Рішення № 15093201, 04.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.11р.

Справа № 10/396-10

За позовом Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки (м. Нікополь Дніпропетровської області )

до Приватного підприємства "Дніпрянка" ( м. Нікополь Дніпропетровської області )

про стягнення 92109,23 грн.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: Блажевська О.О. (дов. № 1 від 04.01.2011 року) представник

Фесак О.М. (постанова 3 166 від 26.09.2003 року) директор

від відповідача: Панченко В.В. (дов. № 255 від 04.01.2011 року) директор

СУТЬ СПОРУ:

Нікопольське обласне підприємство оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки (далі Позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Дніпрянка" (далі Відповідач) та просить суд стягнути суму основного боргу в розмірі 59 190 грн. 00 коп., пеню в розмірі 292 грн. 23 коп., індекс інфляції в розмірі 29 891 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 2 736 грн. 00 коп., згідно договору оренди від 03.12.2001 року, укладеного між сторонами.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ №16 від 17.01.2011 року та Протоколом розподілу справ між суддями (повторно) від 17.01.2011року, у зв'язку з перебуванням судді Кощеєва І.М. на лікарняному справу №10/396-10 передано на розгляд судді Красота О.І.

Ухвалою господарського суду від 19.01.2011 року справу прийнято до провадження суддею Красота О.І.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує на те, що між ним та Відповідачем 03.12.2001 року укладено договір оренди основних засобів 28.01.2002 року Відповідач від Позивача прийняв приміщення 500 м.кв. під склад, яке розташоване за адресою: м. Нікополь, вул.. Кооперативна, 5 з терміном дії договору до 31.12.2010 року.

Позивач просить стягнути суму заборгованості по орендній платі за період з 01.11.2007 року по 01.11.2010 року із розрахунку суми 1650 грн. на місяць, яка була встановлена угодою від 01.10.2004 року, щодо розміру оплати за 1 м.кв., - 3 грн. 30 коп. Вказуючи на те, що Відповідач сплачував зменшену суму орендної плати тому у останнього існує заборгованість у розмірі вказаній у позові.

Починаючи з 2007 року сторони в судовому порядку оскаржували дії одне одного щодо виконання умов вказаного договору, при цьому постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2009 року по справі № 18/15-09 було встановлено, що договір оренди від 03.12.2001 року є дійсним і строк його дії закінчується 31.12.2010 року. Ухвалою Верховного суду України, яка є остаточною і оскарженню не підлягає, 26.11.2009 року постановлено залишити без змін постанову ВГСУ по даній справі.

Так як договір оренди є чинним на час подачі позову, Позивач просить стягнути з Відповідача суму основної заборгованості, річні, пеню та інфляційні витрати.

14.12.2010 року Позивач направив на адресу суду заяву про забезпечення позову згідно до якої просить суд накласти арешт на майно Приватного підприємства "Дніпрянка", що знаходиться за адресою: 53208, м.Нікополь, вул.Кооперативна, 5, в орендованому приміщенні складу №10, також просить заборонити Приватному підприємству "Дніпрянка", код ЄДРПОУ 13423943, 53270, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Менжинське, вул.Чалого, буд.63 вчиняти будь-які дії по відчуженню або обтяженню у будь-якій формі (продаж, дарування, передачу в заставу, передачу в оренду, внесення як внесків до статутних фондів інших юридичних осіб незалежно від форм власності, іншим чином відчужувати тощо) млина Р6-АВМ-15, що знаходиться за адресою: 53208, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Кооперативна, 5, склад №10, іншого нерухомого майна, обладнання, цінних паперів, транспортних засобів, грошових коштів на поточних банківських рахунках до вирішення спору по суті.

17.01.2011 року Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині суми основної заборгованості у розмірі 62 565 грн. 00 коп., індексу інфляції в розмірі 31 219 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 2 728 грн. 00 коп.

Таким чином з урахуванням уточнень позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача тільки суму основної заборгованості у розмірі 62 565 грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 31 219 грн. 00 коп., та 3% річних в розмірі 2 728 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, 10.12.2010 року Відповідач направив на адресу суду відзив на позов відповідно до якого з позовними вимогами Позивача не згоден, просить суд в позові відмовити.

10.01.2011 року, 04.03.2011 року та 29.03.2011 року Відповідач направив на адресу суду доповнення до відзиву на позов, та посилаючись на рішення господарських судів вказує на те, що договір оренди з 11.09.2008 року є недійсним, тому у зв’язку з його відсутністю і відсутні підстави для стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних витрат та 3% річних.

Крім того, 10.01.2011 року та 17.01.2011 року Відповідач звернувся до суду с клопотанням про проведення технічної фіксації судового процесу.

10.03.2011 року Позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 Господарського суду України.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2011р. строк розгляду справи продовжено до 01.04.2011року

Розгляд справи здійснювався за допомогою засобів технічної фіксації на носій CD-R №hАА60919110617.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

03.12.2001 року між сторонами був укладений договір оренди основних засобів б/№, згідно умовам якого, Позивач передав, а Відповідач прийняв у тимчасове володіння склад, розташований по вул. Кооперативна, 5, загальною площею 500 кв.м., у задовільному стані, для виробництва, на строк до 31.12.10 р.

Починаючи з 2007 року сторони в судовому порядку оскаржували дії одне одного щодо виконання умов вказаного договору, при цьому постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2009 року по справі № 18/15-09 було встановлено, що договір оренди від 03.12.2001 року є дійсним і строк його дії закінчується 31.12.2010 року. Ухвалою Верховного суду України, яка є остаточною і оскарженню не підлягає, 26.11.2009 року постановлено залишити без змін постанову ВГСУ по даній справі.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином на час розгляду справи вказаний вище договір оренди основних засобів від 03.12.2001 року не дійсним не визнавався та строк його дії закінчувався 31.12.2010 року

Факт передачі вказаного майна в оренду Відповідачу сторонами не оспорюється.

01.10.04 року між сторонами була підписана додаткова угода до договору оренди, згідно якій п.5.1. договору був викладений в наступній редакції:

"Розмір орендної плати, що орендується, в цілому складає 3,30 грн. за 1 кв.м. в місяць з ПДВ.".

Таким чином, з 01.10.2004 року загальна сума орендної плати на місяць складала:

3,30 грн./кв.м. х 500 кв.м. = 1 650,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. вищевказаного договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на рахунок Позивача не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця.

Згідно наданому Позивачем розрахунку утворилась заборгованість Відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.11.2007 р. по 01.11.2010 р. в сумі 62 565 грн. 12 коп.

Станом на момент розгляду справи Відповідач жодних доказів погашення заборгованості в сумі 65 565 грн. 12 коп. суду не надав.

Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачевi майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмiр якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторiн у грошовiй або натуральнiй формi. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомiсячно, якщо iнше не встановлено договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Викладене є підставою для стягнення з Відповідача орендної плати в сумі 62 565 грн. 00 коп.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.

Позивачем були нараховані Відповідачу на підставі вказаної норми Закону 3% річних в розмірі 2 728 грн. 00 коп.. та витрати від інфляції в розмірі 31 219 грн. 00 коп.

Перевіривши розрахунки вказаних сум, суд встановив, що вони виконані відповідно до вимог чинного законодавства, що є підставою стягнення їх з Відповідача.

З урахуванням вимог ст.. ст.. 44, 45, 46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року N 7-93 із заяв майнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову.

17.01.2011 року Позивачем збільшено розмір позовних вимог, відповідно до яких ціна позову склала суму у розмірі 96 512 грн. 00 коп., таким чином відповідно до вказаного вище Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” Позивач повинен був сплатити загальну суму держаного мита у розмірі 965 грн. 12 коп.

Вважаючи на те, що до заяви про збільшення позовних вимог Позивачем не надано платіжних документів, щодо сплати державного мита у визначеному Декретом розмірі, а в матеріалах справи присутнє платіжне доручення № 214 від 05.11.2010 року на суму 921 грн. 10 коп. (Том 1 а.с. 6), та сума в свою чергу не відповідає розміру встановлених Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тому з Позивача необхідно стягнути в доход державного бюджету України суму різниці необхідної до сплати за розгляд вказаного позову у розмірі 44 грн. 02 коп.

Позивач просить накласти арешт на майно Позивача з метою забезпечення виконання зобов’язання з боку Відповідача, а також заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню або обтяженню майна. Суд, вважає за необхідне відмовити Позивачу у задоволенні даної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач не навів жодного обґрунтування тому, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведене є підставою для задоволення позову. Судові витрати слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Дніпрянка" (53220, м. Нікополь, вул. Лапенська, 301а, код ЄДРПОУ 13423943, п/р 2600430176718 у філії Промінвестбанк” м. Нікополь, МФО 305534) на користь Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки (53208, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 5, код ЄДРПОУ 01746581, п/р 26006000006824 в ПАТ "Індекс-Банк" м. Київ, МФО 300614) 62 565 грн. 00 коп. - основного боргу, 2 728 грн. 00 коп. - річних, 31 219 грн. 00 коп. –інфляційних витрат, 965 грн. 12 коп. - витрат на держмито, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки (53208, м. Нікополь, вул. Кооперативна, 5, код ЄДРПОУ 01746581, п/р 26006000006824 в ПАТ "Індекс-Банк" м. Київ, МФО 300614) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) суму не сплаченого державного мита у розмірі 44 грн. 02 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя О.І. Красота

Рішення підписано 01.04.2011 року