Рішення № 15096050, 19.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2011 р. Справа № 9/037-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/037-11 19.04.2011 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюмпласт”

Про стягнення 5689,75 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача предст. Медвідь О.І. (дов. № 5 від 04.01.2011 р.)

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюмпласт” про стягнення 5689,75 грн.

Ухвалою від 18.02.2011 року порушено провадження у справі № 9/037-11 та призначено її до розгляду на 15.03.2011 року; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 18.02.2011 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обовязковою.

В судове засідання 15.03.2011 р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 18.02.2011 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у звязку з чим ухвалою суду від 15.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 05.04.2011 р.

05.04.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області для всебічного та обєктивного розгляду справи представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У звязку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи 05.04.2011 року не відбувся.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 11.04.2011 р. строк розгляду справи продовжено; розгляд справи призначити на 19.04.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали (для огляду) документів, копії яких додано до позовної заяви; уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; зобовязано відповідача надати в судове засідання відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків; письмове пояснення (з долученням доказів), в якому зазначити, на якій підставі керував транспортним засобом марки “ВАЗ 21070”(державний номер НОМЕР_1), що належить ТОВ “Алюмпласт” ОСОБА_1 07.08.2006 р.; письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, контррозрахунок, довідку з органу статистики про знаходження відповідача в ЄДРПОУ; інші докази стосовно заявлених вимог.

В судове засідання 19.04.2011 р. представник відповідача вдруге не зявився, вимоги ухвали суду від 18.02.2011 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку незявлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві, але відповідач жодного разу не зявився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/037-11 вже відкладалась у звязку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

07.08.2006 р. у місті Києві по пл. Г. Бресту трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки „ВАЗ - 21070” (д.н. НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_1, що належить ТОВ „Алюмпласт” та автомобіля марки „Renault Megane” (д.н. НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_2.

Вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля марки „ВАЗ - 21070” (д.н. НОМЕР_1), ОСОБА_1, який порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Вина зазначеної особи та інші обставини ДТП підтверджуються довідкою ВДАІ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві та постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.08.2006 року.

Відповідно ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_1, як особа винна в нанесенні шкоди, зобовязаний відшкодувати матеріальні збитки, нанесенні власнику автомобіля марки „Renault Megane” (д.н. НОМЕР_2).

Згідно Звіту про оцінку автомобіля № 2184 від 11.08.2006р. розмір завданих збитків власнику автомобіля марки „Renault Megane” (д.н. НОМЕР_2) складає 6 652,93 грн.

На момент ДТП у Відповідача була застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/ 4339096 від 06.09.2005 р.) в ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія” (далі ЗАТ „УТСК”).

Згідно даного Договору, ЗАТ „УТСК” зобовязується виплатити страхове відшкодування власнику автомобіля марки „Renault Megane” (д.н. НОМЕР_2) у розмірі завданої шкоди.

Водночас, автомобіль марки „Renault Megane” (д.н. НОМЕР_2) був застрахований за договором добровільного страхування (поліс № 3324369 від 15.06.2006 року) в ВАТ Українська страхова компанія «Гарант - АВТО».

Виконуючи умови договору, ВАТ Українська страхова компанія «Гарант - АВТО»відшкодувала власнику автомобіля марки „Renault Megane” (д.н. НОМЕР_2) вартість відновлювального ремонту, що підтверджується платіжними дорученнями № 7341 від 16.10.2006р. на суму 5775,22 грн. та № 9756 від 28.12.06 р. на суму 785,64 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. 993 ЦК України до Страховика, який фактично виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином до ВАТ Українська страхова компанія «Гарант - АВТО» перейшло право вимоги суми 6 199,75грн. (6652,93 грн. 453,18 грн. франшиза) від ЗАТ „УТСК”.

В свою чергу, ВАТ Українська страхова компанія «Гарант - АВТО»було перейменована в ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі - Гарант».

На виконання умов договору страхування, ЗАТ “УТСК” виплатило страхове відшкодування в порядку регресу ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі - Гарант»у розмірі 5 689,75 грн. за винятком франшизи 510 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 487 від 14.02.2008 року.

Таким чином, загальна сума фактичних витрат понесених ЗАТ «УТСК»становить 5 689,75 грн. (пять тисяч шістсот вісімдесят девять грн. 75 коп.).

Згідно з нормою визначеною у підпункті 38.1.1 «ґ»пункту 38.1, статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1, статті 33 цього Закону.

У відповідності з нормою визначеною у підпункті 33.1.2 пункту 33.1, статті 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники дорожньо-транспортної пригоди зобовязані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки ТОВ „Алюмпласт” не повідомив ЗАТ „УТСК” про настання ДТП, до ЗАТ „УТСК” перейшло право вимоги суми збитків у розмірі 5 689,75 грн. від ТОВ „Алюмпласт”.

Також, Відповідачу було направлено лист вих. № 84-у від 22.01.08 р. з проханням надати письмову відповідь про причину неповідомлення страхової компанії про ДТП, який він отримав, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, але залишив без розгляду.

Відповідно до ст. 49 ГК України, підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта абосуб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх нате підстав.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1-3 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Отже, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування збитків у сумі 5 689,75 грн. в порядку регресу є обґрунтованою.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмпласт»(юридична адреса: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова,9, код ЄДРПОУ 30383605) на користь Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія ” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,77, код ЄДРПОУ 22945712) 5 689 (пять тисяч шістсот вісімдесят девять) грн. 75 коп. збитків по виплаті страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 21.04.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.