Рішення № 15089276, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/8221.04.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий сервіс” До           Публічного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”

Про           стягнення 152645,90 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача                     Устінов К.О. –за дов.

від відповідача           Вілько Н.Г. - за дов..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Промисловий сервіс” до закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” про стягнення 137378,13 грн. за договором страхування №200103763 від 29.08.2008 р., а саме: 111387,48 грн. інфляційних, 25990,65 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов’язання з виплати страхового відшкодування і воно є простроченим з 02.11.2008 р., що встановлено рішенням господарського суду по справі № 33/188 від 26.01.2010 р..

Ухвалою суду від 18.02.2011 р. порушено провадження у справі № 6/82, розгляд справи призначено на 28.03.2011 р. на 11:50 год.

У судовому засіданні представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог на 152645,90 грн., а саме: 125128,40 –інфляційних, 27517,50 –трьох процентів річних за період з з 02.11.2008 р. по 11.10.2010 р..

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіславши до суду телеграму, в якій просив суд відкласти розгляд справи.

Клопотання судом задоволено.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів. Клопотання судом задоволено.

Розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 р. у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що законодавством не передбачено можливість стягнення інфляційних та трьох процентів річних як самостійних грошових вимог, а виключно з сумою боргу. Позивачем під час розгляду справи № 33/188 подавалась заява про стягнення інфляційних та трьох процентів річних, яка залишена судом без розгляду. Крім того, прострочення сплати боргу після набрання рішенням законної сили не є виною відповідача.

В зв’язку з зміною назви відповідача закрите акціонерне товариство в порядку ст. 25 ГПК України було замінено правонаступником публічним акціонерним товариством “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.08.2008 р. між закритим акціонерним товариством “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (правонаступник публічне акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Промисловий сервіс” був укладений договір страхування №200103763.

Відповідно до п.1.1 договору №200103763 від 29.08.2008 року цей договір є угодою між сторонами, відповідно до якої страховик бере на себе зобов’язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов цього договору та в межах страхової суми, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в узгодженні сторонами цього договору строки.

Рішенням господарського суду міста Києва по справі № 33/188 від 26.01.2010 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2010 р., за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий сервіс” до закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” було встановлено, що закритим акціонерним товариством “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” з 02.11.2008 р. порушено зобов’язання щодо виплати товариству з обмеженою відповідальністю “Промисловий сервіс” страхового відшкодування в розмірі 47382503 грн.

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

11.10.2010 р. відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість в розмірі 535898,70 грн. за наказом господарського суду № 33/188 від 10.09.2010 р., в тому числі і суму основного боргу 47382503 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

За розрахунком суду за період з 02.11.2008 р. по 10.10.2010 р. з відповідача підлягає стягненню 118456,26 грн. інфляційних та 27611,67 грн. трьох процентів річних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

02.11.2008 - 11.10.2010473825.031.250118456.26592281.29 Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

473825.0302.11.2008 - 10.10.20107083 %27611.67 Позивач просить стягнути 27517,50 грн. трьох процентів річних. Оскільки підстави для стягнення суми більшої, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, до стягнення підлягає 27517,50 грн. трьох процентів річних та суми 118456,26 грн. інфляційних.

У задоволенні вимог про стягнення 6672,14 грн. інфляційних судом відмовлено.

Твердження відповідача не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено також способи захисту суб’єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Звертаючись до суду позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Під час розгляду справи 33/188 господарським судом не було прийнято заяву від 22.01.2010 р. про уточнення та збільшення позовних вимог в частині заявлених нових вимог (стягнення інфляційних та трьох процентів річних) та зазначено, що позивач не позбавлений права звернутись з цими вимогами у загальному порядку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 27517,50 грн. трьох процентів річних та суми 118456,26 грн. інфляційних, а разом 145973,76 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 6672,14 грн. інфляційних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1459,74 грн. державного мита, 225,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код 16285602) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий сервіс” (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 19, код 36010376) 27517,50 грн. трьох процентів річних, 118456,26 грн. інфляційних, 1495,74 грн. державного мита, 225,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                    С.А. Ковтун

          Рішення підписано 22.04.2011 р.