Рішення № 15089253, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/9813.04.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства “Грушківське” Солом’янської районної в м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гальйота” про стягнення 49 114, 20 грн. за участю представників позивача – Романенко С.В., довіреність № 8 від 04.01.2011р., відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 41388, 60 грн. основного боргу та 7725, 60 грн. пені, всього на загальну суму 49 114, 20 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142-Г від 01.04.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.04.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2010 року провадження у справі було зупинено до вирішення пов’язаної з нею справи № 8/586.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 13.04.2011р.

У судовому засіданні 13.04.2011 року позивачем було подано пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 13.04.2011 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2008р. між Комунальним підприємством «Грушківське»Солом'янської районної у м. Києві ради (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гальйота»було укладено договір № 142 - Г про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Предметом даного договору є надання виконавцем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 581, 3 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 31.

Згідно п. 2.1. орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно встановлених постачальниками табуляграм.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що орендар (власник) повинен щомісячно сплачувати виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 488 грн. 29 коп. на місяць.

Наказом директора КП «Грушківське»№ 49 від 12.03.2009 року «Про затвердження ставок експлуатаційних зборів з орендарів та власників нежитлових приміщень»з 1 березня 2009 року затверджено ставки експлуатаційних зборів з орендарів та власників нежитлових приміщень за 1 кв.м. займаної площі без ПДВ у розмірі: загальна ставка експлуатаційних зборів - 1, 70 грн.; для орендарів та власників, які займають приміщення, розташовані в будинках, не обладнаних ліфтами - 1, 64 грн. кв.м. нежитлових приміщень.

Тобто, за період з 01.04.2008 року по 28.02.2009 року відповідно до п.2.6 нарахування проводилось з застосуванням ставки експлуатаційних зборів 0, 84 коп. за 1 кв.м. займаної площі без ПДВ, а з 01.03.2009р. по 31.01.2010р. позивачем використовувалась ставка 1,70 грн.

Всього за період 01.04.2008 року по 31.01.2010 року позивачем нараховано до сплати відповідачем 16 241 грн. 50 коп. відшкодування експлуатаційних витрат без ПДВ, що складає 19489, 80 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що орендар (власник) також сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 29, 65 грн.

За період з 01.04.2008 року по 31.01.2010 року позивачем нараховано до сплати відповідачу 782, 76 грн. (652, 30 грн. без ПДВ) вартості послуг по транспортуванню теплової енергії.

Згідно п. 2.2. договору розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Оплата за опалення здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає балансоутримувачу. Тариф на момент укладення договору складав 171, 62 грн. за 1 Гкал.

Всього за весь опалювальний період з 01.04.2008 року по 31.01.2010 року позивачем нараховано до сплати відповідачем 23265, 18 грн. (19387, 65 грн. без ПДВ).

Проте, з пояснень позивача та матеріалів справи, вбачається, що вартість опалення, зокрема, з 01.12.2008 року по 31.01.2009 року та з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780 від 25 грудня 2008 р., 1662 від 27.11.2008р.

Згідно з Указами Президента України № 65/2009 від 3 лютого 2009 р., № 1199/2008 від 24 грудня 2008 року зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за опалення на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р.

За таких обставин, суд вважає необхідним здійснювати нарахування плати за опалення за період з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06. 2007р.

Таким чином, за опалювальний період з 01.04.2008 року по 31.01.2010 року відповідач зобов’язаний був сплатити за опалення 17096, 19 грн.

Всього за період з 01.04.2008 року по 31.01.2010 року відповідач повинен був сплатити позивачу за договором № 142 –Г від 01.04.2008р. 37368, 75 грн. вартості транспортування теплової енергії, експлуатаційних витрат та плати за опалення.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач виконав лише частково, сплативши позивачу експлуатаційні витрати за лютий 2009 року у розмірі 621, 53 грн., за травень 2009 року –199, 00 грн., за жовтень 2009 року –600 грн. та за листопад 2009 року –728, 59 грн. за надані комунальні послуги, а загалом 2149, 12 грн.

Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 142 –Г від 01.04.2008 року з урахуванням часткової сплати боргу складає 35219, 63 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором підлягають задоволенню у розмірі 35219, 63 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 6 168, 97 грн. слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з п. 2.9. договору за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги позивача про стягнення пені в зв’язку з простроченням сплати платежів, передбачених договором № 142-Г є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 2524, 41 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону. В стягненні пені у розмірі 5201, 19 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гальйота»(03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 31, код 24741868) на користь Комунального підприємства «Грушківське» Солом’янської районної в м. Києві ради (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 23-А, код 35756939) 35219 (тридцять п’ять тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 63 коп. боргу, 2524 (дві тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн. 41 коп. пені, 377 (триста сімдесят сім) грн. 44 коп. державного мита та 181 (сто вісімдесят одна) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С. Чебикіна