Рішення № 15089273, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/9718.04.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Столиця-Сервіс” До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна компанія”

Про                     стягнення 99990,99 грн.

                                                                                           Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Туголукова І.В.(за дов.)

від відповідача Яровенко А.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “Столиця-Сервіс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна компанія” про стягнення 99990,99 грн., з яких: 73824,99 грн. - основний борг, 26166,00 грн. - понесені збитки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов’язання з поставки товару, внаслідок чого позивач був змушений придбати товар за більшою ціною у іншого постачальника та понести транспортні витрати. Також позивач просить повернути суму передплати за поставлений товар.

Ухвалою від 02.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/97 та призначено розгляд останньої на 04.04.2011 р. на 10:10 год.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що у нього є зобов’язання з поставки товару, а вимога про повернення передплати жодним чином не обґрунтована. Також не доведено належними доказами понесення збитків.

У судовому засіданні 04.04.2011 р. було оголошено перерву у судовому засіданні на 11.04.2011р.

У судове засідання 11.04.2011 р. представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи було відкладено на 18.04.2010 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.12.2010 р. на підставі рахунку-фактури СФ-000010 від 23.12.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця - Сервіс» (покупець) сплатило на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія», (продавець) 213720,00 грн., як оплату за товар, а саме арматуру.

30.12.2012 р. продавець надав покупцю гарантійний лист, яким зобов’язався здійснити поставку до 31.12.2010 р..

Таким чином, між сторонами у спрощенній формі було укладено договір поставки, внаслідок якого у відповідача виник обов’язок до 31.12.2010 р. поставити позивачу товар.

04.01.2011 р. продавець здійснив часткову поставку товару на суму 128895,00 грн..

Поставка продукції в кількості 15,28 т. на суму 84825,00 грн. проведена не була.

17.01.2011 р. покупець направив продавцю вимогу здійснити поставку до 17:00 год. 17.01.2011 р., або повернути сплачені кошти.

Продавець листами від 17.01.2011 р. та від 18.01.2011 р. гарантував поставку товару до 18.01.2011 р. та до 21.01.2001 р. відповідно.

Оскільки до 26.01.2011 р. поставка проведена не була покупець звернувся до іншого постачальника.

28.01.2011 р. фінансово-промисловий концерн «Вітязь»здійснив поставку позивачу арматури в кількості 15,28 т. за ціною 109820,72 грн., що підтверджується видатковою накладною, наданою в матеріали справи.

31.01.2011 р. фінансово-промислового концерну «Вітязь»надав, а позивач прийняв транспортні послуги з перевезення арматури, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 31.01.2011 р..

02.02.2011 р. позивач направив відповідачу листа з вимогою повернути грошові кошти за непоставлений товар.

Продавець частково повернув суму попередньої оплати в розмірі 11000 грн..

Станом на день розгляду справи попередня оплата в розмірі 73824,99 грн. продавцем не повернута.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором.

Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідачем належним чином зобов’язання щодо поставки товару в повному обсязі не виконано, а зобов’язання щодо поставки товару втратило інтерес для позивача, позовні вимоги про повернення попередньої оплати у розмірі 73824,99 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обґрунтовуючи додаткові витрати позивач зазначив, що ним понесені збитки у вигляді придбання товару за ціною вищою, ніж мав поставити покупець.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Оскільки необхідність придбання частини товару у фінансово-промислового концерну «Вітязь»обумовлена непоставкою його продавцем, вимоги про стягнення понесення додаткових витрат на придбання товару суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вартість арматури, запропонована відповідачем, 5050,00 грн. за тону з ПДВ. Загальна вартість 15,28 тон – 84804,00 грн.

Вартість арматури, запропонована фінансово-промисловим концерном «Вітязь», 7187,22 грн. за тону з ПДВ. Загальна вартість 15,28 тон –109820,72 грн.

З відповідача підлягають стягненню збитки (додаткові витрати) в розмірі 25016,72 грн.

Чинним законодавством України обов’язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Позивачем не надано належних доказів того, що між ним та відповідачем була досягнута згода щодо поставки за рахунок останнього арматури, а тому понесені 31.01.2011 р. витрати у розмірі 1150 грн. на транспортні послуги з перевезення арматури не перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія»не виконані належним чином зобов’язання щодо поставки товару у необхідній товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця - Сервіс»кількості, чим порушено права останнього.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 73824,99 грн. заборгованості та 25016,72 грн. збитків, а разом 98841,71 грн.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування понесення збитків у вигляді витрат на отримання транспортних послуг на суму 1150 грн., завданих внаслідок дій відповідача, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 988,42 грн. державного мита та 233,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія»(02002, місто Київ, вул. М. Раскової, 19, оф. 1213, код 37292724) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця - Сервіс» (юридична адреса: 03186, місто Київ, Чоколівський бульвар, 19, фактична адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, оф. 107, код 33440634) 73824,99 грн. заборгованості, 25016,72 грн. збитків, 988,42 грн. державного мита та 233,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                    С.А. Ковтун

Рішення підписано 22.04.2011 р.