11.2010р. по 21.01.2011р.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд вважає документально підтвердженою прокурором і позивачем та такою, що підлягає до задоволення заявлену до стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод" на користь позивача - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" 622 878 грн. 57 коп. –заборгованості за використаний природний газ; 5 315 грн. 85 коп. - пені; 1 026 грн. 47 коп. - 3% річних; 1 333 грн. 80 коп. - інфляційних нарахувань; 12 370 грн. 71 коп. - штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу, із змісту ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

За змістом пункту 30 частини першої статті 4 Декрету КМУ "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита, в тому числі за позовами, з якими вони звертаються до господарського суду в інтересах громадян і держави.

Виходячи із змісту зазначених норм, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог судом, 6429,25грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі та стягуються в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод", вул. Братів Лепких, 33, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області (ідент. код 36350030) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (ідент. код 03353503) – 622 878 (шістсот двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 57 коп. заборгованості за використаний природній газ; 5 315 (п’ять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 85 коп. - пені; 1 026 (одну тисячу двадцять шість) грн. 47 коп. - 3% річних; 1 333 (одну тисячу триста тридцять три) грн. 80 коп. - інфляційних нарахувань; 12 370 (дванадцять тисяч триста сімдесят) грн. 71 коп. - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод", вул. Братів Лепких, 33, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області (ідент. код 36350030) в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 6 429 (шість тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 25 коп. - державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанський склозавод", вул. Братів Лепких, 33, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області (ідент. код 36350030) в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 04.04.2011р.