Рішення № 15087185, 25.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.11р.

Справа № 5005/3339/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", м.Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 138,50 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шляєв І.В., представник за довіреністю № 488 від 01.01.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецизвесть», м. Дніпропетровськ (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення шкоди від недостачі вантажу у розмірі 1 138, 50 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги незбереженням прийнятого до перевезення вугілля на суму 1 138, 50 грн.

29.03.11р. до господарського суду надійшов відзив на позов, відповідно якого відповідач з позовними вимогами не згоден, оскільки відправник вантажу, не підготував належним чином вагони та вантаж для перевезення вантажу дрібної фракції, що призвело до втрати вантажу під час перевезення. Таким чином, відповідальність за втрату вантажу якого не вистачає повинна бути покладена на вантажовідправника.

29.03.11р. у судове засідання представник позивача не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило.

Представник відповідача не заперечував щодо розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника відповідача, в судовому засіданні 29.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 р. між ТОВ "Укрспецизвесть" (далі- позивач) та ТОВ «ВФК «Рутекс»(далі- вантажовідправник) було укладено договір № 293, відповідно якого вантажовідправник зобов'язаний передати у власність, а позивач прийняти та оплатити вугільну продукцію, за марочним складом, цінам та в кількості, вказаним у специфікаціях, оформлених у вигляді додатку, який є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору вантажовідправник направив вугільну продукцію у кількості 69 000 кг, відповідно специфікації, а позивач сплатив рахунок вантажовідправника №СФ-0000029 від 22.01.2011 р., що підтверджує платіжне доручення №39 від 25.01.2011 р.

26.01.2011 р. на адресу позивача по залізничній накладній № 48458279 (ст. Софіно-Брідська Донецької залізниці-станція Губиниха Придніпровської залізниці) надійшов вагон № 67613828 з вантажем.

Вищезазначений вагон прибув на станцію призначення з ознаками розкрадання вантажу під час перевезення, про що було складено комерційний акт № AQ290468/3 від 26.01.11р. (далі - комерційний акт), який підтверджує факт такого розкрадання.

Вищевказаний комерційний акт свідчить про те, що до станції призначення прибув вагон із вантажем масою нетто 67850 кг.

В комерційному акті зазначено про те, що вантаж прибув з ознаками розкрадання під час перевезення - виїмки розміром по правому борту вагона біля першого та третього люку шириною 50-70 см, довжиною 1,9 - 2 м, глибиною 40-50 см; з лівої сторони біля першого люку - шириною 30-40 см, довжиною 50-60 см, глибиною 5-10 см, а також зафіксована недостача вантажу в кількості 1150 кг.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, з врахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, недостача складає 1 138,5 кг:

1150 кг (виявлена недостача) - 11,5 кг (норма недостачі) = 1 138,5 кг.

Вартість 1 тони вантажу з ПДВ складає 1000 грн.

Таким чином, загальний розмір недостачі складає 1 138,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

29.03.11р. до господарського суду надійшов відзив на позов, відповідно якого відповідач з позовними вимогами не згоден виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5. Правил перевезення вантажів на вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001р. № 542 перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої (пункт 5 в редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005 р. N 540).

Відповідно до п. 6 цих Правил з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (пункт 6 в редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2005 р. N 54).

Як вважає відповідач, оскільки відправник вантажу не підготував належним чином вагони та вантаж для перевезення вантажу дрібної фракції, що призвело до втрати вантажу під час перевезення, відповідальність за таку втрату повинно бути покладена на вантажовідправника.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 1138, 50 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому, відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов’язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Позови про відшкодування вартості вантажу втраченого, пошкодженого або такого, який прибув з нестачею, при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні в межах залізниць України заявляються як вантажоодержувачем, так і вантажовідправником, а також від їх імені уповноваженою особою у всіх випадках до залізниці призначення (а не відправлення або транзитної), що передбачено пунктом 131 Статуту залізниць України.

Пункт 130 Статуту залізниць України встановлює право вантажовідправника або вантажоодержувача заявляти претензію або позов до залізниці у разі втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу лише за умови подання оригіналів накладної, квитанції про приймання вантажу, багажної і вантажобагажної квитанції та комерційного акту.

У відповідності до ст. ст. 110, 129 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

Як свідчить відмітка у залізничній накладній, вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами п. 3, 4, 7, 8 розділу 1, який було марковано вапном. Вантаж переданий до перевезення згідно встановлених правил і прийнятий залізницею до перевезення без будь-яких зауважень.

Згідно зі ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем, як перевізником, не було виконано належним чином свого обов’язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена реальна шкода у розмірі 1138, 50 грн. вартості нестачі спірного вантажу.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 306, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 110, 113, 114, 129, 130, 131, Статуту залізниць України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, буд. 108, ЄДРПОУ 01073828, р/р 26039000002000 в Дніпропетровській філії АБ «ЕкспресБанк», МФО 306964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецизвесть»(49010, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд. 99, кв. 188, ЄДРПОУ 36960102, р/р 26003010213535 у ЗАТ «Хоумкредитбанк», МФО 307123) збитки за нестачу вантажу у розмірі 1 138,50 грн. (тисяча сто тридцять вісім грн. 50 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 30.03.11р.