Рішення № 15095464, 18.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.11р.

Справа № 5005/662/2011

За позовом Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про внесення змін до договору

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від прокурора: не з'явився;

від позивача: Федорова О.М., дов. № 41-мр від 24.01.11р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради звернувся з позовною заявою про внесення змін до п.4.1. договору оренди земельної ділянки від 01.08.2005 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", зареєстрованому в реєстрі 17.08.2005р за №02569, в наступній редакції: "річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно в грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виконаної Дніпродзержинським міським управлінням земельних ресурсів на рахунок місцевого бюджету".

Судові витрати по справі прокурор просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані зміною розміру орендної плати за землю на законодавчому рівні, у зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін у спірний договір оренди землі.

Дніпродзержинська міська рада позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи на їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки вважає, що посилання на п. 4 і п. 5 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” для внесення змін до п. 3.1., на збільшення розміру орендної плати за землю, договору, що був укладений до внесення відповідних змін до закону України “Про оренду землі” суперечить Конституції та чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судових засіданнях розгляд справи відкладався з 03.02.11р. до 17.02.11р., з 17.02.11р. до 03.03.11р., з 03.03.11р. до 10.03.11р. оголошено перерву.

10.03.11р. ухвалою господарського суду за клопотання сторін суд продовжив строк розгляду справи до 25.03.11р.

Ухвалою від 28.03.11р. у зв'язку із лікарняним судді Рудь І.А. повторним автоматизованим розподілом справ справу № 5005/662/2011 за позовом Прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського про внесення змін до договору, прийнято до свого провадження для розгляду по суті суддею Назаренко Н.Г.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач не використав надане йому законом право на участь свого представника в судовому засіданні, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.04.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 24.06.2005 року № 573-19/IV між Дніпродзержинською міською радою (далі - Орендодавець, Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Орендар, Відповідач) 01.08.2005 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 11, згідно з планом земельної ділянки (далі - договір), зареєстрованому в реєстрі договорів оренди земельної ділянки від 17.08.2005р за №02569.

Відповідно до п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,1375 га для фактичного розміщення адміністративних приміщень - 0,0920 га, під проходами, проїздами, площадками - 0,0213 га, для фактичного розміщення земельних насаджень - 0,0242.

Договір укладено на строк до 27.05.2030 року (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 2476,20 грн., без ПДВ, на рік, що становить 206,35 грн., без ПДВ, на місяць, і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п.4.2. договору).

Орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового податкового (звітного) періоду (п. 4.2. договору).

Відповідно до п.4.4. договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- збільшення розміру ставки земельного податку;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- інших випадках передбачених законодавчими актами України.

Згідно п.9.2.3 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря збільшення розміру орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 4.4. цього Договору.

Прокурор вважає, що орендна плата, передбачена умовами договору оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, що і є причиною спору.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що збільшення розміру орендної плати за землю, договору, що був укладений до внесення відповідних змін до закону України “Про оренду землі” суперечить Конституції та чинному законодавству України.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст.6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Пунктом 4.5 спірного договору оренди земельної ділянки передбачені підстави для зміни розміру орендної плати, в тому числі і у випадку зміни розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель зміну цін, тарифів, у т.ч. в наслідок інфляції.

Законом України Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року було внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України про оренду землі”, які набули чинності з 01.01.2008року , а саме зазначено , що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою :

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку , що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Вищевказані зміни діяли до 01.01.2011р.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України відповідно до ст. 288 якого:

288.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

288.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

288.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, у відповідності з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008року та Податковим кодексом України з 04.06.2008р. розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України”, а спірний договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно статті 30 Закону України “Про оренду Землі” та розділу 8 Договору зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін , У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Приймаючи до уваги викладене, розмір річної орендної плати щодо спірної земельної ділянки не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.

Враховуючи зміни в законодавстві, Дніпродзержинською міською радою було прийнято ряд рішень щодо врегулювання питання переукладення договорів оренди землі та встановлення розміру орендної плати на рівні трикратного земельного податку по тих договорах, розмір орендної плати в яких не відповідає вимогам діючого законодавства: № 274 від 01.06.09р. “Про організацію роботи щодо збільшення надходжень коштів до місцевого бюджету від орендної плати за землю” від 26.06. 09р. № 708-39/V “Про розмір орендної плати за землю”, від 15.12.10р. №14-02/IV „Про внесення змін до договорів оренди землі”, від 28.01.11р. № 60-04/VI „Про внесення змін до договорів оренди землі” згідно яких зобов'язано Орендарів земельних ділянок переукласти (внести зміни) в управлінні земельних відносин міської ради чинні договори оренди землі, розмір орендної плати в яких менший, ніж визначений ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, з встановленою річною орендною платою на рівні трикратного розміру земельного .

На підставі вищевказаних рішень позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись додаткові угоди до Договору оренди (а.с.45-46, 60, 62, 73).

Відповідач на звернення позивача листами від 06.07.09р. № 01/ВН 1005, від 26.06.09. № 01/256а, від 21.08.09р. № 01/322, від 03.02.11 №вих-09/54 відмовився від укладення додаткової угоди про збільшення орендної плати, мотивуючи свої відмови складним фінансовим становищем підприємства.

Жодне посилання у відповідях ВАТ “Дніпродзержинський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” на невідповідність додаткової угоди нормами чинного законодавства відсутнє.

Згідно ст.30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частина 1 ст. 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору також передбачено перегляд розміру орендної плати у випадках, передбачених законодавством.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", установивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Відповідно до ст.ст. 116, 121 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір. Оскільки відповідно до статті 20 Закону “Про оренду землі” укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, то зміни , які вносяться шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, набувають чинності після їх державної реєстрації.

Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України та реалізується, зокрема, шляхом встановлення державних фінансових цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів.

За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Визначення законами України ціни на продукції, роботи, послуги у формі фіксованої ціни, є обов'язковою умовою її прийняття сторонами договору, незалежно від внесення змін до договору, якщо інше не визначено законом.

Визначення законами України граничного рівня ціни на продукцію, роботи, послуги є обов'язковою підставою для внесення змін до договору щодо ціни у межах, визначених законом у спосіб як узгодження такої ціни сторонами, так і у судовому порядку у разі недосягнення згоди сторін.

Тобто, внесення змін до Закону України "Про оренду землі" та до Податкового Кодексу України в частині визначення граничного рівня ціни на оренду державного та комунального майна, є обов'язковою умовою для внесення змін до раніше укладених договорів оренди, оскільки інше не зазначено в законі.

Відповідно до частини 3 статті 173 Господарського кодексу України сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов’язання в процесі його виконання.

Суд відхиляє твердження скаржника про незворотність поширення дії Закону України від 03.06.2008 №309-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на орендні правовідносини сторін, що виникли у 2007 році, як такого, що не містить вимог стосовно приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення ч.1 ст.58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, суд не порушує зазначених конституційних норм, які не стосуються орендних земельних правовідносин за участю юридичних осіб.

Крім того, зміни до договору оренди землі вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє, тобто з моменту набрання чинності судовим рішення у даній справі, і ці зміни повністю відповідають земельному законодавству України.

За статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин, господарський суд зазначає, що встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі був вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010р. у справі № .27/15-10, Вищого господарського суду України в постановах: № 11/14-ПД-10 від 28.09.2010р., № 1/125пд від 15.11.2010р., № 19/132пд від 17.11.2010р., № 54/91-10 від 25.11.2010р., № 11/171-10 від 23.12.2010р.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в такому розмірі: витрати по сплаті державного мита - 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Змінити пункт 4.1 договору оренди землі від 01.08.2005 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", зареєстрованому в реєстрі 17.08.2005 року за № 02569, в наступній редакції: "річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно в грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виконаної Дніпродзержинським міським управлінням земельних ресурсів на рахунок місцевого бюджету".

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, б. 18Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05393043) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) державне мито в розмірі 85 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, б. 18Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05393043) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31217264700005 в Дніпропетровській області, КБКД 22050003 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах", ЗКПО 24246786, МФО 805012) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 18.04.2011р.