Рішення № 15096291, 19.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2011 р.Справа № 2/16/5022-212/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради вул. І. Франка, 16, м.Тернопіль, 46000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій - імпекс" вул.Грушевського, 23, м.Тернопіль, 46000

про стягнення 2 806 грн. 25 коп. заборгованості.

За участю представників сторін:

позивача: Решетуха А.В., довіреність № 118/1 від 24.01.10 р.

Яковенчук Б.І., довіреність №1656/1 від 27.07.2010р.

відповідача:

Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 2 806 грн. 25 коп. заборгованості за період з 01.03.2009р. по 30.04.2010р. за спожиту теплову енергію згідно договору №486 від 04.10.2001р.

Відповідач позов не визнає (лист від 12.04.2011р.), посилаючись на те, що:

- Нежитлове приміщення розташоване в будинку побуту "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 він продав ОСОБА_1, підтверджуючи даний факт договором купівлі-продажу від 29.02.2008р.

- За період з 01.03.2009р. по 30.04.2010р. він не був власником спірного нежитлового приміщення та не одержував від позивача послуг, тому і оплачувати за них не поивнен.

- 17.07.2008р. позивачеві було повідомлено про продаж приміщення та припинення дії договору оренди (лист №11 від 17.07.2008р.).

Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача і приймаючи до уваги, що:

1) В судовому засіданні перед розглядом справи представникам позивача розяснено їх права і обовязки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

2) Договір про надання теплової енергії в гарячій воді № 486 від 04.10.2001р. є господарським договором, в якому передбачені майново-господарські зобовязання, які виникли між субєктами господарювання (ст. 179 Господарського кодексу України).

Тому суд вирішує даний спір керуючись Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Тобто, в першу чергу суд застосовує правила встановлені Господарським кодексом України.

3) Ст. 206 Господарського кодексу України тлумачить, що господарське зобовязання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст.188 Господарського кодексу України.

Ст. 188 Господарського кодексу України зазначає: "зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором".

Відповідач не представив доказів того, що позивач погодився з ним на розірвання договору № 486 від 04.10.2001р. Не представив квитанції про надсилання даного листа та відповіді на нього.

Позивач доводить, що відповідач не повідомив йому про зміну користувачів нежитлового приміщення та не звертався до нього з проханням розірвати договір. Долучений відповідачем до матеріалів справи лист № 11 від 17.07.2008р. до нього не поступав, підтверджуючи даний факт витягом із журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2008р.

Вищенаведене підтверджує, що відповідач в належному порядку не довів, що він розірвав з позивачем договір про надання послуг, тому слід вважати, що станом на 30.04.2010р. господарські зобовязання по договору № 486 від 04.10.2001р. не припинилися (ст. 202 Господарського кодексу України). На час розгляду справи договір № 486 від 04.10.2001р. діє.

Згідно умов даного договору, позивач постачає теплову енергію в гарячій воді в нежитлове приміщення, загальною площею 32,08 кв.м. із максимальним тепловим навантаженням 2440Гкал/год. (додаток № 1 до договору № 486 від 04.10.2001р.).

4) П. п. 6.2; 6.3 договору № 486 від 04.10.2001р. сторони передбачили, що за одержані послуги по постачанню теплової енергії відповідач повинен за 3 дні до початку розрахункового періоду розрахуватись з позивачем.

Позивач стверджує, що з 01.03.2009р. по 30.04.2010р. він постачав відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення приміщення в період опалювального сезону, підтверджуючи дані послуги актами про запуск системи опалення в роботу від 20.11.2008р. та від 16.12.2009р.; рахунками № 486 від 31.03.2009р., № 486 від 22.04.2009р., № 486 від 31.10.2009р., № 486 від 30.11.2009р., № 486 від 31.12.2009р., №486 від 31.01.2010р., № 486 від 28.02.2010р., № 486 від 31.03.2010р. та № 486 від 30.04.2010р.

Але відповідач (споживач даної теплової енергії) вартість наданих послуг не сплатив.

Відповідач не представив доказів виконання грошових зобовязань по договору №486 від 04.10.2001р.

Тому, з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що на час розгляду справи за відповідачем перед позивачем рахується борг в сумі 2 806 грн. 25 коп., що є порушенням ст.ст. 525, 625, 901 та 903 Цивільного кодексу України.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 2 806 грн. 25 коп. слід вважати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

5) При розгляді справи також враховувалось:

а) Згідно п. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України у разі неможливості виконати договір про надання послуг з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі.

По даній справі договір не розірваний з вини відповідача. По даному договорі послуги надані. З покупцем спірного приміщення позивач не є в договірних відносинах, тому не має права стягувати з нього плату за надані послуги.

Тому суд вважає, що сторона по договору (споживач) повинен сплатити енергопостачальній організації плату в повному обсязі.

б) ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору вчиняється в тій самій формі що і договір.

Тобто, споживач теплової енергії в гарячій воді повинен був звернутися до енергопостачальної організації в письмовій формі (направити лист рекомендованою кореспонденцією) і дочекатися відповіді на даний лист, щоб знати чи згоден позивач розірвати з ним договір.

Фактично:

- в листі № 11 від 17.07.2008р. є виправлення року, в якому він написаний. З чим повязані дані виправлення відповідач не пояснив.

- в листі споживач послуг повідомляє, що дія договору припиняється у звязку з його закінченням (п. 10.2.) та продажем приміщення.

- із тексту п. 10.2. договору № 486 від 04.10.2001р. вбачається, що сторони передбачили підстави припинення дії договору. А саме: по закінченню терміну, на який він був укладений та при взаємній згоді сторін.

Як зазначено вище, взаємна згода про припинення дії договору відсутня.

А з доводами закінчення терміну дії договору, на який він був укладений, суд встановив наступне:

В п. 10.4. сторони узгодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із його сторін.

Отже, в даному пункті сторони передбачили дії, які необхідно провести для того, щоб договір було припинено. А саме: з 30 листопада по 31 грудня року у відповідача був час, щоб повідомити позивача про те, що він не згоден на пролонгацію договору в наступному місяці.

Доказів того, що відповідач за період з 30.11.2008р. по 31.12.2008р. звертався до позивача з вимогою припинення договірних відносин в суд не надано. Тому, згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що такий лист відповідачем на адресу позивача не направлявся.

А відтак, згідно умов п. 10.4. договору № 486 від 04.10.2001р., даний договір на час розгляду справи вважається пролонгованим до 31.12.2011р.

Це ще раз підтверджує, що сторони на час розгляду справи знаходяться в договірних відносинах. В звязку з чим, в приміщенні по АДРЕСА_1, і надавались послуги.

6) Позивач не надав в суд доказів того що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тому, з врахуванням вимог ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що немає підстав для накладення арешту на майно відповідача.

7) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту в сумі 102 грн. слід покласти на відповідача.

8) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повязані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій - імпекс" вул.Грушевського, 23, м.Тернопіль (ідент. код 22598854):

- на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради вул. І. Франка, 16, м.Тернопіль (ідент. код 14034534) суму 2 806 грн. 25 коп. за спожиту теплову енергію; 102 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2) В клопотанні позивача про забезпечення позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення «20»квітня 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяВ.О. Колубаєва