Рішення № 15093830, 06.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.11р.

Справа № 5005/3111/2011

За позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтерпромконтакт", 95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс", 49018, м. Дніпропетровськ, ж/м Парус, 1Е, кв. 65

про стягнення 40 400,00 грн. та розірвання договору

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача Єзерська Н.В. - представник за довіреністю від 05.01.2011 року

Від відповідача Гончарук М.О. - представник за довіреністю № 2 від 21.03.2011 року

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Інтерпромконтакт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" про розірвання договору № 21/06 від 21.06.2010 року та стягнення суми попередньої оплати в розмірі 80400,00 грн., судових витрат.

06.04.2011 року до суду надійшли уточнення до позовної заяви, в яких позивач в зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу, просить суд стягнути з останнього 40400,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов спірного договору в частині передачі обумовленого договором полупричепу з відповідною документацією на нього.

Відповідач позовні вимоги визнає (відзив на позовну заяву від 06.04.2011 року).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

21.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс", як продавцем, та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інтерпромконтакт", як покупцем, було укладено договір № 21/06-1, згідно п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю полупричеп ВАРЗ-НПМ 2513 в кількості однієї одиниці, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити її.

Пунктом 2.2. договору сторони встановили наступне: сума одного полупричепа складає 258000,00 грн., в тому числі ПДВ 43000,00 грн. Ціна договору складає 258000,00 грн., в тому числі ПДВ - 43000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця продукцію впродовж 50 днів з моменту отримання авансового платежу на розрахунковий рахунок продавця, з правом дострокової поставки, в розмірі, зазначено в п. 6.1 даного договору, в повному обсязі, а згідно з п. 4.3 договору, покупець зобов'язується здійснити платіж впродовж 7 днів, після підписання даного договору. В іншому випадку строк поставки може бути збільшений.

Розрахунок за продукцію здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування покупцем авансового платежу на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 30% від вартості продукції, що складає 77400,00 грн. в т. ч. ПДВ (п. 6.1 договору).

Оплату остаточної частини вартості замовлення в розмірі 180600,00 грн. покупець сплачує протягом 4-х днів з моменту поставки продукції на склад продавця і підписання сторонами акту приймання-передачі продукції (п. 6.2 договору).

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу суму авансового платежу в розмірі 77400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 22.06.2010 року (а. с. 18). Крім того, 26.07.2010 року позивач додатково оплатив відповідачу вартість установки паливного банку в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 117 від 26.07.2010 року (а. с. 19).

В порушення умов договору, відповідач не передав в строк до 11.08.2010 року визначену договором продукцію - полупричеп, що підтверджується листом відповідача за № 65/08 від 10.08.2010 року (а. с. 20), яким останній повідомляє про те, що полупричеп може бути відвантажений позивачу 18.08.2010 року, тобто з порушенням строків поставки, визначених договором.

Як визначено п. 5.1 договору, продавець гарантує якість продукції згідно гарантіям і ТУ Завод-виробника.

Відповідно до умов спірного договору, предметом поставки було виготовлення продукції по спецзамовленню, що передбачало більш високі вимоги відносно якості продукції і відповідно надання окремого сертифікату, який підтверджує, що виріб відповідає визначеному стандарту і придатний для використання за призначенням, не шкідливий для життя та здоров'я громадян та навколишнього середовища.

В порушення умов договору, відповідач не надав сертифікат якості на спірний полупричем ВАРЗ-НПМ 2513, в зв'язку з чим позивач не мав змоги отримати виготовлений за його замовленням полупричем зі всією необхідною документацією для подальшої реєстрації.

Як встановлено ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач 25.08.2010 року направив відповідачу претензію за № 229/10 від 20.08.2010 року, в якій відмовився від продукції, розірвав договір № 21/06 від 21.06.2010 року та вимагав повернення сплачених як попередня оплата коштів в сумі 77400,00 грн. та додатково сплачені 3000,00 грн. Підтвердженням отримання відповідачем вказаної претензії є повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 32).

Відповідач, після порушення провадження у справі № 5005/3111/2011, частково повернув сплачені позивачем кошти в сумі 40000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 44 від 28.03.2011 року; сума боргу склала 40 400,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом звірки взаємних розрахунків станом 05.04.2011 року, підписаного сторонами, не заперечується відповідачем (відзив на позовну заяву від 06.04.2011 року) та підлягає до стягнення.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Вимоги позивача щодо розірвання договору також задовольняються судом виходячи з наступного:

Відповідно до п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи, відповідач порушив істотні умови договору, а саме строки поставки обумовленої продукції. Крім того, предметом поставки було виготовлення продукції по спецзамовленню, що передбачало більш високі вимоги відносно якості продукції і відповідно надання окремого сертифікату, який підтверджує, що виріб відповідає визначеному стандарту і придатний для використання за призначенням, не шкідливий для життя та здоров'я громадян та навколишнього середовища, але такий сертифікат не надано позивачу.

Позивач двічі направляв відповідачу пропозиції щодо розірвання спірного договору (претензія за № 229/10 від 20.08.2010 року, підтвердженням отримання якої відповідачем є повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 29-32), лист за № 23/11 від 25.01.2011 року, підтвердженням отримання якого відповідачем є повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 45-46)).

Відповідач на звернення позивача не відреагував, угоду про розірвання договору не підписав.

Відповідно до відзиву відповідача від 06.04.2011 року ТОВ "Онікс" проти розірвання договору № 21/06-1 від 21.06.2010 року не заперечує.

06.04.2011 року до суду надійшла заява відповідача, в якій він просить суд стягнути з нього сплачені позивачем судові витрати в повному обсязі незважаючи на заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Заява задовольняється господарським судом Дніпропетровської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір № 21/06-1 від 21.06.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс" та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інтерпромконтакт".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" (49018, м.Дніпропетровськ, ж/м Парус, 1Е, кв. 65, р/р 26009239177100 ДОД "Рафффайзен Банк Аваль" м. Дніпропетровськ, МФО 3305653, код ЄДРПОУ 32724088) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтерпромконтакт" (95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 14, р/р 26009301327692 в філіалі КЦО ПАО "Промінвестбанк", МФО 324430, код ЄДРПОУ 20755640) 40 400 (сорок тисяч чотириста) грн. 00 коп. - боргу, 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. - витрат на держмито, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Суддя

С.П. Панна

Повне рішення складено - 07.04.2011 року.