Рішення № 15093776, 06.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.11р.

Справа № 5005/1111/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український тютюн",

м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал",

м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ант Консалтінг ЛТД", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору застави корпоративних прав

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Павлов А.Г., дов. б/н від 27.01.2011р.

Від відповідача: Пільх А.В. , дов. № 50 від 30.12.2010р.

Від третьої особи Павлов А.Г., дов. б/н від 27.01.11р., Дидюк О.В. дов. б/н від 26.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "Український тютюн" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та просить суд визнати недійсним договір застави корпоративних прав № 951-МП-4 від 27.05.2009р., укладений між заставодержателем - ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та заставодавцем - ТОВ "Український тютюн", відповідно до якого ТОВ "Український тютюн" передав у заставу частку у статутному капіталі, а також всі пов'язані з нею корпоративні права на участь у ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД", а саме частку у розмірі 330 000,00 грн., що становить 99,99 % від розміру статутного капіталу цього товариства, оціночною вартістю 26 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що корпоративні права, які одночасно мають майнові та немайнові елементи прав, пов’язаних з володінням особою часткою у статутному капіталі товариства згідно з ст. 100 ЦК України, ст. 167 ГК України є різновидом немайнових прав та не можуть бути предметом застави в силу ч. 5 ст. 4 Закону України „Про заставу”. Передача в заставу частки у статутному капіталі, також суперечить ст. 576 ЦК України, ч. 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 2 ст. 147 ЦК України, оскільки учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, а відтак відчуження частки можливо лише за згодою інших учасників, чого під час укладення спірного договору застави не відбулося. Позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає порядку звернення стягнення на корпоративні права, що виключає їх передання в заставу згідно ст. 576 ЦК України. Спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки ним забезпечувалося виконання зобов’язання строк повернення, якого вже сплив на час укладення спірного договору, а відповідним кредитним договором, передбачувався інший вид та предмет застави (іпотека). Під час укладення спірного договору не була врахована дійсна ринкова вартість частки у статутному капіталі ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД".

Отже, як зазначає позивач зміст спірного договору суперечить чинному законодавству України, а волевиявлення сторін не відповідало їх внутрішній волі, оскільки не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, що є підставою для визнання договору недійсним в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що спірний договір застави забезпечував дійсну вимогу за кредитним договором, оскільки зобов’язання за цим договором не були припинені. Передача частки у статутному капіталі товариства та відповідних корпоративних прав в заставу не суперечить чинному законодавству України, оскільки згідно з ст. 190 ЦК України до майна відносяться і майнові права. Також, відповідач зазначає, що порядок звернення стягнення на частку у статутному капіталі передбачений ст.ст. 20, 23 Закону України „Про заставу” та не суперечить ч. 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 2 ст. 147 ЦК України, отже правові підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні.

Третя особа - ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД" в особі представника Павлова А.Г. позовні вимоги позивача підтримує та зазначає про невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 3, 4 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 147, 576 ЦК України, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».

Інший представник третьої особи - Дидюк О.В. заперечує проти задоволення позову з підстав зазначених відповідачем та вказує на відсутність у представника ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД" Павлова А.Г. повноважень представляти інтереси третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2009 року між ТОВ «КБ «Земельний капітал»(заставодержатель, відповідач), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Земельний капітал»згідно з статутом, зареєстрованим 04.11.2009р., та ТОВ «Український тютюн»(заставодавець, позивач) був укладений договір застави корпоративних прав № 95-1-МП-4 (договір), відповідно до умов якого позивач передав у заставу відповідачу частку у статутному капіталі, а також всі пов'язані з нею корпоративні права на участь у ТОВ «Укр Ант Консалтінг Лтд», а саме частку у розмірі 330 000,00 грн., що становить 99,99% від розміру статутного капіталу цього товариства, оціночною вартістю 26 000,00 грн.

Як вбачається зі змісту вказаного договору, він був укладений в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Піраміда ДТМ» за кредитним договором № 951 від 26.09.2006р., укладеним останнім з відповідачем, за умовами якого позичальник (ТОВ «Піраміда ДТМ») зобов'язувався повернути кредитору (відповідачу) кредит у розмірі 7 300 000,00 грн. строком погашення 15.07.2008р.

Отже, у якості предмета спірного договору застави сторонами визначено частку у статутному капіталі господарського товариства, а також всі пов'язані з нею корпоративні права на участь в цьому товаристві.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За ч. 5 ст. 576 ЦК України, предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом.

Аналогічні за змістом норми містяться і у ч. 1, 2, 5 ст. 4 Закону України «Про заставу».

Майном, відповідно до ст. 190 ЦК України, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Застава майнових прав регулюється розділом V Закону України „Про заставу”.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 49 зазначеного Закону, заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії.

Враховуючи, наведене та предмет застави за спірним договором, слід дійти висновку, що позивачем було передано в заставу відповідачу частку у статутному капіталі, а також всі пов'язані з нею корпоративні права, як майно, а не майнові права, що не відповідає змісту корпоративних прав та змісту речі.

Так, згідно з ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Визначення корпоративних прав міститься у ст. 167 ГК України, відповідно до якої корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, які передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративні права включають в себе відмінні за характером та комплексні за змістом повноваження. До майнових відносяться право на одержання прибутку, право на одержання частини майна товариства в разі ліквідації. Серед немайнових - право на участь в управлінні, одержання інформації про діяльність господарського товариства. Наведені права мають неподільний характер, оскільки підставою їх виникнення та існування є єдина обставина –володіння особою часткою у статутному капіталі господарського товариства, тому ці правомочності не можуть розглядатися як самостійні об’єкти правовідносин.

Частка ж у статутному капіталі товариства не є предметом матеріального світу, оскільки лише засвідчує здійснення особою внеску до статутного фонду та визначає його вартість, а відтак не може вважатися майном з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства. При цьому, суд враховує, що згідно з ст. 115 ЦК України власником майна, сформованого шляхом здійснення внесків до статутного фонду є господарське товариство, а не його учасники.

Згідно ж з ч. 1 ст. 100 ЦК України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таке законодавче визначення не дає можливості корпоративним правам бути об'єктом заставних правовідносин, виходячи з вимог ч. 5 ст. 576 ЦК України, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про заставу», оскільки корпоративне право є особистим немайновим правом особи, яке випливає з права власності на частку у статутному капіталі товариства і є невід'ємним від такого права власності, тобто право власності на частку у статутному капіталі є особистим немайновим правом особи.

Отже, вимога про звернення стягнення на предмет застави –частку у статутному капіталі товариства та відповідні корпоративні права має особистий характер, що унеможливлює її здатність бути предметом застави.

Окрім того, частка у статутному капіталі господарського товариства, а також всі пов'язані з нею корпоративні права не може бути предметом застави і з огляду на приписи ч. 2, 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 2 ст. 147 ЦК України, якими передбачено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Статутом ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД", в редакції зареєстрованій 10.03.2009р., що був чинним на час укладення спірного договору, зокрема встановлено, що учасник має право відступити свою частку третій особі лише за згодою іншого учасника з дотриманням переважного права інших учасників на придбання відчужуваної частки (п. 6.1. Статуту). Доказів дотримання встановленого порядку відчуження частки сторонами не надано.

Отже, позивач без згоди іншого учасника ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД" не мав правових підстав для відчуження належної йому частки на користь іншої особи, а відтак спірний договір суперечить ч. 1 ст. 576 ЦК України, ч. 4 ст. 4 Закону України „Про заставу”, якою встановлено, що предметом застави може бути лише таке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Отже, приймаючи до уваги, що спірний договір суперечить ст. 4 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 147, 576 ЦК України, ч. 2, 3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»він підлягає визнанню недійсним в силу ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Інші, наведені позивачем підстави для визнання недійсним спірного договору, зокрема щодо забезпечення спірним договором виконання зобов’язання строк повернення, якого вже сплив на час укладення спірного договору та не врахування у договорі дійсної ринкової вартість частки у статутному капіталі ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД", судом відхиляються, оскільки чинне законодавство України, також не встановлює обов’язкових умов щодо часу укладення договорів застави до виконання забезпеченого заставою зобов’язання та щодо обов’язкової експертної оцінки предмету застави перед укладенням договору для встановлення його дійсної ринкової вартості.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача та третьої особи безпідставними.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи слід віднести на відповідача у зв’язку із задоволенням позову у справі.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір застави корпоративних прав № 951-МП-4 від 27.05.2009р., укладений між заставодержателем - ПАТ "Комерційний банк "Земельний капітал" та заставодавцем - ТОВ "Український тютюн", відповідно до якого ТОВ "Український тютюн" передав у заставу частку у статутному капіталі, а також всі пов'язані з нею корпоративні права на участь у ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД", а саме частку у розмірі 330 000,00 грн., що становить 99,99% від розміру статутного капіталу цього товариства, оціночною вартістю 26 000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" (49101, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 15, код ЄДРПОУ 20280450, кор. Рах. 32002101600 в управлінні НБУ у Дніпропетровській області, МФО 305880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український тютюн" (49083, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 29, код ЄДРПОУ 32650954) судові витрати по сплаті держмита у сумі 85,00грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн., видати наказ.

Суддя

А.Є. Чередко