Рішення № 15088671, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/6718.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО»

доДержавної екологічної інспекції в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

простягнення 2 517, 91 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ігнатенко В.М. –дов. № 03/03/11 від 03.03.2011 року;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про стягнення 1994,02 грн. –основного боргу, 202,71 грн. –пені, 247,17 грн. –інфляційних втрат та 74,01 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 121 від 28 жовтня 2009 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1994,02 грн.

Ухвалою від 07.03.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.03.2011 року.

В судовому засіданні 28.03.2011 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 28.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2011 року.

В судовому засіданні 18.04.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 18.04.2011 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.04.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО»(далі –продавець, позивач) та Державною екологічною інспекцією в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі –покупець, відповідач) був укладений договір № 121 (далі –Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобов’язується передати у певний термін у власність (оперативне управління) покупцю замовлений товар –запасні частини на автотранспорт, матеріали для кузовних робіт, масла, авто хімію та аксесуари (далі –товар), а покупець зобов’язався прийняти товар та своєчасно сплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за ціною, передбаченою у накладній, яка додається до даного Договору. Витрати, пов’язані з поставкою товару покупцю транспортом продавця, включаються в ціну Договору. Загальна сума по Договору складає 1994,02 грн., в т.ч. ПДВ –323,50 грн.

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару, здійснюються покупцем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок або в готівковій формі в касу продавця протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту оформлення накладної на прийом товару.

Пунктом 5.3 Договору сторони узгодили, що покупець зобов’язаний прийняти товар за якістю та кількістю згідно заявки та накладної, а також своєчасно сплатити за поставлений товар згідно пункту 3.1 даного Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1994,02 грн., що засвідчується видатковою накладною № 33460 від 30 жовтня 2009 року на суму 1994,02 грн. та довіреністю № 66 від 29 жовтня 2009 року.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 1994,02 грн.

09 березня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/03, з вимогою сплатити грошові кошти за поставлений товар, яка була отримана уповноваженим представником відповідача 10.03.2010 року, що підтверджується відповідною відміткою на ній, проте відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 1994,02 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1994,02 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку прострочення по оплаті за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 7.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 202,71 грн. за період з 07.11.2009 року по 06.05.2010 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 202,71 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 74,01 грн. за період з 07.11.2009 року по 01.02.2011 року та 247,17 грн. –інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по січень 2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дати відвантаження товару та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Київській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (місцезнаходження: 03022, м. Київ, Голосіївський р –н, вул. Ломоносова, буд 83-А, код ЄДРПОУ 34978935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ-АВТО»(місцезнаходження: 03134, м. Київ, Святошинський р –н, вул. Миколи Трублаїні, буд. 37-В, код ЄДРПОУ 32919600) 1 994 (одну тисячу дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 02 коп. - основного боргу, 202 (двісті дві) грн. 71 коп. –пені, 247 (двісті сорок сім) грн. 17 коп. –інфляційних втрат, 74 (сімдесят чотири) грн. 01 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

19.04.2011 року