Рішення № 15096075, 21.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2011 р. Справа № 26/017-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Обухів про стягнення 13 000,56 грн., за участю представників позивача Рощик Г.О., довіреність № б/н від 14.09.2010 року, відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 23.03.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 13000,56 грн. заборгованості, з яких 10999,00 грн. ? основний борг, 1561,86 грн. ? інфляційна складова боргу, 439,96 грн. ? 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про співробітництво №09-200709-013 від 20.07.2009року щодо повернення у відповідності з умовами договору грошових коштів у сумі 10999,00грн., які були перераховані на рахунок відповідача в якості платежу за придбаний у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_3 товар, а саме ноутбук Asus N90Sv-P870SFJGAW. У звязку з розірванням кредитного договору №003-28501-021009 від 02.10.2009року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” та ОСОБА_3, згідно якого останній надавався кредит у розмірі 10999,00грн. на придбання у відповідача товару, та у звязку з неповерненням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перерахованих коштів, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 999,00грн. основного боргу, 439,96грн. 3% річних та 1561,86грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.03.2011 року.

У позовній заяві позивач просив забезпечити позов шляхом тимчасового обмеження права виїзду за кордон відповідача.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

У судових засіданнях 24.03.2011 року та 07.04.2011 року оголошувалися перерви відповідно на 07.04.2011 року та 21.04.2011 року.

У судовому засіданні 21.04.2011 року представник позивача підтримав зазначені позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.07.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк” (банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) був укладений договір про співробітництво №09-200709-013 (договір про співробітництво), відповідно до п. 1.1 якого з метою просування товарів, які реалізуються у магазинах продавця, та з метою задоволення потреб споживачів, сторони домовились, що продавець буде виписувати кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури і резервувати вказані в рахунках-фактурах товари на термін не більше 5 днів, а банк буде приймати виписані продавцем рахунки-фактури та додаткові документи для надання кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами у продавця, та контролювати надходження коштів в оплату товарів.

Згідно п. 3.1 договору про співробітництво при зверненні споживача з проханням придбати товар на умовах залучення кредиту банку, продавець попереджає споживача про строк резервування замовленого товару та виписує споживачу рахунок-фактуру на повну вартість товару та направляє споживача до співробітника банку для отримання інформації про умови кредитування на придбання товару.

Пунктом 3.7 договору про співробітництво передбачено, що якщо споживач у випадках, передбачених чинним законодавством України, повертає товар, придбаний в мережі магазинів продавця за рахунок кредиту з вимогою повернення грошових коштів, сплачених в рахунок вартості товару, продавець зобовязаний надати споживачу накладну на повернення товару протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту повернення товару перерахувати грошові кошти в розмірі вартості товару на рахунок банку. Банк протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання грошових коштів від продавця спрямовує їх на погашення заборгованості споживача за відповідним кредитним договором. У разі виникнення після такого погашення залишку грошових коштів, банк виплачує їх споживачу.

Пунктами 7.1, 7.2 договору про співробітництво сторонами визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом невизначеного строку. Якщо одна із сторін має намір достроково припинити дію договору, сторона повинна письмово повідомити іншу за 30 днів до моменту запланованого розірвання. В цьому випадку після закінчення 30-денного терміну з дати письмового повідомлення вказаний договір вважається достроково розірваним за погодженням сторін.

Жодною із сторін не подано суду доказів звернення одна до одної у визначений договором про співробітництво строк і формі з заявою про його розірвання, а тому господарський суд вважає, що договір про співробітництво №09-200709-013 від 20.07.2009року є чинним на момент розгляду спору у господарському суді.

02.10.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта” правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк” (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) був укладений кредитний договір №003-28501-021009 (кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор (ПАТ „Дельта Банк”) надає позичальнику грошові кошти на наступні цілі: 1) на придбання позичальником майна у сумі 10999,00грн., згідно з переліком, що зазначений у рахунку-фактурі №0000000185 від 30.09.2009року та Розділі 11 цього договору, та 2) на оплату позичальником страхового платежу ЗАТ “СК “Дельта життя” у розмірі 1 319,88грн., що разом складають суму кредиту 12318,88грн.

Згідно п. 1.4 кредитного договору з підписанням цього договору позичальник доручає кредитору перерахувати продавцю майна за реквізитами: ФОП ОСОБА_1, поточний рахунок №НОМЕР_1 відкритий в ТОВ „Комерційний банк „Дельт”, м. Київ, МФО 380236 частину суми кредиту (без врахування суми плати за надання кредиту, що зазначена в п. 1.1. цього договору).

Строк дії кредитного договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником зобовязань за цим договором (п. 10.1. кредитного договору).

Відповідно до рахунку-фактури №0000000 від 30.09.2009року ФОП ОСОБА_1 зобовязувався передати одержувачу ОСОБА_3 ноутбук Asus N90Sv-P870SFJGAW на суму 13999,00грн. і саме на придбання вказаного товару Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” згідно п. 1.1. кредитного договору було надано ОСОБА_3 кредит.

На виконання умов договору про співробітництво №09-200709-013 від 20.07.2009року та кредитного договору №003-28501-021009 від 02.10.2009року позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у розмірі 10999,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №20440461 від 05.10.2009року на суму 10999,00 грн.

09.10.2009року ОСОБА_3 звернулася до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” з заявою б/н про розірвання кредитного договору №003-28501-021009 від 02.10.2009року у звязку з тим, що товар (ноутбук Asus N90Sv-P870SFJGAW) був повернутий продавцю.

З наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної постачальнику (повернення) №Ц-00005728 від 09.10.2009року вбачається, що вказаний вище товар був повернутий продавцю (ФОП ОСОБА_1).

Враховуючи вищенаведені обставини, кредитний договір №003-28501-021009 від 02.10.2009року, укладений між Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” та ОСОБА_3, був розірваним.

12.10.2010 року позивач з метою повернення сплачених відповідачу, в якості оплати вартості ноутбука Asus N90Sv-P870SFJGAW, грошових коштів у розмірі 10999,00грн. звернувся до останнього з листом, в якому просив повернути зазначені грошові кошти у звязку з анулюванням кредитного договору. Однак відповіді на надіслані листи відповідач не надав, та сплачені кошти не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Отже, враховуючи той факт, що відповідно до меморіального ордера №20440461 від 05.10.2009року позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 10999,00грн. в якості оплати вартості ноутбука Asus N90Sv-P870SFJGAW згідно рахунку-фактури №0000000185 від 30.09.2009року, та враховуючи те, що споживач (ОСОБА_3), якій було видано кредит на придбання у відповідача ноутбука Asus N90Sv-P870SFJGAW, вказаний вище товар повернув позивачу, що спричинило розірвання кредитного договору, господарський суд дійшов до висновку, що згідно п. 3.7 договору про співробітництво Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобовязана була повернути сплачені кошти протягом трьох робочих днів позивачу.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що на момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів повернення сплачених позивачем коштів у сумі 10999,00 грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 10999,00грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума інфляційної складової боргу та 3% річних за спірним договором складає відповідно 1583,86 грн. та 449,30 грн., яку нараховано судом відповідно до вимог закону.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 1561,86 грн. інфляційної складової боргу та 439,96 грн. 3% річних.

Таким чином, позов в частині стягнення 1561,86 грн. інфляційної складової боргу та 439,96 грн. 3% річних у звязку простроченням виконання зобовязання з повернення грошових коштів за договором про співробітництво на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Державне мито у сумі 130,01 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39, код 34047020) 10 999 (десять тисяч девятсот девяносто девять) грн. 00 коп. боргу, 1561 (одну тисячу пятсот шістдесят одну) грн.. 86 коп. інфляційних втрат, 439 (чотириста тридцять девять) грн. 96 коп. 3% річних, 130 (сто тридцять) грн. 01 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Д. Лилак

Дата підписання: 26.04.2011р.