Рішення № 15075273, 14.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2011 р.

Справа № 28/17-508-2011

За позовом Прокурор Малиновського району м.Одеси; в інтересах держави в особі, якою є Одеська міська рада;

3-тя особа позивача: Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради;

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська скляна компанія"

про стягнення 179856,95грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від прокуратури: Доброжан Н. І. –за посвідченням;

Від позивача : Моджук І. О. –за дорученням;

Від відповідача: не з’явився;

Від третьої особи: Морозова О. В. –за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: позивач - Прокурор Малиновського району м. Одеси; в інтересах держави в особі, якою є Одеська міська рада звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Південноукраїнська скляна компанія” про стягнення 179856,95 гривень.

Прокурор у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач у судове засідання з’явився, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

03 березня 2011 року вх. № 6689/2011 третя особа на стороні позивача надала до канцелярії суду пояснення на позовну заяву, де позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Третя особа позивача у судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у засідання не з’явився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських суддів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника третьої особи, суд встановив наступне:

Рішенням Одеської міської ради від 16.11.2004 року № 3461-ІV Товариству з обмеженою відповідальністю „Південноукраїнська скляна компанія” було надано за рахунок земель міста, в оренду земельну ділянку загальною площею 38867 кв. м. розташованих за адресою: м. Одеса, вул.. Стовпова, 26. Відповідна земельна ділянка надавалась відповідачу в оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування не житлових будівель та споруд виробничо-адміністративного призначення.

17 січня 2006 року між Одеською міською радою та відповідачем було укладено Договір оренди землі терміном на 49 років, який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ДП ЦДЗК від 08 грудня 2006 року № 040650500069.

Відповідно п. п. 1.1 Договору, позивач , на підставі Закону України „Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради № 3461-ІV від 16.11.2004 року надає за рахунок земель міста, раніше не переданих у власність та не наданих у користування, а відповідач приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 38867 кв. м., що знаходиться: місто Одеса, вул. Стовпова, 26, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2006 року було складено Акт прийому-передачі земельної ділянки за адресою: місто Одеса, вул. Стовпова, 26, що передається в оренду відповідачу, та підписаний обома сторонами.

Посилаючись на ст.1 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 14 Конституції України, Прокурор вказує, що земля є основним національним багатством Українського народу, яке перебуває під особливою охороною держави, та від імені, якого права власника здійснюють органи державної влади.

У відповідності до п.п.1, 4 ст. 93 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програми охорони довкілля, підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм, то у Овідіопольської районної адміністрації є право на звернення за захистом своїх законних інтересів до суду, що полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави в особі органу виконавчої влади - Овідіопольської районної державної адміністрації.

Прокуратурою Малиновського району м. Одеси було встановлено, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 16.11.2004 року № 3461-ІV Товариству з обмеженою відповідальністю „Південноукраїнська скляна компанія” було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 38867 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Стовпова, 26, для експлуатації та обслуговування не житлових будівель та споруд виробничо-адміністративного призначення. На підставі вказаного рішення між відповідачем та Одеською міською радою 17.01.2006 року укладено Договір оренди землі терміном на 49 років, який зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ДП ЦДЗК від 08 грудня 2006 року № 040650500069.

Відповідно п. 4.1 Договору оренди землі, орендна плата вноситься відповідачем з моменту підписання цього Договору у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 38867 кв. м. у розмірі: 4,83*38867=187727,61 грн. на рік, де 4,83 –ставка орендної плати за 1 кв. м. земельної ділянки на рік.

Прокурор вказує, відповідно п. п. 4.4 Договору оренди землі, відповідач не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки-розрахунку Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси заборгованість по орендній платі відповідача станом на 31.01.2011 року складає у сумі 179856 гривень 95 копійок.

Прокурор просить суд стягнути з Відповідача заборгованість по орендній платі за землю в сумі 179856 гривень 95 копійок.

Враховуючи порушення Відповідачем порядку внесення орендної плати за землю Одеська міська рада звернулась з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушенного права.

Дослідивши матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р., якій діяв під час виникнення спірних відносин.

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно п. „в” ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Своєчасна сплата земельного податку або орендної плати є обов’язком землекористувачів, оскільки відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст. 2 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що виконання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Суб’єкти орендної плати за використання земельних ділянок несуть відповідальність за несплату або несвоєчасне внесення орендної плати, за приписами ст. 26 Закону України „Про плату за землю”.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до п. п. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю –загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. п. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності –обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль –система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з Довідки-рахунку Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси заборгованість по орендній платі відповідача станом на 31.01.2011 року складає у сумі 179856 гривень 95 копійок Відповідач не здійснює оплату за користування земельною ділянкою площею 38867 кв. м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул.. Стовпова, 26, у зв’язку із чим у останнього виникла заборгованість по орендній платі у землекористуванні у сумі 179856 гривень 95 копійок.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Одеської міської ради про стягнення заборгованості по орендній платі за землю з відповідача на користь позивача по Договору ВСО № 085784 від 17.01.2006 року оренди землі загальною площею 38867 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Стовпова, 26 заборгованість у сумі 179856 гривень 95 копійок, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 1798 гривень 57 копійок та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 32, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південноукраїнська скляна компанія” (68001, м. Іллічівськ, вул.. 1 Травня, буд.. 3, кімната 206 А, код ЄДРПОУ 32146488) на користь Одеської міської ради (65119, м. Одеса, Думська площа, 1, УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача –ВДК у м. Одесі, код ЄДРПОУ 23862106, код бюджетної кваліфікації 13050200) заборгованість по орендній платі за землю в сумі 179856 ( сто сімдесят дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят шість) гривень 95 копійок.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південноукраїнська скляна компанія” (68001, м. Іллічівськ, вул.. 1 Травня, буд.. 3, кімната 206 А, код ЄДРПОУ 32146488)

- до державного бюджету України державного мита 1798 гривень 57 копійок на р/р 31114095700008 одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 23213460;

- до державного бюджету України 236 гривень 00 копійок витрат на ІТЗ судового процесу на Рахунок № 31217259700008, одержувач - ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2011 року.

Суддя Гуляк Г.І.