Рішення № 15075296, 08.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2011 р.

Справа № 19/17-224-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19/17-224-2011

за позовом: публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", Донецька область, м. м. Горлівка

до відповідача: Одеської залізниці, м. Одеса

про стягнення 25293,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: за дов. Коновалова Т.А.

від відповідача: за дов. Гордієнко М.В.

СУТЬ СПОРУ: відкритим акціонерним товариством "Концерн Стирол" (ВАТ "Концерн Стирол") заявлені позовні вимоги до Одеської залізниці про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 25293,40 грн.

04 березня 2011 року (вх. №6848/2011) та 17 березня 2011 року (вх. №7972/2011) від позивача надійшли письмові додаткові пояснення у справі №19/17-224-2011 (а.с. 46-47, 80-82).

08 квітня 2011 року ухвалою господарського суду Одеської області в порядку ст. 25 ГПК України здійснено заміну сторони відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" на його процесуального правонаступника - публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" у зв’язку з зміною найменування.

Одеська залізниця проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 23-24) та поясненнях (а.с. 89-90). Згідно розрахунку залізниці вартість нестачі вантажу становить 25293,40 грн. (а.с. 25).

Розглядом матеріалів справи встановлено:

- на виконання умов укладеного між ВАТ "Концерн Стирол" та A.C.I. TRADING LIMITED контракту №U-13/2010 від 08 вересня 2010 року ВАТ "Концерн Стирол" по залізничній накладній на маршрут або группу вагонів №52717656 від 25 жовтня 2010 року у вагоні №59259788 зі станції Горлівка Донецької залізниці відправило на адресу ТОВ "ТІС-Міндобрива" на станцію призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці для подальшої відправки на експорт - Кіпр, карбамід, насипом, вагою нетто - 55540 кг., тара - 22840 кг., з відміткою про наявні пломби відправника та без відміток щодо правильності розміщення і закріплення вантажу згідно з параграфами, розділами технічних умов.

Вантаж зважувався на 150 тонних електронних вагах ванатжовідправника. Правильність відомостей, внесених у накладну, підтвердив приймальник відправника Коваленко.

При надходженні вагону на станцію Знам’янка Одеської залізниці вантаж був направлений на перевірку, за результатами якої виявлений факт нестачі карбаміду у вагоні №59259788 у кількості 8280 кг., про що складено комерційний акт АА №056392/912 від 27 жовтня 2010 року та акти загальної форми №№28134, 28142 від 26 жовтня 2010 року, якими встановлено, що за документом значиться один ЗПП (запірно-пломбувальний пристрій) відправника №Г058719, фактично на штанзі вагону ЗПП відправника справне, не порушене, на першому верхньому завантажувальному люці не задіяний запірний механізм, можливий доступ до вантажу, доступ до вантажу ліквідовано шляхом накладення свинцьової пломби - кц 168 "А", просипання вантажу відсутнє.

Враховуючи встановлену комерційним актом нестачу, керуючись ст. 130 Статуту залізниць України товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" вантажовідправнику - ВАТ "Концерн Стирол" передано право на пред’явлення позову, про що наявна відповідна відмітка в залізничній накладній №52717656.

З огляду на зазначене позивач 25 січня 2011 року вимушений був звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вантажу у розмірі 25293,40 грн., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 314, 315 ГК України та ст.ст. 130, 131, 133, 134 Статуту залізниць України.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол", виходячи з наступного:

08 вересня 2010 року між ВАТ "Концерн Стирол" (продавець) та A.C.I. TRADING LIMITED (покупець) був укладений контракт №U-13/2010 (а.с. 27-38), згідно умов якого продавець продає, а покупець купує товар - карбамід.

У залізничній накладній №52717656 від 25 жовтня 2010 року вказано вантажовідправником - відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол".

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України та ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна №52717656 свідчить про укладення між ВАТ "Концерн Стирол" (вантажовідправник) і Одеською залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ "ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач) для подальшої відправки на експорт - Кіпр.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

При цьому положеннями ч.1 ст.129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

В силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.

Відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 38 Статуту залізниць України передбачає, що завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Перелік вантажів, що допускаються до перевезення у вагонах без пломб, технічні умови виготовлення пломб, а також порядок пломбування вагонів і контейнерів встановлюються Правилами.

У "Правилах пломбування вагонів і контейнерів", затверджених наказом Мінтрансу України №542 від 20 серпня 2001 року та зареєстрованих в Мінюсті України за №793/5984 10 веренся 2001 року встановлено, що завантажені криті вагони, ізотермічні, хопери-зерновози, цистерни і контейнери пломбуються ЗПП (пломбами) відправника, коли вантаж завантажено відправником.

Як вище встановлено господарським судом, із залізничної накладної на маршрут або групу вагонів випливає, що завантаження вантажу у вагони здійснено відправником і ним же вказані вагони запломбовані ЗПП. В свою чергу перевізником жодних зауважень щодо неправильного накладення ЗПП на вагони, а або відсутності ЗПП на вагонах не надано і вантаж прийнятий до перевезення.

На думку суду обставини, які встановлені в комерційному акті АА №056392/912 від 27 жовтня 2010 року та актах загальної форми №№28134, 28142 від 26 жовтня 2010 року свідчать про доступ до вантажу у вказаному вагоні за залізничною накладною №52286793, що в свою чергу, призвело до незбереження вантажу при його перевезенні та відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на залізницю.

Водночас у п.3.7. роз’яснень Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (з подальшими змінами та доповненнями) зазначено, що якщо вантаж надійшов на станцію призначення у критому вагоні за справними пломбами чи запірно-пломбувальними пристроями відправника, але з відчиненими люками, цю обставину слід розглядати як одну з ознак несправності вагона, якщо Правилами або угодою залізниці з відправником не передбачено перевезення цього вантажу у вагоні з відкритими люками (наприклад, для вентилювання). Коли з матеріалів справи вбачається, що відправник не зачинив люк, а перевізник прийняв вагон до перевезення, хоча мав можливість встановити цю обставину, і у процесі перевезення вантаж було вилучено через люк, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на відправника, так і на залізницю пропорційно вині кожного з них.

З огляду на зазначене господарський суд вважає, що з матеріалів справи вбачається, що вантаж у вагоні №59259788 також втрачено завдяки незастосуванню запірного механізму, який мав би зачинити перший люк та через який на думку суду і був втрачений вантаж, у зв’язку з чим відповідальність за недостачу вантажу слід покласти і на вантажовідправника - позивача.

Вартість відправленого вантажу у розмірі 2830,38 грн. (без ПДВ) за одну тонну карбаміду позивач належним чином підтвердив довідкою вантажовідправника (а.с. 11) та карткою рахунку: 26 "Готова продукція" відправника за жовтень 2010 року (а.с. 12).

Позивачем при розрахунку вартості нестачі вантажу прийнято за основу норму природної втрати (1,5 % - для мінеральних добрив), у зв’язку з чим загальна відповідальна нестача склала 7447,00 кг. (8280,00 кг. –833,00 кг. (1,5 % від 55540,00 кг.) = 7447,00 кг.), що становить 25293,40 грн. (з розрахунку 7447,00 кг. (7,447 тон) x 2830,38 грн. + 20 % ПДВ = 25293,40 грн.).

Наданий представником Одеської залізниці в судовому засіданні розрахунок вартості нестачі вантажу склав 25293,40 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення Одеської залізниці суд відхиляє, як такі, що непереконливі, не доведені певними засобами доказування та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Концерн Стирол" підлягають задоволенню частково, з стягненням половини вартості нестачі вантажу у розмірі 12646,70 грн. з Одеської залізниці, а відповідальність щодо сплати решти суми 12646,70 грн. слід покласти на позивача.

Судові витрати у справі покладаються на позивача й відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р №26031100003 в Одеській філії АБ "Експрес-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, п/р №26002002789001 в КБ "Надра", МФО 320003, код ЄДРПОУ 05761614) - 12646 (дванадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 70 коп. вартість нестачі вантажу, 126 (сто двадцять шість) грн. 46 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 13 квітня 2011 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Петренко Н.Д.