Постанова № 1508410, 01.04.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" квітня 2008 р.

Справа № 10/22-460

15 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Півторака М.Є.

при секретарі судового засідання Клим Т.П.

Розглянув справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Берізка», смт. Золотий Потік, вул. Польова, 1 Бучацького району Тернопільської області

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі, м. Бучач, вул. Чортківська, 1 Бучацького району Тернопільської області

За участю представників сторін:

Позивача: Бойцан І.П. –голова правління ЗАТ «Берізка», паспорт № МС 038303 виданий Бучацьким РВ УМВС України від 21.03.2008р.;

відповідача: Фреяк О.Б. –головний спеціаліст-юрисконсульт УПФ України в Бучацькому районі, доручення №209-04 від 24.01.2008р.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 27,29,49,51,59 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовом Закрите акціонерне товариство «Берізка», смт. Золотий Потік, вул. Польова, 1 Бучацького району Тернопільської області до Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі про скасування вимоги Пенсійного фонду про сплату недоїмки в сумі 176 982,28 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме ухвалою господарського суду у справі №10/Б-932 від 11.07.2007р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, якою заборонено нарахування фінансових санкцій (пеня, штраф). Ігноруючи вимоги ухвали господарського суду Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі виставило вимогу про сплату недоїмки в сумі 176 982,28 грн., в т. ч. 4 662,24 грн. –фінансових санкцій, 8916,00 грн. –пені.

У відзиві №412/04 від 18.02.2008р. на адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі заперечує позовні вимоги, посилаючись на п. 16 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якому зазначено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Далі зазначає , що пунктом .12 ст. 20 вищезазначеного Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а процедура банкрутства не звільняє ЗАТ «Берізка»від поточних платежів. Вказані у вимозі суми штрафних санкцій та пені нараховані відповідно до акту перевірки №1 від 28.02.2007р. , тобто до початку процедури банкрутства, не порушуючи вимоги положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення відповідача суд встановив наступне:

У відповідності до ч. 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, а також зазначеною статтею визначено шляхи захисту прав та законних інтересів.

Позивач по справі: Закрите акціонерне товариство «Берізка», є юридичною особою, що зареєстрована у встановленому законом порядку і включена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 21156427, а тому наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 64 Закону України “Про пенсійне страхування” контролюючим органом стосовно нарахування, обчислення та сплати страхових внесків є головні управління та управління Пенсійного фонду (територіальні органи виконавчої дирекції Пенсійного фонду України), які уповноваженні здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати зобов’язань платниками страхових внесків та застосовуватися фінансові санкції за порушення строків сплати внесків.

Стаття 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” покладає на страхувальника зобов’язання, зокрема нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а також страхувальник має право оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду.

Згідно ч. З ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

У разі наявності у страхувальника простроченої заборгованості із сплати страхових внесків (недоїмки), Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають їм вимогу про її сплату.

Вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, який не менше 10 грн.

Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-ша частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-га частина - порядковий номер, 3-тя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Отже, формування вимоги про сплату недоїмки формується органом Пенсійного фонду за кожний базовий період окремо.

У судовому засіданні встановлено , що 04 січня 2008 року Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі виставило вимогу про сплату боргу за №Ю-62 ЗАТу «Берізка»( позивачу у справі ) в сумі 176 982,28 грн., з яких 163 404,04 грн. –недоїмки, 4 662,24 грн. –фінансових санкцій, 8 916,00 грн. –пені.

Отже, у спірній вимозі № Ю 62 від 04.01.2008 року про сплату боргу Управлінням Пенсійного фонду України в Бучацькому районі зазначило до сплати борг в розмірі 176982,28 грн.

У поданому до суду Розрахунку суми боргу ЗАТ “Берізка“ № 654/04 від 11.03.2008 року УПФ в Бучацькому районі вказує, що в боргові зобов’язання позивача було включено: заборгованість з квітня 2007 року по листопад 2007 року; в тому числі недоїмка - 163 404,04 грн., фінансові санкції - 4 662,24 грн.; пеня - 8 916 грн. Вимога включає недоїмку в сумі 137604,74 грн., яка включена в кредиторські вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Бучацькому районі у справі про банкрутство та недоїмку в сумі 25799,30 грн., яка виникла за період з 01.05.2007 року по 01.01.2008 року.

14 січня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду у Бучацькому районі винесено Рішення №70/04 про результати розгляду заяви про невизнання вимоги, відповідно до якого заява закритого акціонерного товариства «Берізка»задоволенню не підлягає, оскільки, п. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, а процедура банкрутства не звільняє ЗАТ «Берізка»від сплати поточних платежів.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 липня 2007 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі порушено провадження у справі №10/Б-932, в порядку статей 7,11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“, про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Берізка», смт. Золотий Потік, вул. Польова, 1 Бучацького району Тернопільської області.

Згідно зі ст. 1 Закону України про банкрутство термін “мораторій на задоволення вимог кредиторів“ тлумачиться як зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків ( обов’язкових платежів ), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів ), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення справи про банкрутство (ст. 11 , абзац 1 ч. 4 ст. 12 цього Закону).

На виконання приписів статей 11,12 Закону, пунктом 3 ухвали суду від 11.07.2007р. по справі 10/Б-932, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно законодавства, крім випадків, передбачених п.4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; не нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів ), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють.

Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка ( штраф, пеня ), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів ).

Зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов’язаний з його суттю. Тобто за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання не нараховується.

Відповідач у справі –УПФУ у Бучацькому районі, м. Бучач є кредитором у справі № 10/Б- 932 і ухвалою господарського суду Тернопільської області від 08 серпня 2007 року визнано його грошові вимоги відносно Закритого акціонерного товариства “Берізка“, смт. Золотий Потік, вул. Польова, 1 Бучацького району Тернопільської області на загальну суму 251 182 грн. 98 коп.

У Вимогу про сплату боргу ЗАТ “Берізка“ на суму 176 982 грн. 28 коп. Управління Пенсійного Фонду України в Бучацькому районі включило також недоїмку в сумі 137604,74 грн., яка вже визнана господарським судом в межах провадження справи про банкрутство № 10/Б-932 і включена у грошові вимоги УПФ в Бучацькому районі у даній справі. В силу приписів статті 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ визнані грошові вимоги кредитора - УПФ в Бучацькому районі на суму 137 604,74 грн. будуть погашатися в межах провадження справи про банкрутство в порядку черговості.

Згідно вимог ст. ст. 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Роз’яснення президії Вищого Арбітражного Суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до висновку, що органом Пенсійного фонду при виставленні Вимоги про сплату боргу № Ю-62 від 04.01.2008 року порушено норми чинного законодавства про банкрутство, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями ст. ст. 49, 51, 54, 59, 70, 71, 94, 98, 138, 157 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсними та скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі за №Ю-62 від 04 січня 2008 року.

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, та протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

3.Постанова складена в повному обсязі 02 квітня 2008 року.

Суддя М.Є. Півторак