Рішення № 15075324, 12.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2011 р.

Справа № 30/189-10-3807

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»

Відповідач: Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт»

За участю Іллічівської транспортної прокуратури

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Мєшкова Є.П.- довіреність від 04.01.2011р., Александрова Н.М.- довіреність від 29.03.2011р., Трубянов Ю.В. –довіреність від 12.10.2010р., Важеніна С.А.- довіреність від 27.09.2010р.

Від відповідача: Кушнірук О.С. - довіреність .№95 від 20.09.2010р.

Від прокуратури: Котюх С.А., посвідчення від 18.11.2010 р.

Від Регістру судноплавластва України: Риндін В.Є. –посвідчення від 12.03.2001 р.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Порт-Сервіс», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»(далі - ДП «ІМТП») про стягнення заборгованості у сумі 37 500 000 грн., пені у сумі 494 575 грн. 34 коп., 3% річних у сумі 160 397 грн. 26 коп.

Представники позивача позовну заяву підтримують, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач письмових заперечень щодо позову до суду не надав.

В ході розгляду справи, згідно заяви від 17.09.2010р. з метою захисту інтересів держави в особі ДП «Іллічівський МТП»у справу вступила Іллічівська транспортна прокуратура. Представник прокуратури вважає позов необґрунтованим та безпідставним з мотивів, викладених у поясненнях по справі.

15. 09.2010р. до суду надійшло клопотання відповідача у справі –ДП «ІМТП» про зупинення провадження у справі до розгляду справи №29\99-10-2212, яка є пов’язаною зі справою №30\189-10-3807, так предметом розгляду у справі №29\99-10-2212 є дійсність Договору №682-0 від 30.09.2009р., на підставі якого у ДП «ІМТП»виникли зобов’язання по оплаті. Ухвалою суду від 07.10.2010р. клопотання ДП „ІМТП” було задоволено, провадження у справі №30\189-10-3807 було зупинено.

Ухвалою суду від 11.03.2011р., на підставі клопотання ТОВ «Порт-Сервіс», у зв’язку із прийняттям Одеським апеляційним господарським судом постанови у справі №29\99-10-2212, яка набрала законної сили у день її проголошення, провадження по справі було поновлено.

12.04.2011р. до суду знов надійшла заява відповідача у справі –ДП «ІМТП» про зупинення провадження у справі до розгляду у Вищому господарському суді України справи №29\99-10-2212, яка є пов’язаною зі справою №30\189-10-3807, так предметом розгляду у справі №29\99-10-2212 є дійсність Договору №682-0 від 30.09.2009р., на підставі якого у ДП «ІМТП»виникли зобов’язання по оплаті.

Зазначене клопотання судом залишено без задоволення, виходячи з того, що відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Як вбачається з матеріалів справи, на даний час існує постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. у справі №29\99-10-2212, яка набрала законної сили. Отже, відсутні обставини, що унеможливлюють розгляд справи №30\189-10-3807. Слід зауважити, що у випадку, якщо Вищим господарським судом України буде скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. у справі №29\99-10-2212, сторони у справі не позбавлені можливості звернутися до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

24 березня 2011р. відповідачем, відповідно до ст.34 ГПК України , до суду надано клопотання про залучення до участі у справі у якості спеціаліста представника Регістру судноплавства України з метою надання пояснень щодо відповідності наявних у матеріалах справи Посвідчень вимогам відповідних нормативних документів. Зазначене клопотання судом було задоволено: в судове засідання викликано представника Регістру судноплавства України з метою надання відповідних пояснень.

Слід також зауважити, що 06.10.2010р. відповідачем –ДП „ІМТП” було подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи. В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на ст.ст.4-6 ГПК України, відповідно до якої будь-яку справу, залежно від категорії і складності, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено, виходячи з того, що відповідачем не наведено доказів того, що справа є складною або відноситься до особливої категорії. Посилання відповідача дуже значну суму стягнення з підприємства державного сектору економіки не є ознакою складності справи, так же як і необхідність аналізу правовідносин, що виникли між сторонами у справі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури , суд встановив:

30 вересня 2009р. між ДП «ІМТП»(Замовник) та ТОВ «Порт-Сервіс» (Підрядник) був укладений Договір №682-0, згідно якого Підрядник зобов’язався побудувати під наглядом Класифікаційного товариства, провести іспити та передати у власність Замовника буксир- кантовщик проекту 1510 (Буксир), а Замовник зобов’язався прийняти зазначений Буксир і оплатити його у сумі та порядку, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п.1.5 Договору Підрядник самостійно здійснює придбання необхідних матеріалів та комплектуючих для будівництва буксира, визначає цінову політику у взаємовідносинах з постачальниками та іншими контрагентами в межах вартості буксира, яка відповідно до п.2.1 Договору складає 127 000 000 грн.( з ПДВ).

За умовами ст.2 Договору платежі здійснюються таким чином: платіж у розмірі 60% вартості Буксира (авансовий платіж) –протягом 15 банківських днів з моменту підписання Договору, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –не пізніше 10 банківських днів після дня початку випробовувань за умови письмового повідомлення Замовника про час та місце проведення випробовувань Буксира, платіж у розмірі 20% вартості Буксира протягом 10 банківських днів після підписання сторонами Протоколу Приймання-Передачі.

Відповідно до ст.4 Договору Підрядник зобов’язався передати Замовнику Буксир з якісними характеристиками і у строк, встановлений Договором, а Замовник зобов’язався прийняти Буксир від Підрядника і оплатити його відповідно до умов і у строки, передбачені Договором.

Згідно п.12.3 Договору у випадку порушення замовником строків платежів, зазначених у п.2.2 та п.2.3, Підрядник має право перенести дату поставки на відповідний строк затримки платежів. У цей період Підрядник може продовжити готувати Буксир до передачі до тих пір, поки не розірве цей Договір згідно останнього абзацу цього пункту.

Згідно п.12.2 Договору у випадку порушення Замовником строків платежів, визначених у п.п.2.2 і 2.3 Договору Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ від суми, не виплаченої у встановлений строк за кожен день затримки, але не більше ніж 5% від суми Договору.

20 січня 2010р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору №682-0 від 30.09.2009р., якою внесли зміни до деяких пунктів Договору, зокрема, сторони визначили, що вартість Буксира складає 125 000 000 грн. (з ПДВ). Крім того, сторони встановили новий графік платежів , які здійснює Підрядник за цим Договором: платіж у розмірі 10% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 45 календарних днів від дати набрання чинності цією Додатковою угодою, платіж у розмірі 10% вартості Буксира – протягом 10 банківських днів після прийняття Регістром судноплавства України закінчення корпусних робіт, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів після прийняття Регістром судноплавства України закінчення робіт по монтажу головних двигунів і валопроводів, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів від дати початку швартовних іспитів у відповідності до наказу підрядника, узгодженим з Регістром судноплавства України, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі Буксира.

Відповідно до п.9 Додаткової угоди №1 від 20.01.2010р. вона набирає чинності з дня її підписання сторонами.

Позивач по справі зазначає, що станом на 27.05.2010р. він виконав корпусні роботи у повному обсязі , що підтверджується Посвідченнями №УП-1 від 25.05.2010р., №УП-3 від 26.05.2010р., №УП-4 від 26.05.2010р., №УП-6 від 25.05.2010р., №УП-7 від 26.05.2010р., №УП-14 від 18.05.2010р. №УП-17 від 27.05.2010р. погодженими Регістром судноплавства України, які є складовими частинами журналу посвідчень перевірок і приймань Буксира. Станом на 13.07.2010р. позивач виконав роботи по монтажу головних двигунів і водопроводів у повному обсязі, що підтверджується Посвідченнями №УП-50 від 08.08.2010р., №УП-52 від 08.07.2010р., №УП-53 від 08.07.2010р., №УП-87 від 08.07.2010р., також погодженими Регістром судноплавства України.

Відповідач у справі за даними ТОВ «Порт-Сервіс»належним чином виконав свої зобов’язання, зазначені у абз. 2 та 3 п.2.3 Договору, а саме: перерахував 37 500 000 грн. на рахунок ТОВ «Порт-Сервіс». Але, грошові зобов’язання зазначені у абз.4 та 5 п.2.3 Договору виконано не було, у зв’язку з чим позивач вважає, що діями відповідача порушено його права та охоронювані законом інтереси, що стало підставою для звернення ТОВ „Порт-Сервіс” до суду за захистом. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 37 500 000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає , що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Крім того, позивач зазначив, що згідно нової редакції п.12.2 Договору у випадку порушення Замовником строків платежів, визначених у п.п.2.2 і 2.3 Договору Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі однієї облікової ставник НБУ від суми, не виплаченої у встановлений строк за кожен день затримки, але не більше ніж 5% від суми Договору. Виходячи з зазначеного пункту Договору, п.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 494 575 грн. 34 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник , який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми Закону позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 160 3907 грн. 26 коп.

Відповідач письмових заперечень щодо позову до суду не надав. В судових засіданнях представник відповідача посилався на відсутність підстав для задоволення позову у випадку визнання недійсним Договору №682-0 та Додаткової угоди до нього.

Представник прокуратури проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що у відповідності до ст.75 Господарського кодексу України ДП „ІМТП” утворює за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервний фонд, інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану. Розподіл прибутку (доходу) ДП здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів. В фінансовому плані затверджуються суми коштів , які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України. За таких обставин. представник прокуратури вважає, що у разі задоволення позову є підстави настання ризику нанесення державі, в особі органу управління Міністерства транспорту та зв’язку України, який відповідає за наповнення державного бюджету України від здійснення господарської діяльності підпорядкованих йому державних підприємств, значної економічної шкоди.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ця ж норма міститься у ст.20 Господарського кодексу України .

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до Статуту ДП „ІМТП” є державним унітарним транспортним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності., є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до вимог чинного законодавства та Статуту, має право у порядку, встановленому законодавством та Статутом, укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки.

Відповідно до ст.74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2009р. між ДП «ІМТП»(Замовник) та ТОВ «Порт-Сервіс»(Підрядник) був укладений Договір №682-0 , згідно якого Підрядник зобов’язався побудувати під наглядом Класифікаційного товариства, провести іспити та передати у власність Замовника буксир- кантовщик проекту 1510 (Буксир) , а Замовник зобов’язався прийняти зазначений Буксир і оплатити його у сумі та порядку, що передбачені цим Договором.

20 січня 2010р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору №682-0 від 30.09.2009р., якою внесли зміни до деяких пунктів Договору, зокрема, сторони визначили, що вартість Буксира складає 125 000 000 грн. (з ПДВ). Крім того, сторони встановили новий графік платежів, які здійснює Підрядник за цим Договором: платіж у розмірі 10% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 45 календарних днів від дати набрання чинності цією Додатковою угодою, платіж у розмірі 10% вартості Буксира – протягом 10 банківських днів після прийняття Регістром судноплавства України закінчення корпусних робіт, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів після прийняття Регістром судноплавства України закінчення робіт по монтажу головних двигунів і валопроводів, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів від дати початку швартовних іспитів у відповідності до наказу підрядника, узгодженим з Регістром судноплавства України, платіж у розмірі 20% вартості Буксира –протягом 10 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі Буксира.

Відповідно до п.9 Додаткової угоди №1 від 20.01.2010р. вона набирає чинності з дня її підписання сторонами.

Отже, укладаючи Договір №682-0 від 30.09.2009р. та Додаткову угоду №1 від 20.01.2010р. до цього Договору, сторони за Договором прийняли на себе ряд зобов’язань, зокрема, ТОВ «Порт-Сервіс»зобов’язалося здійснити роботи по будівництву Буксиру, а ДП «ІМТП»зобов’язалося прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. у справі №29\99-10-2212 відмовлено у позові Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України до ДП «ІМТП»та ТОВ «Порт-Сервіс» про визнання недійсним Договору підряду №682-0 від 30.09.2009р., укладеного між ДП «ІМТП»та ТОП «Порт-Сервіс» та Додаткової угоди №1 від 20.01.2010р. до цього Договору. Отже, зазначений Договір та Додаткова угода №1 до нього є дійсними. Відповідно до ст.105 ГПК України постанова набрала законної сили з дня її прийняття та на даний момент є чинною.

Зазначеною постановою Одеського апеляційного господарського суду встановлено, що Договір №682-0 від 30.09.2009р. за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу .

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Порт-Сервіс»виконало корпусні роботи у повному обсязі, що підтверджується Посвідченнями №УП-1 від 25.05.2010р., №УП-3 від 26.05.2010р., №УП-4 від 26.05.2010р., №УП-6 від 25.05.2010р., №УП-7 від 26.05.2010р., №УП-14 від 18.05.2010р. №УП-17 від 27.05.2010р. погодженими Регістром судноплавства України , які є складовими частинами журналу посвідчень перевірок і приймань Буксира. Станом на 13.07.2010р. позивач виконав роботи по монтажу головних двигунів і водопроводів у повному обсязі , що підтверджується Посвідченнями №УП-50 від 08.08.2010р., №УП-52 від 08.07.2010р., №УП-53 від 08.07.2010р., №УП-87 від 08.07.2010р., також погодженими Регістром судноплавства України.

У судовому засідання брав участь у якості спеціаліста представник Регістра судноплавства України, який підтвердив, що зазначені вище Посвідчення оформлені належним чином та підтверджують належне проведення корпусних робіт та робіт по монтажу головних двигунів і водопроводів на Буксирі. Роботи приймалися Регістром судноплавства України на підставі нормативних документів Регістра.

Крім того, слід зауважити, що 30.03.2010р. між Регістром судноплавства України та ТОВ «Порт-Сервіс»був укладений Договір №158-103-10 про технічний нагляд Регістром судноплавства України за побудовою судна, згідно якого Регістр взяв на себе технічний нагляд за побудовою теплоходу «Гермес»за пр.1510 для ДП «ІМТП»відповідно до Правил, норм та інструкцій Регістру.

За таких обставин, позов ТОВ «Порт-Сервіс» є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи відповідачем надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та відстрочення виконання рішення на 9 місяців з метою планування та заощадження грошових коштів. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що примусове стягнення суми заборгованості призведе до фактичного зупинення підприємства, а також до стягнення 10% виконавчого збору. Крім того, відповідач зазначає, що виконання Договору №682-0 від 30.09.2009р. протягом тривалого часу було предметом судових розглядів, у зв’язку з чим, на думку відповідача, відсутня його вина у нездійсненні платежів за зазначеним Договором.

Дійсно, відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, а також відстрочити або розстрочити виконання рішення. Але, як вже зазначалося вище, ДП „ІМТП” є суб’єктом підприємницької діяльності, який, нарівні з іншими суб’єктами господарської діяльності несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Підставою для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, згідно п.3 ст.83 ГПК України, є виняткові випадки, до яких не можна віднести тимчасову відсутність коштів на рахунку підприємства. Слід зауважити , що ДП „ІМТП” є великим підприємством, яке має значні щоденні обороти коштів, які перебувають на рахунках підприємства у зв’язку із значною кількістю різних правовідносин між портом та іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Крім того, слід зауважити, що відповідачем до суду не надано жодних доказів того, що через 9 місяців він зможе погасити суму заборгованості, а також не надано жодного обґрунтування того, чому саме на 90% слід зменшити розмір штрафних санкцій у даній справі.

За таких обставин, клопотання відповідача залишено без задоволення. При цьому, у випадку набрання рішенням суду законної сили, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення відповідно до ст.121 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» –задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (Одеська обл., м. Іллічівськ, вул.Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс»(м.Миколаїв, вул. Шевченко, 42\18, код ЄДРПОУ 31096410) заборгованість у сумі 37 500 000 грн., пеню у сумі 494 575 грн. 34 коп., 3% річних у сумі 160 397 грн. 26 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 15 квітня 2011р.

Суддя Рога Н. В.