Рішення № 1507712, 04.03.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 37/24

04.03.08

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»

До

1. Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

2. Державного підприємства «Свердловантрацит»

Про

стягнення 512,40 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача: Підлужняк С.О.- представник за довіреністю № 273 від 12.10.2007 року;

Від відповідача1: Недошитко Р.Ю. - представник за довіреністю № 3515-Ню від 15.02.2008 року;

Від відповідача 2: не з’явились;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»та Державного підприємства «Свердловантрацит»про стягнення з відповідачів пропорційно ступеня їх вини вартість недостачі в розмірі 512,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.20008 року порушено провадження у справі № 37/24, розгляд справи було призначено на 19.02.2008 року о 12-15.

Представник позивача в судове засідання 19.02.2008 не з’явився, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 19.02.2008 року надав відзив на позовну заяву та зазначає, що відповідач-1 не визнає заявлені позовні вимоги, свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу покладається на відправника, оскільки вантажовідправник не вжив запобіжних заходів, а саме ущільнення поверхності катком.

Представник відповідача 2 в призначене судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2008 року не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідач 2 надіслав на адресу суду телеграму, в якій вказано, що відзив на позовну заяву направлено на адресу суду поштою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2008 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено до 04.03.2008 р. на 16-00.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2008 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідачів пропорційно ступеня їх вини вартість недостачі в розмірі 512,40 грн., 102 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 04.03.2008 року зазначив, що проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог щодо ДТГО «Південно-Західна залізниця»відмовити повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання 04.03.2008 р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/24 від 23.01.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Державного підприємства «Свердловантрацит»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши представників позивача та матеріали справи та заслухавши сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2006 р. між ВАТ «Вінницяобленерго»(надалі –покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тера Нова»(надалі - постачальник) був укладений договір № 1.146 (надалі- договір), згідно якого постачальник зобов’язався відвантажити, а покупець прийняти та оплатити вугілля марки ДГР в кількості 2000 тон та марки АМ в кількості 3000 тон.

Сторони узгодили, що відповідно до п. 2.2 Договору, покупець розраховується з постачальником за отримане вугілля шляхом перерахуванням коштів на рахунок постачальника з відстрочкою платежу 10 банківських днів з моменту прибуття вугілля на станцію призначення, підтвердження постачальником права власності, отримання рахунку та податкової накладної в оригіналі.

27.05.2007 року по залізничній накладній № 49525962 зі станції Довжанська - Дон. 500908 ДП «Свердловантрацит»(надалі –відправник), було відвантажено на адресу Могилів-подільського районного паливного складу ВАТ «Вінницяоблпаливо»(надалі –одержувач) вантаж –вугілля марки Антрацит в кількості 69 тон. Вантажовідправник даного вантажу згідно накладної є Державне підприємство «Свердловантрацит».

На виконання умов договору позивач, на підставі виставленого рахунку № СФ-0000048 від 31.05.2007 року, в порядку календарної черговості перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2991 від 22.06.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, під час пересування вагону № 49525962 на станції Знам’янка було здійснено комісійне перевантаження вагону на 150 т вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 664000 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній, на 2600 кг. Зазначені обставини зафіксовані в комерційному акті АЄ № 879097/447/12 від 30.05.2007 року, оригінал якого залучено до матеріалів справи.

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Зі змісту вказаного вище комерційного акту вбачається, що на підставі актів загальної форми станції Знам’янка Одеської залізниці № 6393,6395 від 29.05.2007 року виявлені поглиблення на поверхні вантажу вагону, який поданий на ваги на перевірку.

Судом встановлено, що при перевірці виявлено, що завантаження рівномірне нижче бортів 200 мм. В документах значиться вантаж завантажений навалом нижче бортів, розмір завантаження відносно висоти бортів не зазначений. На поверхні вантажу наявні поглиблення зліва по ходу потягу: над 3,4,5,6 люками довжиною 5500 мм, шириною 1200 мм, глибиною 350 мм. Течі вантажу немає. Люки та двері закрити щільно. Фактично вантаж прибув в технічно та комерційно справному вагоні. Наявне захисне маркування вапном, в місцях поглиблення маркування відсутнє. Встановлено факт доступу до вантажу. Каток не застосовувався.

Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, норма природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 2% маси нетто вугілля, тобто в даному перевезенні –0,60 тон.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків позивач додає до матеріалів справи копії договору № 1.146 від 13.12.2006 року, рахунок –фактуру № СФ-0000048 від 31.05.2007 року та платіжне доручення № 2991 від 22.06.2007 року. У відповідності до листа № о-1610 від 20.09.2007 року відповідач 2 не формує ціну на вугілля по даній відправці, а на підставі договору, укладеного між першочерговим власником ТОВ «Східно-донбаська торгова компанія»та постачальником ТОВ «Тера-Нова», вантажовідправник відвантажує отримане вугілля за реквізитами ТОВ «Тера-Нова».

З урахуванням вищевикладеного, позивач обраховує втрату вантажу з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження в масі вантажу, нараховує вартість втраченого вантажу у розмірі 512,40 грн. і вимагає стягнути її з відповідачів пропорційно до ступеня їх вини.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Додана до матеріалів справи накладна № 49525962 свідчить про те, що завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника –відповідача 2, а на відповідача-1 було покладено обов’язок надати вагон у справному технічному та комерційному стані.

Із зазначених у залізничній накладній № 49525962 /графа 1,4/ даних вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано, що вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4), що також підтверджено залізницею на станції відправлення.

Згідно п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 року з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У Пункті 3.2 Роз’яснення ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»№ 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

Як вже було встановлено судом, спірний вантаж був маркований вапном. Проте, з дослідженого комерційного акту вбачається, що в місцях поглиблення маркування відсутнє.

Такий опис стану вантажу свідчить про явно видимий характер недостачі останнього, який може бути виявлений візуально та без застосування додаткових вимірювальних пристроїв чи дій.

Судом не приймаються до уваги посилання Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно–західна залізниця»на те, що «наявність поглиблення та відсутність захисного маркування у місці поглиблення свідчить не про виїмку вугілля при транспортування, а підтверджує просипання, просідання та вивітрювання вугілля під час руху вагону», оскільки в судовому засіданні судом досліджені акти загальної форми № № 6393,6395. Зазначені акти містять відомості про те, що в місці поглиблення відсутнє захисне маркування, течі вантажу немає, встановлений доступ до вантажу, який був усунений шляхом нанесення маркування вапном.

Вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника.

Згідно ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Проте, в супереч зазначеній статті Статуту відповідач 1 не довів належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу виникла не з його вини.

Пунктом а ст. 114 Статут передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов’язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Як вбачається з матеріалів справи, ціна однієї тони вугілля на підставі виставленого ТОВ «Східно –донбаська торгова компанія» рахунку становить 420,00 грн. в т.ч. ПДВ.: (145250,00 грн. : 415,00Х1,2 = 420,00 грн.).

Загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить: 420,00 грн. х 1,22т. = 512,40 грн.

Отже, проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено безпосередній причинний зв’язок між понесеними збитками у вигляді дійсної вартості недостачі вантажу та неналежним виконанням відповідачем 1 своїх обов’язків.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 збитків у сумі 512,40 грн. підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи наведене, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення вартості втраченого вантажу з відповідача-1, як перевізника, а в частині вимог до відповідача-2, як відправника, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відправник виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 110, 111, 113, 114 Статуту залізниць України, ст. ст. 623, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, —

В И Р І Ш И В:

1. Позов до Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно–західна залізниця» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного територіально –галузевого об’єднання «Південно–західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливенерго» (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код 01880670) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення збитки у розмірі 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 40 коп., 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові до Державного підприємства «Свердловантрацит» відмовити повністю.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 03.04.2008 року