Рішення № 15074750, 15.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.11 р. Справа № 32/43пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Несвіт О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd.Co., Туреччина

до відповідача 1: Державного підприємства „Маріупольський морський торгівельний порт”, м. Маріуполь, Донецька обл.

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пако”, м. Умань, Черкаська обл.

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача: Східної митниці, м. Донецьк

про визнання права власності судна земкаравану

за участю представників:

від позивача: Мар`єнко М.С. за довіреністю від 21.10.2011р.

від відповідачів: 1. не зявився

2. не зявився

від третьої особи: Костиркіна Г.В. довіреність від 10.09.2010р.

ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd.Co., Туреччина, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Державного підприємства „Маріупольський морський торгівельний порт”, м. Маріуполь, Донецька обл. та Товариства з обмеженою відповідальністю „Пако”, м. Умань, Черкаська обл., про визнання за Компанією Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд., реєстраційний номер у Комерційному реєстрі Туреччини 417091 (англійською мовою ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd., турецькою ALKOR Deniz Tarаma ve Deniz Insaat Ltd.Sti.) права власності на судна земкаравану «Алкор», а саме на багаточерпаковий земснаряд «Алкор-1», що зареєстровано у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_1; на самовідвізну шаланду «Алкор-2», номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_2; на самовідвізну шаланду «Алкор-3» номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_3; на самохідне швартове судно «Алкор-4», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_4; зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако» усунути перешкоди у користуванні власнику Компанії Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд суднами земкаравану «Алкор», а саме багаточерпаковим земснарядом «Алкор-1», що зареєстровано у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_1; самовідвізною шаландою «Алкор-2», номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_2; самовідвізною шаландою «Алкор-3» номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_3; самохідним швартовим судном «Алкор-4», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_4 шляхом проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Пако» необхідних митних процедур, повязаних з вивезенням за межі митної території України вказаних суден; зобовязання Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» не чинити перешкоди у виведенні суден земкаравану «Алкор», а саме багаточерпакового земснаряду «Алкор-1», що зареєстровано у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_1; самовідвізної шаланди «Алкор-2», номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_2; самовідвізної шаланди «Алкор-3» номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_3; самохідного швартового судна «Алкор-4», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_4 на зовнішній рейд Маріупольського морського порту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між між Компанією Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд. (судновласник, позивач) та ТОВ «Пако» (фрахтувальник, відповідач 2) був укладений договір від 29.04.2010р. фрахту (тайм-чартеру) судів земкаравану «Алкор», а саме: багаточерпакового земснаряду «Алкор-1», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_1; самовідвізної шаланди «Алкор-2», номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_2; самовідвізної шаланди «Алкор-3» номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_3; самохідного швартового судна «Алкор-4», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_4. Відповідно до Протоколу передачі суден днопоглиблюваного флоту судна «Алкор-1», «Алкор-2», «Алкор-3» та «Алкор-4» були передані ТОВ «Пако» в справному та готовому до роботи стані. 24.11.2010р. внаслідок несплати фрахтувальником орендної плати за судна договір було розірвано, про що надіслано відповідачу 2 лист в порядку ч.4 п.G договору. Оскільки правовідносини з оренди суден між сторонами було припинено, то наразі відповідач 2 безпідставно розпоряджається майном позивача.

Відповідач 1 проти позову заперечував, однак письмового відзиву не надав.

Відповідач 2 у відзиві проти позову заперечував, посилаючись на те, що ч.1 ст.291 Господарського кодексу України прямо забороняє розірвання договору оренди в односторонньому порядку. У звязку з тим, що судна земкаравану «Алкор» перебували в неробочому стані, роботи за договором не виконувались та акти виконаних робіт не готувались і не підписувались, відсутні підстави для оплати позивачу орендної плати. Поряд з цим, в договорі визначено, що спори, які виникають у зв'язку з договором віднесені до компетенції Арбітражного суду Лондону, тому спор є непідвідомчим господарському суду.

Ухвалою суду від 01.04.2011р. була залучена третя особа без самостійних вимог на предмет спору, з боку позивача. У судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що припинення господарських зобовязань не впливає на режим тимчасово ввезення спірного майна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив.

29 квітня 2010р. між резидентом Туреччини Компанією Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд. (англійською ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd. Co., судновласник, позивач) та резидентом України ТОВ «Пако» (фрахтувальник, відповідач 2) було укладено договір фрахту (тайм-чартер).

Відповідно до умов договору (в редакції доповнення № 1 від 28.06.2010р.), позивач надає фрахтувальнику на певний час судна земкаравану «Алкор», а саме: багаточерпаковий земснаряд «Алкор-1», що зареєстрований у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_1; самовідвізну шаланду «Алкор-2», номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_2; самовідвізну шаланду «Алкор-3» номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_3; самохідне швартове судно «Алкор-4», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_4.

Зазначені судна належать Позивачеві на праві власності, що підтверджується відповідними свідоцтвами.

Згідно контракту про мобілізацію (додаток В до Договору) буксировка земкаравану здійснюється на зовнішній рейд Маріупольського морського торгівельного порту, м. Маріуполь.

21 липня 2010р. відповідно до Протоколу передачі суден днопоглиблюваного флоту судна «Алкор-1», «Алкор-2», «Алкор-3» та «Алкор-4» були передані ТОВ «Пако» в справному та готовому до роботи стані.

Земкараван був призначений для проведення днопоглиблюваних робіт в акваторії ДП «Маріупольський морський торгівельний порт», який є замовником цих робіт.

Пунктом 3 додатку №1 до договору визначено, що орендна плата за земкараван здійснюється наступним чином: АЛКОР -1 3300євро/день; АЛКОР 2 євро/день; АЛКОР - 3 2250 євро/день; АЛКОР 4 250 євро/день. Загальна сума оренди земкаравану складає 8050 євро/день.

Статтею 6 договору передбачено, що орендна плата, вказана у пункті 19 частини 1 договору сплачується як за фактичну роботу судів, так і за час очікування пропозиції роботи від фрахтувальника.

Пунктом С статті 6 договору передбачено, що фрахтувальник повинен сплатити оренду судновласнику, починаючи з моменту доставки судна фрахтувальнику та до моменту повернення судна судновласнику, що повинно бути підтверджено актами прийому-передачі. Орендна плата не сплачується за ремонті роботи, які проводяться з метою досягнення суднами вимог класифікаційного товариства.

Як стверджує позивач у період з 21.07.2010р. по 25.11.2010р. всі судна АЛКОР були готові до виконання днопоглиблювальних робіт та перебували в оренді у відповідача 2. Загальна сума оренди за цей період склала 846850,00 євро. При цьому, сума заборгованості, що утворилась у відповідача 2, склала 623419,00 евро.

Проти, вказаної заборгованості відповідач заперечує, посилаючись на те, що протягом вересня 2010р. на шаландах АЛКОР 2 та АЛКОР 3 проводились ремонтні роботи, що відповідно до п. А ст. 6 договору звільняє його від обовязків оплати орендної плати.

Пунктом G статті 6 договору передбачено право судновласника розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання фрахтувальником зобовязань з оплати орендної ставки за користування суднами земкаравану АЛКОР.

24 листопада 2010р внаслідок несплати орендної плати за судна договір було розірвано, про що відповідачу 2 було повідомлено, шляхом надіслання листа №ALK-472, в якому позивач заявив про канцелировання (розірвання) договору.

У листах від 17.01.2011р. та 20.01.2011р. позивач звертався до ТОВ «Пако» з вимогою здійснити митне очищення та передати судна земкаравану АЛКОР власнику, однак відповідач 2 відповідних дій не вчинив, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінюючи вимоги позивача, доводи сторін, матеріали справи суд виходить з наступного.

За змістом п. G 7 статті 6 договору встановлений обовязок сплати орендної плати за перший місяць у розмірі 395000,00 евро, що повинна бути сплачена фрахтователем за один день до виходу земкаравану з територіальних вод Туреччини.

Доказів які б вказували, що між сторонами змінені вказані умови договору суду не надано.

При цьому, п. G 1 статті 6 договору вказує на обовязок здійснення орендної плати не пізніше 25 числа поточного місяця авансом за наступний місяць.

Тобто, авансовий платіж за оренду суден в сумі 395000,00 евро, та щомісячні платежі, мали бути сплачені в будь якому випадку не пізніше 25 числа поточного місяця.

Виконання цього обовязку за договором відповідачем 2 не доведено.

Також, суд вважає недоведеним звільнення відповідача 2 від обовязку сплати орендної плати за наступний час перебування суден з посиланнями на відсутність можливості їх використання відповідно до ст. 11 договору, оскільки, останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що звільняють відповідача 2 від оплати орендної плати за весь час перебування суден у володінні відповідача 2.

Хибними є посилання відповідача 2 на те, що внаслідок не предявлення позивачем рахунків на оплату він не мав здійснювати орендні платежі, з огляду на те, що:

-по перше, за умовами договору, платежі з орендної плати є авансовими (п. G 1 ст. 6 договору);

-по друге, умовами договору не передбачено предявлення рахунків на оплату (інвойсів) на здійснення авансових платежів;

-по трете, коригування суми орендної плати за п. В ст. 6 договору та предявлення рахунків, також стосується не авансових платежів, а остаточно визначених за фактом складання акту виконаних робіт, та відповідно не звільняє відповідача 2 від авансових платежів (без предявлення рахунку).

Наведене свідчить про те, що дійсно мали місце обставини, за якими позивач реалізував своє право (п. G 4 ст. 6 договору) та канцелировав (розірвав) договір.

Безпідставними є твердження відповідача 2 про те, що з питань оцінки прав позивача на розірвання договору суд має виходити з приписів ст. 291 ГК України (якими заборонено право на односторонню відмову від договору), оскільки, за умовами договору не передбачено застосування українського законодавства стосовно регулювання правовідносин за ним.

Отже, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що договір між сторонами припинено.

Окремо, суд зауважує, що розірвання договору за ініціативою відповідача 2 в односторонньому порядку не передбачено.

Звернення останнього (відповідача 2) до Лондонського суду з відповідним позовом, не впливає на факт розірвання договору в односторонньому порядку позивачем.

Як слід, захист прав позивача здійснюється шляхом пред'явлення віндикаційного позову та вимога про усунення перешкод у користуванні земкаравану обґрунтована припиненням дії договору фрахту (тайм-чартер) від 29.04.2010р., тобто, судом досліджуються правовідносини, що виникли за межами договору тайм-чартеру, та вирішуючи питання про підсудність заявленого позову, суд застосовує приписи ст.42 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Статтею 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на теперішній час відповідач 2 не має прав на володіння спірним майном, тобто є недобросовісним володільцем, що в свою чергу зобовязує останнього відповідно до ст. 400, 1212 Цивільного кодексу України негайно повернути майно власнику.

Судом встановлено, що митне оформлення суден земкаравану «Алкор» було здійснено відповідачем 2 на умовах режиму «Імпорт-31», тобто на умовах «Тимчасове ввезення» з зобовязанням про зворотне вивезення товару до 01.05.2001р.

Отже, майно належне позивачу, підпало під дію митного контролю, та без проведення відповідних митних процедур декларантом, у даному випадку відповідачем 2, призводить до порушення прав власника через унеможливлення вивозу належного йому майна.

За приписами ст. 205 Митного кодексу України переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає: подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України); надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобовязання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом; подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

До зазначених у п. 1 ст. 205 Митного кодексу України документів відносяться, зокрема, письмова заява з відомостями при мету тимчасового ввезення (вивезення) товарів та договір (контракт), у відповідності до якого товари тимчасово ввозяться (вивозяться) на митну територію України.

Наразі підстава, відповідно до якої майно позивача судна земкаравану «Алкор» знаходились на території України у користуванні ТОВ «Пако» відпала, оскільки, договір фрахту (тайм чартеру) від 29.04.2011р., за умовами якого зазначені судна земкаравану були ввезені та передані у користування відповідачу 2, було розірвано.

Згідно ст. 210 Митного кодексу України до закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобовязання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна: вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобовязанням, наданим митному органу; або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Стаття 88 Митного кодексу України встановлює, що декларант виконує всі обовязки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Таким чином, оскільки відповідач 2 є декларантом, у нього існує зобовязання перед митним органом щодо проведення необхідних митних процедур для вивезення суден земкаравану «Алкор».

Договір фрахту (тайм-чартеру) від 29.04.2010р. було розірвано, підстава, відповідно до якої судна земкаравану «Алкор» були передані відповідачу 2 у користування, відпала отже відповідач 2 повинен передати судна земкаравану власнику (позивачу), однак відповідач 2 як декларант досі не здійснив митне очищення.

В силу ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи доведеність права власності позивача на судна земкаравану «Алкор» та відсутність правових підстав для володіння цим майном відповідачем 2, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобовязання відповідача 2 усунути перешкоди у користуванні позивачем суднами земкаравану «Алкор» шляхом повернення відповідачем 2 необхідних митних процедур, повязаних з вивезенням за межі митної території України суден про визнання права власності, є обґрунтованими та, як слід, підлягають задоволенню.

Поряд з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобовязання відповідача 1, не чинити перешкоди у виведенні цих суден на зовнішній рейд Маріупольського міського порту, є безпідставними, з огляду на їх недоведеність.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 2 в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 387, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd.Co., Туреччина до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако», м. Умань, Черкаська область про визнання за Компанією Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд., реєстраційний номер у Комерційному реєстрі Туреччини 417091 (англійською мовою ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd., турецькою ALKOR Deniz Tarаma ve Deniz Insaat Ltd.Sti.) права власності на спірне майно; про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако» усунути перешкоди у користуванні власнику Компанії Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд суднами земкаравану «Алкор»; про зобовязання Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» не чинити перешкоди у виведенні суден земкаравану «Алкор» - задовольнити частково.

Визнати право власності за Компанією Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд., реєстраційний номер у Комерційному реєстрі Туреччини 417091 (англійською мовою ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd., турецькою ALKOR Deniz Tarаma ve Deniz Insaat Ltd.Sti.) на судна земкаравану «Алкор», а саме на багаточерпаковий земснаряд «Алкор-1», що зареєстровано у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_1; на самовідвізну шаланду «Алкор-2», номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_2; на самовідвізну шаланду «Алкор-3» номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_3; на самохідне швартове судно «Алкор-4», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_4.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пако» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул.. Леніна, 50, офіс 21, код ЄДРПОУ 32444910) усунути перешкоди у користуванні власнику - Компанією Алкор Деніз Тарама ве Деніз Іншаат Лтд. суднами земкаравану «Алкор» (найменування турецькою мовою ALKOR Deniz Tarаma ve Deniz Insaat Ltd.Sti. Havalimani Kavsagi, EGS Bisiness Park Bloklari, B3 Blok Kat: 17, No: 469/472, 34149 Yesilroy/Istambul, Turkey) 34149, Республіка Туреччина, м. Стамбул, район Йешількой,ЄГС бізнес парк Блокрарі, блок Б3, офіс 469/472 Реєстраційний номер у комерційному реєстрі Туреччини 417091), а саме багаточерпаковим земснарядом «Алкор-1», що зареєстровано у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_1; самовідвізною шаландою «Алкор-2», номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_2; самовідвізною шаландою «Алкор-3» номер у Турецькому міжнародному реєстрі TUGS НОМЕР_3; самохідним швартовим судном «Алкор-4», що зареєстроване у Турецькому міжнародному реєстрі за номером НОМЕР_4 шляхом проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Пако» необхідних митних процедур, повязаних з вивезенням за межі митної території України вказаних суден.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пако» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 50, офіс 21, код ЄДРПОУ 32444910) на користь ALKOR Dredging and Marine Construction Ltd.Co., Туреччина (найменування турецькою мовою ALKOR Deniz Tarаma ve Deniz Insaat Ltd.Sti. Havalimani Kavsagi, EGS Bisiness Park Bloklari, B3 Blok Kat: 17, No: 469/472, 34149 Yesilroy/Istambul, Turkey) 34149, Республіка Туреччина, м. Стамбул, район Йешількой,ЄГС бізнес парк Блокрарі, блок Б3, офіс 469/472 Реєстраційний номер у комерційному реєстрі Туреччини 417091) державне мито у розмірі 25585,00грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Повний текст рішення підписаний 18.04.2011р.

Рішення набирає законної сили 29.04.2011р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.