Рішення № 15095347, 15.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.11р.Справа № 5005/2609/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвік" (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 31 від 26.04.2010р. у загальному розмірі 5 230,35 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Зуєв В.А. - представник (дов. б/№ від 01.02.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едвік" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), з у рахуванням уточнення позовних вимог від 14.04.11р., про стягнення заборгованості за договором поставки № 31 від 26.04.2010р. у загальному розмірі 5 230,35 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 1 999,99 грн. - основний борг, 230,36 грн. - пеня та 3 000,00 грн. - штраф.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 31 від 26.04.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не направив, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, в той час, як відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.04.2011р.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2010р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № 31 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити товар, відповідно до заявки (замовлення) покупця, покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених у договорі.

Згідно п.п. 1.2., 2.1., 2.2. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторінтоварної (товаротранспортної) накладної Постачальник здійснює поставку товару за адресою: вул. Байкальська, 6, склад "М'ясо". Кількість асортимент та ціни за якими поставляється товар зазначені в накладних, за якими поставляється товар.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3 916,82 грн., відповідно до наступних товарно-транспортних накладних:

- № 449854 від 22.05.10р. на суму 1 161,55 грн.;

- № 449969 від 25.05.10р. на суму 1 077,38 грн.;

- № 450812 від 01.06.10р. на суму 712,21 грн.;

- № 450989 від 02.06.10р. на суму 409,68 грн.;

- № 452045 від 11.06.10р. на суму 556,00 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору, покупцю надається відстрочка оплати переданого товару строком на 14 днів.

Вищевказане зобов'язання було відповідачем порушено, товар за товаро-транспортною накладною № 449854 відповідач оплатив лише частково, а також здійснив повернення частини товарів, внаслідок чого його заборгованість станом на 27.09.10р. складала 3 198,60 грн. Вказана заборгованість була також зафіксована в акті звірки взаємних розрахунків від 27.09.2010р., підписаному позивачем та відповідачем.

В подальшому відповідачем було здійснено дві проплати за поставлений товар, а саме: 09.11.2010р. на суму 668,58 грн. та 09.11.2010р. на суму 530,02 грн.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 1 999,99 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов'язань.

На підставі п. 6.2. позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви (з урахуванням уточнення позовних вимог), розмір нарахованої пені по договору становить у сумі 230,36 грн.

Крім того, відповідно до п. 6.3. договору, у випадку якщо прострочка платежу перевищила 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 50% вартості товару, оплата якого була прострочена, але не менш ніж 3 000 грн. за кожен випадок прострочки.

На підставі п. 6.3. позивач просить суд стягнути штраф у сумі 3 000,00 грн.

З огляду на положення п. 5.3. договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 1 999,99 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків від 17.03.11р., підписаного позивачем та відповідачем, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 1 999,99 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1 999,99 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня та штраф.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 999,99 грн.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов'язань.

Крім того, відповідно до п. 6.3. договору, у випадку якщо прострочка платежу перевищила 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 50% вартості товару, оплата якого була прострочена, але не менш ніж 3 000 грн. за кожен випадок прострочки.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 230,36 грн. та штрафу у сумі 3 000,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, згідно з п. 4.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", у разі, якщо позивач на підставі ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається. В зв'язку з цим, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в сумах, визначених пропорційно розміру зменшених та задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвік" (49024, м. Дніпропетровськ, вул.Желваковського, 111; код ЄДРПОУ 31971041) - 1 999 грн. 99 коп. основного боргу, 230 грн. 36 коп. пені, 3 000 грн. 00 коп. штрафу, 82 грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита, 191 грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін