Рішення № 15088952, 14.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/6514.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» До Товариства з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»

Про стягнення 163689,26 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1.представник за довіреністю № б/н від 30.11.10.

Від відповідача Логуш Л.О. представник за довіреністю № б/н від 23.02.11.;

Рогізний А.А. представник за довіреністю № б/н від 23.02.11.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»до Товариства з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»про стягнення з відповідача на користь позивача за Договором на виготовлення поліграфічної продукції № 19.10/2010 ВЛФ-САМС від 19.10.10. в розмірі 163689,26 грн. (161665,13 грн. основний борг, 730,81 грн. 3% річних, 1293,32 грн. збитки від інфляції).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення умов Договору на виготовлення поліграфічної продукції № 19.10/2010 ВЛФ-САМС від 19.10.10. та вимог чинного законодавства України, не виконано перед позивачем свої зобовязання щодо сплати у повному обсязі за виготовлену позивачем продукцію, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольф».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.11. порушено провадження у справі № 30/65; розгляд справи призначено на 31.03.11. о 11-40.

23.03.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольф»просить суд в разі задоволенні позову покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 8184,46 грн.

Представник відповідача в судове засідання 31.03.11. не зявився, але 30.03.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи в звязку із перебуванням повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»у відрядженні.

Крім того, представником відповідача 30.03.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не вчинив жодних зусиль для досудового вирішення спору шляхом переговорів, в відповідач не отримував жодної претензії до моменту подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольф»позову до господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.11. розгляд справи № 30/65 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.04.11. о 11-50.

В судовому засіданні 14.04.11. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог (зменшення), відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольф»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 147665,13 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.04.11. в усній формі проти позову не заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/65.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольф»(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»(Замовник) укладено Договір № 19.10/2010 ВЛФ-САМС на виготовлення поліграфічної продукції (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобовязався виконати роботу по виготовленню поліграфічної продукції.

Згідно п. 1.2 Договору, Замовник зобовязався оплатити виготовлення продукції та прийняти її у відповідності до умов даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору встановлено, що зміст, кількість, загальна вартість, строки виготовлення та дата відгрузки продукції зазначаються в специфікаціях, які підписуються обома сторонами та є невідємною частиною даного Договору.

У відповідності до п. 2.1 Договору, сторонами погоджено, що вартість кожного замовлення зазначається в специфікаціях до даного Договору.

Згідно п. 2.5 Договору передбачено, що оплата замовлення здійснюється згідно виставлених Виконавцем рахункам-фактурам.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що передоплата за продукцію в розмірі 30% від загальної вартості замовлення проводиться Замовником на протязі 3 банківських днів з моменту погодження примірника продукції на підставі рахунку-фактури Виконавця.

У відповідності до п. 2.7 Договору, сторонами погоджено, що залишок суми 70% від загальної вартості замовлення, перераховується на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 3 банківських днів з моменту підписання накладної, якщо інше не передбачено даним Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу продукцію на суму 245235, 90 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001990 від 04.11.10. та видатковою накладною № РН-0002287 від 08.12.11. (належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи), але відповідач лише частково розрахувався з позивачем за виготовлену продукцію, в звязку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольф»за Договором становить 147665,13 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору, сторонами погоджено строк дії даного договору до 31.12.11.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем здійснено лише часткові проплати за виготовлену позивачем продукцію, в звязку з чим заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольф»становить 147665,13 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором по сплаті виготовленої продукції в повному обсязі та у встановлений Договором строк не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8184,46 грн. витрат на оплату послуг адвоката, в звязку з чим суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.09. між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою адвокатом ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вольф»(Замовник) укладено Договір № 2009/12-23 про надання юридичних послуг (далі Договір від 23.12.09.), відповідно до умов якого (п. 1.1) передбачено, що Виконавець зобовязується надавати Замовнику юридичні послуги, спрямовані на стягнення заборгованості з Боржників.

Відповідно до п. 5.1 Договору від 23.12.09. передбачено, що Замовник здійснює оплату послуг Виконавця в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно п. 5.2 Договору від 23.12.09., сторонами погоджено, що оплата здійснюється по кожному боржнику, виходячи з ціни вимог до боржника.

У відповідності до п. 6.2 Договору від 23.12.09., сторони домовились про те, що даний договір укладений строком на 1 рік.

Пунктом 6.3 Договору від 23.12.09. визначено, що якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію даного договору за один місяць до дати закінчення строку його дії, то цей договір вважається продовженим на той самий термін.

В матеріалах справи відсутні докази наміру сторін Договору від 23.12.09. припинити його дію, внаслідок чого даний договір автоматично пролонгувався на той самий термін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до умов Договору 23.12.09. на користь Виконавця було сплачено 8184,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 282 від 14.02.11.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В звязку з тим, що позивачем в процесі розгляду даної справи було зменшено розмір позовних вимог, витрати за послуги адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7383,25 грн. витрат за послуги адвоката.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САМС ТЕХНОЛОДЖІС»(04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 1/8 «Г», код ЄДРПОУ 33640124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»(04073, м. Київ, вул. Сиренька, 28/2, код ЄДРПОУ 23395449) 147665 (сто сорок сім тисяч шістсот шістдесят пять) грн. 13 коп. - заборгованості, 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 65 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 7 383 (сім тисяч триста вісімдесят три) грн. 25 коп. витрат на послуги адвоката.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 21.04.11.