Рішення № 15095242, 14.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.11р.Справа № 5005/3892/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крок" (м.Полтава)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором № 1-6669 від 25.11.2009р. у загальному розмірі 29 822,54 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Мітін Д.В. - представник (дов. № 1 від 04.01.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крок" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором № 1-6669 від 25.11.2009р. у загальному розмірі 29 822,54 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 28 441,15 грн. - основний борг, 881,68 грн. - пеня, 313,54 грн. - інфляційні втрати, 186,17 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за дистриб'юторським договором № 1-6669 від 25.11.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не направив, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, в той час, як відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.04.2011р.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2009р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як дистриб'ютором, було укладено дистриб'юторський договір № 1-6669 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник доручає, а дистриб'ютор зобов'язався діяти в комерційних інтересах постачальника і здійснювати діяльність по реалізації готової продукції постачальника (далі-продукція) в межах території України в обсягах та на умовах, узгоджених з постачальником і визначених в договорі, а також в окремих, порядково пронумерованих додатках до нього, які після підписання їх обома сторонами є невід'ємними частинами договору. Дистриб'ютор за попередніми заявками отримує від постачальника за грошові кошти готову продукцію останнього, здійснює оптову і, при необхідності, роздрібну торгівлю цією продукцією та укладає від свого імені договори щодо найбільш ефективної реалізації такої продукції. Дистриб'ютор зобов'язався діяти в комерційних інтересах постачальника та здійснювати реалізацію готової продукції останнього виключно в межах регіону: м. Кривий Ріг, м.Нікополь, м. Жовті Води (п.п. 1.1., 1.2., 2.1. договору).

Згідно з п. 5.4. договору, право власності на готову продукцію постачальника та всі ризики по їх збереженню переходять до дистриб'ютора з моменту підписання його уповноваженим представником документів про отримання продукції.

На виконання умов договору, позивач протягом 2009-2010 років передавав відповідачу продукцію (продукти харчування) на загальну суму 285 876,33 грн., що підтверджується наступними накладними:

- № 414625 від 26.11.2009 року на суму 7 949,40 грн.;

- № 419381 від 30.11.2009 року на суму 16 559,57 грн.;

- № 42381 І від 03.12.2009 року на суму 26 743,21 грн.;

- № 432199 від 10.12.2009 року на суму 35 291,84 грн.;

- № 435655 від 14.12.2009 року на суму 25 240,27 грн.;

- № 448216 від 22.12.2009 року на суму 22 754,41 грн.;

- № 454375 від 28.12.2009 року на суму 20 725,15 грн.;

- № 009999 від 14.01.2010 року на суму 76 196,13 грн.;

- № 448216 від 15.01.2010 року на суму 487,68 грн.;

- № 023575 від 23.01.2010 року на суму 45 306,17 грн.;

- № 027379 від 28.01.2010 року на суму 8 622,50 грн.

Відповідно до п. 6.4. договору, оплата вартості отриманої за договором продукції вважається здійсненою дистриб'ютором з моменту надходження сплачених ним коштів на банківський рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту поставки.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушене, поставлений товар був оплачений лише частково, а саме: в рахунок оплати за отриманий товар відповідач сплатив позивачу 17.12.2009 року 7 949,40 грн., 23.12.2009 року 16 559,57 грн., 28.12.2009 року 26 743,21 грн., 12.01.2010 року 27 000,00 грн., 13.01.2010 року 15 000,00 грн., 15.01.2010 року 8 291,84 грн., 25.01.2010 року 15 000,00 грн., 09.02.2010 року 10 000,00 грн., 25.02.2010 року 20 000,00 грн., 07.04.2010 року 21 300,00 грн., 19.05.2010 року 27 682,00 грн., 14.06.2010 року 10 216,00 грн., 18.08.2010 року 5130,00 грн., 19.11.2010 року 2 000,00 грн., а всього 212 872,02 грн.

Крім того, відповідачем було повернуто товар на суму 44 563,15 грн.

Отже, з 19.11.2010 року заборгованість відповідача складає: 285 876,33 грн. (загальна вартість переданого товару) - 212 872,02 грн. (сума перерахованих коштів) - 44 563,15 грн. (сума повернутого товару) = 28 441,16 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми вартості продукції за кожен день прострочення оплати.

На підставі п. 7.2. позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить у сумі 881,68 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 313,54 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 186,17 грн.

З огляду на положення п. 6.4. договору, строк оплати поставленої продукції є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції у сумі 28 441,16 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 28 441,16 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 28 441,16 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 313,54 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 168,17 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Однак, у розрахунку позивача 3% річних розраховані в сумі 168,17 грн., але після здійснення розрахунку по тексту позивачем зазначено замість 168,17 грн. - 186,17 грн., з урахуванням невірно написаної суми 3% річних позивач розраховує і суму позову. Враховуючи те, що при здійснення розрахунку позивач визначив правильний розмір 3% річних - 168,17 грн., господарський суд вважає суму 186,17 грн., яка зазначена далі по тексту такою, що написана з опискою.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 313,54 грн. та 168,17 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми вартості продукції за кожен день прострочення оплати.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 7.2. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 881,68 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 881,68 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (50076, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крок" (36008, м. Полтава, вул. Гаражна, 7; код ЄДРПОУ 13936306) - 28 441 грн. 16 коп. основного боргу, 313 грн. 54 коп. втрат від інфляції, 168 грн. 17 коп. трьох відсотків річних, 881 грн. 68 коп. пені, 298 грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін