Рішення № 15095586, 13.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.11 р. Справа № 41/20пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

про визнання права власності на об’єкти нерухомості – будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції, розташовані за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

При участі представників:

від позивача: Данилова С.О. – довіреність від 27.12.2010 №09-18/1881

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про визнання права власності на об’єкти нерухомості – будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції: будівля наповнювальної неоново-гелієвої станції літера А-1, надбудова А/над, автопід'їзд а1, майданчик а1-1 та майданчик а2-1 площею 487,4 кв.м.; а також кабельна лінія № 1 потужністю 0,4 кв від КТП-1 з алюмінієвого кабелю АВВГх50+1х25 та АКВВГ 4х2,5 довжиною360,0 п/м., зовнішні трубопроводи неоново-гелієвої суміші до будівлі № 2 зі стальних труб діаметром 32х3,55 (сталь12х18Н10-Т) - 80,0 п/м., зовнішні мережі каналізації № 3 з чугунку діаметром 150мм - 15,0 п/м., зовнішні мережі питної води № 4 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 57х5 – 14,0 п/м., технічний водопровід № 5 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х2 - 45,0 п/м., зовнішні мережі гарячої води зі стальних труб (Ст. 10), виконаних однією ниткою діаметром 45х3 № 6 – 90,0 п/м та діаметром 25х3 – 10,0 п/м., зовнішні мережі зжатого повітря № 7 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х3 – 80,0 п/м., розташовані за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є законним користувачем земельної ділянки площею 980,5645 га, розташованої за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя; в 2001 році на цій земельній ділянці були самовільно побудовані спірні об’єкти нерухомості; 16.10.2010 року реєстратором Маріупольського БТІ було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на право власності на ці об’єкти нерухомості. Позивач стверджує, що права інших осіб ним не порушуються.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву від 04.04.2011 року № 440, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач якимось чином порушує або оспорює його право власності, а також того, що самочинне будівництво здійснено саме позивачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маріупольської міської ради від 28.12.2000 року № 855 позивачу надано для експлуатації та обслуговування комплексу промислових адміністративно-господарських будівель та споруд, складських приміщень, гаражів, мережі залізничних та автомобільних доріг по вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі міста земельні ділянки: в постійне користування площею 980,5645 га; в тимчасове користування – площею 32,5728 га.

23.02.2001 року позивачу було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 004338, у відповідності до якого Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат „Азовсталь” надано у постійне користування 835,0612 гектарів землі для експлуатації та обслуговування комплексу промислових адміністративно-господарських будівель та споруд, складських приміщень, гаражів, мережі залізничних та автомобільних доріг по вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі міста.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку набуто право постійного користування земельною ділянкою площею 835,0612 га, яка знаходиться по вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, для експлуатації та обслуговування комплексу промислових адміністративно-господарських будівель та споруд, складських приміщень, гаражів, мережі залізничних та автомобільних доріг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на наведеній земельній ділянці було побудовано об’єкти нерухомості – будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції: будівля наповнювальної неоново-гелієвої станції літера А-1, надбудова А/над, автопід'їзд а1, майданчик а1-1 та майданчик а2-1 площею 487,4 кв.м.; а також кабельна лінія № 1 потужністю 0,4 кв від КТП-1 з алюмінієвого кабелю АВВГх50+1х25 та АКВВГ 4х2,5 довжиною360,0 п/м., зовнішні трубопроводи неоново-гелієвої суміші до будівлі № 2 зі стальних труб діаметром 32х3,55 (сталь12х18Н10-Т) - 80,0 п/м., зовнішні мережі каналізації № 3 з чугунку діаметром 150мм - 15,0 п/м., зовнішні мережі питної води № 4 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 57х5 – 14,0 п/м., технічний водопровід № 5 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х2 - 45,0 п/м., зовнішні мережі гарячої води зі стальних труб (Ст. 10), виконаних однією ниткою діаметром 45х3 № 6 – 90,0 п/м та діаметром 25х3 – 10,0 п/м., зовнішні мережі зжатого повітря № 7 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х3 – 80,0 п/м., розташовані за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області.

За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Маріупольське Бюро технічної інвентаризації” станом на 06.04.2010р. складено технічний паспорт на будівлю наповнювальної неоново-гелієвої станції по вул. Лепорського, 1 в м. Маріуполі, літ. А-1, А/над

Листом від 23.08.2010 року № 0118/1680 позивач звернувся до Маріупольського бюро технічної інвентаризації з заявою щодо видачі свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепорського, (територія Комбінату), які є власністю ВАТ „МК „Азовсталь”, зокрема, будівлю наповнювальної неоново-гелієвої станції (з віднесеними до будівлі промисловими проводками).

За результати розгляду наведеної заяви, 16.10.2010 року реєстратором Маріупольського БТІ було прийнято рішення, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на вказані об’єкти.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на об’єкти нерухомості – будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції, розташовані за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з будівництва будівель та споруд наповнювальної неоново-гелієвої станції за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, ці об’єкти вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов’язані з самочинним будівництвом об’єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з’ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 835,0612 га, яка знаходиться по вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, на якій позивачем побудовані спірні будівлі та споруди. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об’єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов’язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи відповідач, до компетенції якого відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та його виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснював жодних дій та не приймав жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаних об’єктів самочинного будівництва, та не здійснював інформування щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Інститутом проектування та експертизи будівництва (ліцензія АВ № 409976), на замовлення позивача було складено звіт про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж наповнювальної неоново-гелієвої станції за адресою: вул. Лепорського, 1, Орджонікідзевський район, м. Маріуполь, Донецька області.

Відповідно до наведеного звіту, об’єкти нерухомості – будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції: будівля наповнювальної неоново-гелієвої станції літера А-1, надбудова А/над, автопід'їзд а1, майданчик а1-1 та майданчик а2-1 площею 487,4 кв.м.; а також кабельна лінія № 1 потужністю 0,4 кв від КТП-1 з алюмінієвого кабелю АВВГх50+1х25 та АКВВГ 4х2,5 довжиною360,0 п/м., зовнішні трубопроводи неоново-гелієвої суміші до будівлі № 2 зі стальних труб діаметром 32х3,55 (сталь12х18Н10-Т) - 80,0 п/м., зовнішні мережі каналізації № 3 з чугунку діаметром 150мм - 15,0 п/м., зовнішні мережі питної води № 4 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 57х5 – 14,0 п/м., технічний водопровід № 5 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х2 - 45,0 п/м., зовнішні мережі гарячої води зі стальних труб (Ст. 10), виконаних однією ниткою діаметром 45х3 № 6 – 90,0 п/м та діаметром 25х3 – 10,0 п/м., зовнішні мережі зжатого повітря № 7 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х3 – 80,0 п/м., розташовані за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, мають необхідні запаси міцності й характеристики, що забезпечують твердість і просторову стійкість.

Звітом встановлено, що реалізовані на будівлі наповнювальної неоново-гелієвої станції конструктивні й архітектурно-планувальні рішення відповідають вимогам діючих нормативних документів. На основі результатів обстеження встановлено, що обстежувані об’єкти - будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції, перебувають у нормальному та задовільному стані, згідно з нормативною класифікацією технічний стан будівельних конструкцій будівлі наповнювальної неоново-гелієвої станції належить до категорії К-1 та К-2.

Зазначений звіт, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, може свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування спірними об’єктами нерухомості.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування спірних об’єктів нерухомості – будівель та споруд наповнювальної неоново-гелієвої станції, розташованих за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об’єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об’єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” до Маріупольської міської ради про визнання права власності на об’єкти нерухомості – будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції: будівля наповнювальної неоново-гелієвої станції літера А-1, надбудова А/над, автопід'їзд а1, майданчик а1-1 та майданчик а2-1 площею 487,4 кв.м.; а також кабельна лінія № 1 потужністю 0,4 кв від КТП-1 з алюмінієвого кабелю АВВГх50+1х25 та АКВВГ 4х2,5 довжиною360,0 п/м., зовнішні трубопроводи неоново-гелієвої суміші до будівлі № 2 зі стальних труб діаметром 32х3,55 (сталь12х18Н10-Т) - 80,0 п/м., зовнішні мережі каналізації № 3 з чугунку діаметром 150мм - 15,0 п/м., зовнішні мережі питної води № 4 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 57х5 – 14,0 п/м., технічний водопровід № 5 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х2 - 45,0 п/м., зовнішні мережі гарячої води зі стальних труб (Ст. 10), виконаних однією ниткою діаметром 45х3 № 6 – 90,0 п/м та діаметром 25х3 – 10,0 п/м., зовнішні мережі зжатого повітря № 7 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х3 – 80,0 п/м., розташовані за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області – задовольнити.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87505, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ЄДРПОУ 00191158) право власності на об’єкти нерухомості – будівлі та споруди наповнювальної неоново-гелієвої станції: будівля наповнювальної неоново-гелієвої станції літера А-1, надбудова А/над, автопід'їзд а1, майданчик а1-1 та майданчик а2-1 площею 487,4 кв.м.; а також кабельна лінія № 1 потужністю 0,4 кв від КТП-1 з алюмінієвого кабелю АВВГх50+1х25 та АКВВГ 4х2,5 довжиною360,0 п/м., зовнішні трубопроводи неоново-гелієвої суміші до будівлі № 2 зі стальних труб діаметром 32х3,55 (сталь12х18Н10-Т) - 80,0 п/м., зовнішні мережі каналізації № 3 з чугунку діаметром 150мм - 15,0 п/м., зовнішні мережі питної води № 4 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 57х5 – 14,0 п/м., технічний водопровід № 5 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х2 - 45,0 п/м., зовнішні мережі гарячої води зі стальних труб (Ст. 10), виконаних однією ниткою діаметром 45х3 № 6 – 90,0 п/м та діаметром 25х3 – 10,0 п/м., зовнішні мережі зжатого повітря № 7 зі стальних труб (Ст. 10) діаметром 32х3 – 80,0 п/м., розташовані за адресою: вул. Лепорського, 1 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

Суддя Гончаров С.А.

В судовому засіданні 13.04.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Рішення підписане 18.04.2011р