Постанова № 1509359, 31.01.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 09/5890а

"31" січня 2008 р., 08 год. 40 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі судового засідання Лавріненко С.І.,

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1. підприємець, ОСОБА_2 адвокат, першого відповідача - Іляшенко С.В. завідувач юридичного сектору за довіреністю, другого відповідача -Білоус В.Ю. головний держподатінспектор за довіреністю, Нетульчак Ю.М. за довіреністю, третьої особи -Кабаннік М.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області (перший відповідач) та Державної податкової інспекції у місті Черкаси (другий відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача -Управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі міста Черкас, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та стягнення 40000,00 грн. моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

Подано адміністративний позов, у якому позивач просить визнати неправомірними дії Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області та Державної податкової інспекції у місті Черкаси, зобов'язати Головне управління державного казначейства України в Черкаській області з власних коштів погасити недоїмку по податковим платежам позивача в сумі 252 грн., стягнути з відповідачів по 20000 грн. з кожного моральної шкоди.

14 січня 2008 року позивач подав адміністративний позов уточнений, у якому просить:

- винести постанову, якою визнати дії Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області та Державної податкової інспекції у м. Черкаси неправомірними;

- зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області з власних коштів погасити недоїмку по податковим платежам позивача в сумі 252 грн.;

- стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.;

- стягнути з Державної податкової інспекції у місті Черкаси на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує наступним:

- будучи адвокатом, зареєструвався суб'єктом підприємницької діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію від 20 грудня 2001 року), з 09 січня 2002 року на підставі свідоцтва про сплату Єдиного податку №293475 оподаткування доходів від надання юридичних послуг здійснює по спрощеній системі оподаткування;

- кожного місяця своєчасно, сумлінно та в повному обсязі сплачує встановлені 200,00 грн. єдиного податку;

- згідно ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року №727/98 (далі скорочено Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування…») відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки, до Пенсійного фонду України (ПФУ) -42 відсотки;

- 20 травня 2005 року звернувся до управління ПФУ в Соснівському районі м.Черкаси за довідкою про те, що працював по спрощеній системі оподаткування та звітності, при отриманні якої ПФУ повідомив, що за період з 01 січня по 31 березня 2005 року у нього виникла заборгованість по внесках до ПФУ, його страховий стаж перерваний, оскільки казначейство не перерахувало вищевказані 42% із суми єдиного податку, недоїмка становить 252,00 грн. (200,00 грн. х 42% х 3), вважаючи такі дії неправомірними, звернувся за захистом порушеного права до Соснівського районного суду м.Черкаси;

- рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 серпня 2005 року, яке набрало законної сили, задоволена скарга на неправомірні дії відділення Державного казначейства, зобов'язано відділення Державного казначейства України в м.Черкаси перерахувати до управління ПФУ в Соснівському районі на рахунок платника страхових внесків ОСОБА_1. 252,00 грн.;

- посадові особи державного казначейства тривалий час злісно ухилялись від добровільного виконання судового рішення;

- в процесі примусового виконання судового рішення Державне казначейство, приховуючи свої незаконні дії, зловмисно, замість того щоб перерахувати кошти з єдиного податку, сплаченого у першому кварталі 2005 року (252 грн.), які залишились на рахунку казначейства, перерахувало кошти з рахунку по платежам податковій інспекції, внаслідок чого була штучно створена недоїмка по платежам у податковій інспекції;

- посилання Державного казначейства на те, що рішення суду було виконане у відповідності до п.9.1 Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288 не відповідає ст.19 Конституції України та вищевказаному Порядку, так як вказані кошти не є надмірно сплаченими і не є помилково сплаченими, внаслідок таких неправомірних дій державного казначейства, була штучно створена недоїмка по платежам у податковій інспекції;

- 05.06.2006 року з Черкаської філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України надійшло повідомлення про податкове свавілля, а саме: «Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №7735792 від 31.05.2006 року», згідно якого на все рухоме майно був накладений арешт терміном на п'ять років, тобто до 30.05.2011 року;

- податкова інспекція не вникаючи в суть справи, без повідомлення, незаконно наклала арешт на все рухоме майно, чим суттєво порушила законні права, при цьому на неодноразові звернення особисто, письмово та по телефону дати роз'яснення по суті питання, відповідачі не реагували і нічого слухати не бажали;

24.07.2006 року з Черкаської філії Інформаційного Центру Міністерства юстиції надійшов витяг про реєстрацію вилучення запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №8398453 від 21.07.2006 року, але недоїмка залишилась непогашеною;

- відділення державного казначейства до теперішнього часу кошти до державного бюджету не перерахувало і недоїмку не погасило;

- посилання податкової інспекції на ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі -ЗУ №2181), як на правову підставу правомірності своїх дій, вважає безпідставними, оскільки податкова інспекція може застосовувати податкову заставу та вносити до реєстру обтяжень відповідний запис тільки після виконання вимог ст.6 ЗУ №2181, що не було зроблено, в послідуючому податкова інспекція визнала неправомірність своїх дій, скасувавши податкову заставу;

- неправомірними діями відповідачів завдано великої моральної шкоди, яка виразилась в тому, що були порушені законні права та інтереси, на майно незаконно накладено арешт, недоїмка виникла з вини державного казначейства, а покарали платника податку;

- такі спільні неправомірні дії відповідачів спровокували нервове потрясіння та гіпертонічний криз, здоров'я погіршилось, змушений був в той же день 05.06.2006 року звертатись за медичною допомогою, лікарем був поставлений діагноз: «Транзиторна ішемічна атака. Гіпертонічний криз другого ступеню». Внаслідок чого рекомендовано стаціонарне лікування;

- на протязі тривалого часу не мав змоги розпорядитись своєю власністю і від цього сильно переживав та відчував моральні страждання, до цього часу працівники податкової інспекції систематично «тероризують», вимагаючи сплати податку, 28.09.2006 року телефонний дзвінок податкового інспектора ОСОБА_3, увірвав терпець, що спонукало звернутись до суду за захистом;

- постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2007 року, позов було задоволено частково, визнано неправомірними дії відділення державного казначейства України в м. Черкаси та Державної податкової інспекції у м. Черкаси, стягнуто з відділення Державного казначейства України у м.Черкаси та ДПІ у м.Черкаси на користь ОСОБА_1. по 5000,00 грн. з кожного моральної шкоди, однак ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 14.11.2007 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, провадження у справі закрито, так як колегія визнала позивача суб'єктом підприємницької діяльності, тому звернувся до господарського суду;

- строк позовної давності не є пропущеним, оскільки відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення позову до суду;

- моральну шкоду оцінює в 40000,00 грн., вважає, що вона завдана спільними послідовними незаконними діями відповідачів.

Перший відповідач у письмових запереченнях адміністративний позов не визнав повністю, посилаючись на те, що позивач у позовній заяві не вказав, яка норма права і в чому саме була порушена Головним управлінням Державного казначейства України у Черкаській області, на виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 05.08.2005 року та постанови державного виконавця від 01.03.2006 року відділенням державного казначейства на користь Управління Пенсійного фонду України у Соснівському районі перераховано 252 грн. у відповідності до п. 9.1 Порядку повернення платникам помилково та /або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288 (далі скорочено - (далі скорочено - Наказ ДКА №226).

Другий відповідач у письмових запереченнях адміністративний позов не визнав у зв'язку з пропущенням позивачем встановленого ст. 99 КАС України річного строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, також вказав на те, що виникнення заборгованості з єдиного податку у позивача сталося не з вини податкової інспекції, суб'єкти підприємницької діяльності самостійно приймають рішення щодо обрання способу оподаткування доходів за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку, сума податку вважається узгодженою, платник зобов'язаний сплачувати суму податкового зобов'язання в строки не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалась попередня сплата єдиного податку (ст.5 Указу), отже податкова інспекція не повинна розраховувати податкове зобов'язання по єдиному податку та направляти окреме податкове повідомлення; посилання позивача на норми Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності є помилковим, оскільки до спірних правовідносин застосовуються норми податкового законодавства;

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 січня 2008 року позивачу поновлено встановлений ст.99 КАС України процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

В судовому засіданні:

- позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві уточненій;

- представник першого відповідача позов не визнав, з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилався на те, що перший відповідач діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства;

- представники другого відповідача позов не визнали, з підстав викладених у письмових запереченнях;

- представник третьої особи пояснила, що з набранням чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» єдиний податок зараховувався у повному обсязі до загального фонду відповідного місцевого бюджету, страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування платники єдиного податку повинні сплачувати у порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких внесків, в інтересах позивача на підставі рішення суду державним казначейством була перерахована необхідна сума до Пенсійного фонду, тому позивач має повний страховий стаж.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1. (далі -позивач) має Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, також зареєструвався суб'єктом підприємницької діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію видане виконкомом Соснівської районної ради 20 грудня 2001 року), з 09 січня 2002 року оподаткування доходів від надання юридичних послуг здійснює по спрощеній системі оподаткування та звітності на підставі свідоцтва про сплату Єдиного податку від 09.01.2002 року серії №293475. Ставка єдиного податку з виду послуг, які здійснює позивач, визначена в сумі 200,00 грн., єдиний податок сплачувався ним щомісячно в установленому порядку та розмірі, про що свідчать квитанції про його сплату. Позивач з 01.10.2003 року визнаний інвалідом 2-ї групи довічно, про що 19 січня 2004 року управлінням Пенсійного фонду України йому видане посвідчення серії НОМЕР_1.

20 травня 2005 року позивач звернувся до управління ПФУ в Соснівському районі м.Черкаси за довідкою про те, що працював на спрощеній системі оподаткування, при отриманні якої ПФУ повідомив, що за період з 01 січня по 31 березня 2005 року у нього виникла заборгованість по внесках до ПФУ, відповідно, його страховий стаж перерваний оскільки державне казначейство не перерахувало 42% із суми єдиного податку, недоїмка становить 252,00 грн. (200,00 грн. х 42% х 3). Вважаючи дії казначейства неправомірними, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з відповідним позовом.

Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 серпня 2005 року у справі №2-4593-05, яке набрало законної сили, задоволена скарга ОСОБА_1., визнані неправомірними дії відділення Державного казначейства України м. Черкаси, зобов'язано відділення Державного казначейства України м. Черкаси перерахувати до управління ПФУ в Соснівському районі м. Черкаси на рахунок ОСОБА_1. 252 гривні.

На виконання зазначеного рішення Соснівського районного суду та вимоги державного виконавця ДВ-4 від 01.03.2006 року ВДК у місті Черкаси платіжним дорученням від 21 березня 2006 року №1153 перерахувало на користь Пенсійного фонду 252 грн., у зв'язку з чим зменшилась сума сплаченого до бюджету єдиного податку, тому у позивача, як платника єдиного податку, у цей період утворилась недоїмка з єдиного податку, яка обліковується в автоматизованого обліку другого відповідача на обліковій картці позивача.

31 травня 2006 року о 12.21 на підставі п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 ЗУ №2181 Черкаською ОДПІ (правопопередник ДПІ у місті Черкаси) зареєстроване публічне обтяження у вигляді податкової застави активів позивача на суму в два рази більше суми податкового боргу, з терміном дії до 30.05.2011 року, про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис за номером 3277170.

05 червня 2006 року позивач отримав повідомлення Черкаської філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України про реєстрацію податкової застави його активів (рухомого майна).

05 червня 2006 року, тобто в день отримання повідомлення про обтяження рухомого майна, позивач звернувся до Черкаської ОДПІ із заявою, у якій просив письмово повідомити хто, коли, на якій підставі вніс реєстраційний запис про обтяження його рухомого майна, не попередивши його належним чином, та повідомити контрольну суму податкового боргу, за який період часу і з чиєї вини він виник, оскільки ним належним чином, у повному обсязі та у строки, встановлені законодавством, сплачені всі податки.

05 червня 2006 року позивач також звернувся до лікаря зі скаргами на стан здоров'я. Згідно даних медичної картки амбулаторного хворого у цей день зафіксовані артеріальний тиск хворого 200/110 та діагноз: «транзиторна ішемічна атака». Також зафіксовані звернення до лікаря 07.06. та 09.06.2006 року.

19 червня 2006 року листом за №10322/31-041 Черкаська ОДПІ на заяву позивача повідомила, що станом на 15.06.2006 року відповідно до облікових даних рахується заборгованість по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 32,22 грн., яка виникла 21.03.2006 року в результаті перерахування коштів на бюджетний рахунок управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м.Черкаси згідно рішення Соснівського районного суду від 05.08.2005 року.

21 липня 2006 року о 08.24 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за скаргою позивача вилучено запис 3277170 щодо податкової застави активів позивача.

Вважаючи дії Відділення державного казначейства та ДПІ у місті Черкаси неправомірними позивач знову звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з відповідним позовом. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2007 року, позов було задоволено частково, визнано неправомірними дії відділення державного казначейства України в м. Черкаси та Державної податкової інспекції у м. Черкаси, стягнуто з відділення Державного казначейства України у м.Черкаси та ДПІ у м.Черкаси на користь ОСОБА_1. по 5000,00 грн. з кожного моральної шкоди. Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 14.11.2007 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, провадження у справі закрито, оскільки спір підлягає вирішенню господарським судом.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги до Головного управління Державного казначейства України Черкаської області (перший відповідач) не підлягаючими задоволенню, а до Державної податкової інспекції у місті Черкаси (другий відповідач) підлягаючими частковому задоволення, з огляду на наступне.

Позивач, будучи платником єдиного податку, сплачував до бюджету єдиний податок у порядку, встановленому Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування…».

Згідно ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування…»відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки, до Пенсійного фонду України (ПФУ) -42 відсотки. У відповідності до ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування…»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі -ЗУ №1058), який визначає порядок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (ПФУ).

У відповідності до ст.11 ЗУ №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають члени колективних, орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) та фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до ст.14 ЗУ №1058 страхувальниками є роботодавці -фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно ст.ст.15, 17 ЗУ №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, які і зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, а також нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У відповідності до п.3,4 ст.18 ЗУ №1058 страхові внески є цільовим загально обов'язком платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Таким чином, з вищенаведених положень ЗУ №1058 вбачається, що суб'єкти підприємницької діяльності -фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування та звітності, повинні нараховувати та сплачувати страхові внески до ПФУ в установленому цим Законом порядку. Позивач має бути платником страхових внесків до солідарної системи (ст.ст.14,15 ЗУ №1058).

З 01 січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», №2285. У відповідності до п.8 ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», (в редакції до внесення змін Законом України від 25 березня 2005 року №2505-ІУ, яким даний Закон викладено у новій редакції), було встановлено, що на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного ЗУ №1058 (Відомості Верховної Ради України,2003, №49-51, ст.376), на місяць на кожну особу. Також статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»було встановлено, що єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у повному обсязі зараховується до загального фонду відповідного місцевого бюджету, а страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування платники зазначеного податку повинні сплачувати у порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких внесків.

У відповідності до ст.1 ЗУ №1058 мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно Закону України №2285 від 23.12.2004 року на період січня - березня 2005 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено у розмірі 262,00 грн.

У відповідності до пп.1 п.8 Прикінцевих положень ЗУ №1058, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для відповідних платників збору.

Згідно ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для позивача встановлено ставку збору у розмірі 32%. Таким чином, мінімальний страховий внесок становить 83,84 грн. (262,00 грн. (мін зарплата) х 32%).

Вищенаведені приписи законодавства свідчать про те, що виникла колізія між Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування…»та ЗУ №1058.

Стосовно вирішення проблеми зарахування Державним казначейством Україні всієї суми від єдиного податку в місцеві бюджети без відрахування долі зазначеної суми до Пенсійного фонду України, Державне казначейство України видало лист від 31.05.2005 року №07-04/163-829 «Про зарахування окремих платежів», в якому зазначило, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»не містить будь-яких обмежень щодо зарахування у повному обсязі до місцевих бюджетів сум єдиного податку, що надійшли після 01 січня 2005 року. Державне казначейство України не мало підстав здійснювати відрахування Пенсійному фонду України від коштів, сплачених платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва, у поточному бюджетному періоді, що розпочався 1 січня 2005 року.

У зв'язку з виниклою проблемою та зверненням Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва до Голови Правління ПФУ з листом від 02.03.2005 року за №1323, територіальним відділенням Пенсійного фонду України були направлені листи та роз'яснення ПФУ, згідно яких до приведення законодавства у відповідність до вимог ЗУ №1058 та з метою уникнення подвійного оподаткування, при сплаті страхових внесків особами, які сплачують єдиний податок, сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду як частина ставки від цього податку у розмірі 42% за таких працівників, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні звітні періоди.

Державне казначейство України у листі від 31.05.2005 року №07-04/163-829 «Про зарахування окремих платежів»також роз'яснило, що повернення зайво або помилково сплачених податків повинно здійснюватись на підставі висновків податкових органів відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби України та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 18.03.2003 року №125/58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1.04.2003 року за №289/7610 з урахуванням вимог, викладених у спільному листі ДПА України від 18.11.2003 року, Мінфіну України від 19.11.2003 року та Державного казначейства України від 19.11.2003 року щодо погодження висновків з фінорганами.

З 14.04.2006 року (дня опублікування), набув чинності Закон України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування обліку та звітності, у зв'язку з перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року»від 16.03.2006 року №3583.

Нормами ст.1 даного Закону визначено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умов оподаткування обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23 грудня 2004 року №2285-ІУ, не вважати заборгованістю.

Між тим, до прийняття вказаного Закону, позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Державного казначейства. Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 серпня 2005 року у справі №2-4593-05, яке набрало законної сили, задоволена скарга ОСОБА_1. (позивача), визнані неправомірними дії відділення Державного казначейства України м. Черкаси, зобов'язано відділення Державного казначейства України м. Черкаси (підрозділ першого відповідача у справі) перерахувати до управління ПФУ в Соснівському районі м. Черкаси на рахунок ОСОБА_1. 252 грн. за період з 01 січня по 31 березня 2005 року.

 Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовим рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 05 серпня 2005 року у справі №2-4593-05, щодо невиконання відділенням Державного казначейства в м. Черкаси (структурний підрозділ першого відповідача у даній справі) вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування…», яке виразилось у не перерахуванні з 01 січня по 31 березня 2005 року коштів до Пенсійного фонду у розмірі 42% від сплаченого позивачем єдиного податку.

Структурний підрозділ першого відповідача виконав рішення суду, перерахував до Пенсійного фонду долю єдиного податку, що забезпечило позивачу повний страховий стаж, але призвело до недоїмки з єдиного податку на цю суму. Оскільки перший відповідач діяв відповідно до рішення суду, то його дії суд вважає правомірними.

Доводи позивача про те, що перший відповідач повинен був перерахувати до управління ПФУ в Соснівському районі м. Черкаси на рахунок ОСОБА_1. 252 гривні за рахунок місцевого бюджету, не відповідає змісту рішення суду, у якому відсутні вказівки щодо цього, та вищенаведеним приписам законодавства. Перший відповідач, виконуючи рішення суду, обґрунтовано діяв згідно з приписами Наказу ДКА №226. Доводи позивача про те, що недоїмка з єдиного податку виникла внаслідок неправомірних дій першого відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, позовні вимоги до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області (першого відповідача) суд вважає безпідставними.

ДПІ у місті Черкаси, правонаступник Черкаської ОДПІ (другий відповідач) є органом державної влади, суб'єктом владних повноважень, його завдання, функції та повноваження, визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ (зі змінами і доповненнями) (далі -ЗУ «Про державну податкову службу).

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Внаслідок дій другого відповідача було обмежено право позивача на вільне розпорядження та володіння своїм майном, шляхом застосування 12.04.2006 року публічного обтяження у вигляді податкової застави активів (рухомого майна) позивача, яке застосовано з посиланням на п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 ЗУ №2181 у зв'язку з несплатою у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації.

Конституційним Судом України 24.03.2005 року прийнято рішення №2-рп/2005 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ЗУ №2181 (справа про податкову заставу). Відповідно до резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ЗУ №2181, а саме: абзац 2 п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8, згідно з яким право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації -з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої декларації; підпункт 8.2.2 п.8.2 ст.8 у частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був платником єдиного податку, отже декларацію не подавав і не зобов'язаний був подавати; сума його податкового боргу по єдиному податку, який обліковувався згідно даних автоматизованого обліку, на час застосування податкової застави була 32,22 грн., тобто незначна, і виникла в результаті перерахування коштів на бюджетний рахунок управління ПФУ за рішенням Соснівського районного суду, про що другий відповідач знав і сам повідомив про це позивача.

Таким чином, фактичні обставини справи, наведені норми законодавства щодо податкової застави, свідчать про те, що застосування другим відповідачем до позивача публічного обтяження у вигляді податкової застави активів (рухомого майна)  було незаконним та необґрунтованим, застосованим без врахування усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій, та вчинено з порушенням ЗУ №2181, отже є протиправним.

21 липня 2006 року другий відповідач самостійно усунув порушення, зареєструвавши зняття податкової застави активів позивача, отже, неправомірне публічне обтяження у вигляді податкової застави активів (рухомого майна) позивача існувало у період з 31.05.2006 року по 21.07.2006 року, тобто один місяць 21 день. Дата виникнення обтяження та його зняття визначені згідно даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення другим відповідачем права позивача вільно розпоряджатись своєю власністю та заподіяння цим шкоди.

Позивач, як фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності, платник податків, звернувся до суду за захистом прав та інтересів, від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій та заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди, яку він пов'язує з душевними стражданнями від незаконних дій посадових осіб відповідачів та погіршенням внаслідок цього стану здоров'я, оцінивши розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. з кожного відповідача. Вимоги до першого відповідача визнані судом безпідставними.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.11-2 ЗУ «Про державну податкову службу» у разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, встановлених цим та іншими законами України, а також вимог щодо проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати державного мита. Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону. Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.

Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України (ЦК України) загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є правопорушення, що включає складові елементи: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Наявність загальних підстав необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Другий відповідач, як орган державної влади, підпадає під ознаки відповідальності, передбаченої ст.1173 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, за приписами зазначеної норми ЦК України, яка є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності, завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, а за рахунок державного бюджету (ст.174 ЦК України), бюджету Автономної Республіки Крим (ст.175 ЦК України) та органів місцевого самоврядування (ст.176 ЦК України).

Враховуючи приписи ЦК України та ЗУ «Про державну податкову службу», другий відповідач відшкодовує шкоду, завдану неправомірними діями за рахунок державного бюджету. Позивач має право на відшкодування за рахунок державного бюджету завданої шкоди, внаслідок порушення його прав, як платника податків, працівниками органів державної податкової служби.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна;

4) приниження честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що другий відповідач відносно позивача допустив порушення закону та протиправні дії, порушивши його права, як платника податків, зокрема, право на вільне володіння та розпорядження майном, внаслідок чого позивач зазнав душевних страждань, які призвели до погіршення його стану здоров'я, чим завдано моральної шкоди.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення, яке тривало незначний час, самостійно усунуте другим відповідачем; глибину душевних страждань позивача, наслідки від правопорушення, та вважає, що визначений позивачем розмір відшкодування, є завищеним. Розумним, достатнім і справедливим суд вважає розмір грошового відшкодування моральної шкоди на користь позивача в сумі 5000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги до ДПІ у місті Черкаси (другого відповідача) підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у адміністративному позові до Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області.

Адміністративний позов до Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Черкаси про застосування та реєстрації 31 травня 2006 року публічного обтяження у вигляді податкової застави активів на суму в два рази більше суми податкового боргу підприємця ОСОБА_1, що проживає у м. Черкаси, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 34503595 за рахунок коштів Державного бюджету на користь підприємця ОСОБА_1, що проживає у м. Черкаси, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 -5000,00 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Н.М.Курченко

Постанова складена в повному обсязі 19 лютого 2008 року