Рішення № 15074868, 19.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.11 р. Справа № 15/50

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 2 Донецької філії

до відповідача військової частини А-4176 с. Парасковіївка (код ЄДРПОУ 08200342)

про стягнення 2179,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тверська О.В. за довіреністю № 2551 від 18.11.2010 р.

від відповідача: Фесенко А.Л. за дорученням № 662 від 18.04.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 2 Донецької філії до військової частини А-4176 с. Парасковіївка про стягнення 2179,10 грн.

Ухвалою суду від 23.02.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/50, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2007 р. сторони уклали договір № 131/6 про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі ВАТ „Укртелеком” з телекомунікаційною мережею споживача, предметом якого (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11.06.2007 р. до нього) є з’єднання телекомунікаційної мережі споживача 200 номерів без номерної ємності (комутатор 44–64–50) та 200 номерів без номерної ємності (через комутатор 44–64–50) з телекомунікаційною мережею Укртелекому в м. Артемівськ, надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що підставою для виставлення рахунку є акт взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі споживача з телекомунікаційною мережею Укртелекому в м. Артемівськ. Укртелеком починає виставляти рахунки за користування місцевою телефонною мережею Укртелекому з дати підключення до телекомунікаційної мережі, яка є датою оплати споживачем рахунку за організацію з’єднувальних ліній.

Згідно п. 3.3 договору плата за надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку нараховується відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 3.4 договору вартість послуг міжміського, міжнародного телефонного зв’язку та послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку визначається кількістю та тривалістю телефонних розмов за тарифами Укртелекому.

Згідно п. 3.9 договору Укртелеком до 10 числа місяця, що настає за звітним, виставляє споживачу рахунок на оплату телекомунікаційних послуг та розшифровку за міжміськими та міжнародними телефонними розмовами.

Згідно п. 4.8 договору призупинення надання послуг з вини споживача не звільняє його від сплати абонентної плати за з’єднувальні лінії.

Відповідно до п. 7.2 договору він набув чинності з моменту підписання його сторонами та діяв протягом одного календарного року. Подальша пролонгація на кожен наступний рік можлива за умови наявності у споживача прав на АТС (власник, орендар тощо). Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі, коли жодна зі сторін за два місяця до закінчення строку дії договору не заявить письмово про своє небажання надалі продовжувати стосунки, договір вважається продовженим кожен раз на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

До договору № 131/6 від 02.01.2007 р. сторони підписали додаток № 3, яким передбачили розрахунок вартості мережних ресурсів.

Крім того, сторони уклали договір № 131/8 від 29.07.2009 р. про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації. До договору № 131/8 від 29.07.2009 р. сторони підписали наступні додатки: технічні дані прокладання кабелю, розрахунки та тарифи оплати.

Всі спірні договори та додатки до них підписані сторонами та скріплені печатками, завірені копії містяться в матеріалах справи.

В тексті позовної заяви позивач посилається ще на договір № 131/7 від 29.07.2007 р. про надання місця в телефонній каналізації, який теж був укладений між сторонами. Але фактично розрахунок основного боргу, який доданий до позову, містить вказівку про те, що відповідно до договору про взаємоз’єднання телекомунікаційної мережі ВАТ „Укртелеком” з телекомунікаційною мережею споживача № 131/6 від 02.01.2007 р. та договору про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації № 131/8 від 29.07.2009 р. утворилася заборгованість за період з серпня 2008 р. по січень 2010 р. в сумі 1871,56 грн. За таких обставин суд не приймає до уваги договір № 131/7 від 29.07.2007 р. як підставу даного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договорів № 131/6 від 02.01.2007 р., № 131/8 від 29.07.2009 р. ним за період з грудня 2007 р. по травень 2010 р. були надані споживачу телекомунікаційні послуги на суму 1871,56 грн. За надані послуги позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за вказаний період, оригінали яких містяться в матеріалах справи. Відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати наданих телекомунікаційних послуг не виконав, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 1871,56 грн.

В матеріалах справи є оригінали актів звірки взаєморозрахунків між сторонами, які підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Дані акти підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток, у зв’язку з чим приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Крім суми основного боргу позивач за прострочення оплати нарахував відповідачу пеню в розмірі 57,14 грн., інфляцію в сумі 199,29 грн., 3% річних у розмірі 51,11 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отримані послуги), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.10 договору № 131/6 від 02.01.2007 р. споживач сплачує послуги електрозв’язку за авансовою системою оплати, згідно якої споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно до 20–го числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, виходячи з фактично наданих послуг.

Пунктом 3.4 договору № 131/8 від 29.07.2009 р. передбачено, що оплату послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації Укртелекому та послуги технічного нагляду за роботою сторонньої організації відповідач здійснює одноразово протягом 5 банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Згідно п. 3.5 цього ж договору оплату послуги з використання місця в каналі кабельної каналізації відповідачем здійснюється щомісячно не пізніше 20–го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 10–го числа поточного місяця.

Виходячи з того, що спірним періодом є грудень 2007 р. – травень 2010 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 22.02.2011 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання для відповідача.

02.03.2011 р. від відповідача надійшли заперечення на позовні вимоги. 29.03.2011 р. від відповідача надійшли доповнення до заперечень на позовну заяву, де відповідач повідомляє про часткове погашення заборгованості у сумі 2141,67 грн. До цих доповнень додані завірені копії платіжних доручень: № 1 від 24.03.2011 р. на суму 961,81 грн. з призначенням платежу “оплата послуг зв’язку за 01-02.2011 р. згідно договору № 131 від 14.02.2011 р., рах. № 74-131 від 21.03.2011 р.” та № 2 від 24.03.2011 р. з призначенням платежу “оплата послуг зв’язку за 01-02.2011 р. згідно договору № 131/6 від 02.01.2007 р., рах. № 74-10131 від 21.03.2011 р.”.

Відповідач надав до суду довідку № 663 від 18.04.2011 р. за підписом командира військової частини та головного бухгалтера, скріплену печаткою, в якій повідомлється про те, що згідно платіжних доручень № 1 від 24.03.2011 р. на суму 961,81 грн. та № 2 від 24.03.2011 р. на суму 1179,86 грн. була погашена заборгованість за поточний період січень – лютий 2011 р. згідно рахунків № 74–10131.3.2011 за договором № 131/6 та № 74–131.3.2011 за договором № 131, а також на підставі кошторису забезпечення Збройних Сил України зв’язком, створення та розвиток командних пунктів та автоматизованих систем управління на 2011 рік. До довідки відповідач додав завірені копії вищевказаних рахунків та кошторису.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на наступні обставини:

Станом на 01.03.2011 р. за договором № 131 від 14.02.2011 р. склалася заборгованість в розмірі 961,81 грн., з яких 356,56 грн. – заборгованість за січень–лютий 2011 року, 605,25 грн. – заборгованість за минулі роки. Платіжним дорученням № 1 від 24.03.2011 р. заборгованість в сумі 961,81 грн. була погашена, у зв’язку з чим станом на 24.03.2011 р. заборгованість за договором № 131 від 14.02.2011 р. за минулі роки та за січень– лютий 2011 року відсутня.

Станом на 01.03.2011 р. за договором № 131/6 від 02.01.2007 р. склалася заборгованість в розмірі 1179,86 грн., з яких 76,12 грн. – заборгованість за січень–лютий 2011 року, 1103,74 грн. – заборгованість за минулі роки. Платіжним дорученням № 2 від 24.03.2011 р. заборгованість в сумі 1179,86 грн. була погашена, у зв’язку з чим станом на 24.03.2011 р. заборгованість за договором № 131/6 від 02.01.2007 р. за минулі роки та за січень– лютий 2011 року відсутня.

Станом на 01.03.2011 р. за договором № 131/8 від 29.07.2009 р. склалася заборгованість в розмірі 1224,54 грн., з яких 1224,54 грн. – заборгованість за минулі роки. Станом на 24.03.2011 р. вказана заборгованість не сплачена.

Проаналізувавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив часткове погашення основного боргу на суму 1103,74 грн. за договором № 131/6 від 02.01.2007 р. згідно платіжного доручення № 2 від 24.03.2011 р. після подачі позову до суду (позовна заява направлена до суду 22.02.2011 р. згідно відбитку вхідного штампу канцелярії господарського суду Донецької області).

За вищевказаних обставин провадження у справі в частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 1103,74 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

В іншій частині позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 767,82 грн. за договором № 131/8 від 29.07.2009 р. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” нарахував відповідачу пеню окремо по кожній сумі заборгованості по кожному місяцю в спірному періоді за загальний період з липня 2009 р. по травень 2010 р. в сумі 57,14 грн., та керуючись ст. 625 ЦК України нарахував за вищевказаний період інфляцію в сумі 199,29 грн., 3% річних в розмірі 51,11 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Статтею 36 ч. 2 Закону України „Про телекомунікації” передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву № 363 від 01.06.2011 р., в яких заперечує проти нарахування пені, інфляції та 3% річних тим, що військова частина А-4176 згідно ст.ст. 1–3 Закону України „Про правовий режим майна Збройних Сил України” та ст.ст. 1–3 Закону України „Про господарську діяльність в Збройних Силах України” є суб’єктом господарської діяльності Міністерства оборони України, що утримується за рахунок Державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний баланс доходів та витрат кодів економічної діяльності, а також відокремлені рахунки в Державному казначействі та банківських установах. Майно, матеріальні та грошові засоби військової частини є державною власністю та закріплені за частиною на праві користування. За викладених обставин відповідач вважає, що прострочення виконання ним грошового зобов’язання за спірними договорами відбувалася не з вини військової частини.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, згідно ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від господарсько–правової відповідальності.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів свої заперечення належними доказами.

Перевіркою розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 57,14 грн., інфляції в розмірі 199,29 грн., 3% річних в сумі 51,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволених позовних вимог та припинення провадження у справі покладаються на відповідача (спір виник з його вини).

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А-4176 (юридична адреса: 84536, Донецька область, с. Парасковіївка, вул. Октябрьська, буд. 5; код ЄДРПОУ 08200342; рахунок 35215008002228 в ВДК в м. Артемівську, МФО 834016) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (юридична адреса: 01030, м. Київ, бул. Т.Шевченка, б. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Центру телекомунікаційних послуг № 2 Донецької філії (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Леніна, 85; код ЄДРПОУ 01183764; рахунок 260051326 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) суму 1075,36 грн. (а саме: основний борг в сумі 767,82 грн., пеню в розмірі 57,14 грн., інфляцію в сумі 199,29 грн., 3% річних в розмірі 51,11 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 1103,74 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

У судовому засіданні 19.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Богатир К.В.