Рішення № 15074702, 19.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.11 р. Справа № 40/37

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Тітовой С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженої відповідальності „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, м. Макіївка

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ

про стягнення 3 500 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Грабовська Н.Л. за довіреністю

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженої відповідальності „Фабрика морозива „Старт-Плюс” звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення реальних збитків в сумі 3500 грн.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 07.02.06р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, далі Орендодавець, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, було укладено договір оренди обладнання №16а.

Згідно пункту 1.1 договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове користування морозильну камеру (ларь) модель Caravell, серійний номер 98331078, для зберігання та продажі морозива та полуфабрикатів товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”. Факт передачі морозильної камери підтверджено актом прийому-передачі від 07.02.06р. відповідно до приписів п.1.2. договору.

Вартість орендованого обладнання вказана у видатковій накладній №0000000026 від 09.02.06р. в сумі 3500 грн., що зазначено в п.5.1. договору.

Відповідно п.п. 6.2., 6.3. договору Орендодавець не пізніше, ніж за два дні повідомляє Орендаря про необхідність повернення морозильної камери. Орендар зобовязаний впродовж двох днів після отримання повідомлення повернути морозильну камеру Орендодавцю.

Строк договору не встановлений, тому позивач на підставі приписів статей 202 та 763 ЦК України в односторонньому порядку відмовився від договору та попросив повернути морозильну камеру впродовж двох календарних днів з моменту отримання листа, про що повідомив відповідача листом №13 від 28.04.09р., яке останній отримав 07.05.09р., що підтверджено поштовим повідомленням №104680 та описом вкладення у цінний лист від 29.04.09р.

У визначений строк та до теперішнього часу морозильна камера не була повернута відповідачем на адресу позивача.

Пунктом 4.4. договору встановлені адреса та місце дислокації орендного обладнання, а саме: м. Краматорськ, вул. Хабаровська, торгівельний павільйон, ринок „Лазурний”.

В пункті 4.5. договору зазначено, що зміна адреси та місця дислокації орендованого обладнання повинно бути письмово узгоджено між уповноваженими представниками сторін.

Виїздом на місце комісією позивача було встановлено, що обладнання за вказаною адресою відсутнє, про що свідчить акт перевірки, переданого в оренду від 10.09.09р.

Отже, позивач, на підставі вищенаведеного, наполягає на стягненні збитків в сумі 3500 грн.

Судом досліджена правова норма, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту першого статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Стаття 623 ЦК України та стаття 224 ГК України передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обовязок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

·по-перше, факт заподіяння йому збитків;

·по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобовязань;

·по-третє, причинно-наслідковий звязок між невиконанням зобовязань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобовязань.

Позивачем наданий акт перевірки майна, переданого в оренду від 10.09.09р., в якому зазначено, що цією перевіркою встановлений факт відсутності, за зазначеною адресою в п.4.4. договору, орендованої морозильної камери, чим підтверджено факт заподіяння збитків.

У видатковій накладній №000000026 від 09.02.06р. зазначена вартість орендованого майна в сумі 3500 грн., що в даному випадку і є розміром зазначених збитків.

Відповідач не повернув орендоване майно позивачеві на його вимогу, що є доказом невиконання зобовязань п.6.3. договору. У звязку з цим позивачем втрачено майно, що знаходилося у його власності, тобто відповідач завдав йому збитки в сумі 3500 грн. вартості втраченого майна.

Таким чином, позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором та виникнення у нього збитків в сумі 3 500 грн. Відповідач не надав суду доказів відсутності вини щодо заподіяних позивачеві збитків.

Отже, позов щодо стягнення з відповідача в сумі 3 500 грн., обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відносно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3 500 грн. суд вважає наступне:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Позивачем надані до матеріалів справи договір про ведення справи у суді від 27.12.10р. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03.99р., чим доведено, що послуги надавались саме адвокатом. Також позивач надав видатковий касовий ордер від 27.12.10р., звіт про використання коштів від 27.12.10р. та розрахункову квитанцію №7 від 27.12.10р., чим довів оплату суми 3500 грн. адвокату за його послуги.

Отже, витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, покладаються на відповідача загальних підставах, визначених статтею 49 ГПК України.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно приписів статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.04.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 202, 623, 759, 762, 785 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 224, 225, 283 ГК України, ст. ст.42, 43, 22, 24, 33, 36, ч. 3 ст. 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт Плюс” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт Плюс”, 86155, Донецька область, м. Макіївка, вул. Автотранспортна, 5, ід.код 31948604, збитки в сумі 3 500 грн., вартість послуг адвоката в сумі 3500 грн., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст рішення складено 20.04.11р.