Постанова № 1507467, 19.03.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.08 Справа№ 28/22 А

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові від 13.06.2007 року № 6272301/0/10448, від 20.08.2007 року № 6272301/1/15436, від 23.10.2007 року № 6272301/2/19040, від 10.01.2008 року №6272301/3/224

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

м. Львів, вул.Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Борис В.Ю. –юрисконсульт, Білобрам Т.Б. –начальник юридичного відділу

Від відповідача: Гейшев О.О. –старший державний податковий інспектор

Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові від 13.06.2007 року № 6272301/0/10448, від 20.08.2007 року № 6272301/1/15436, від 23.10.2007 року № 6272301/2/19040, від 10.01.2008 року №6272301/3/224 (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.01.2008 року №112-0193 (вх.№1085 від 18.01.2008 року)).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.01.2008 року було відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначено на 26.02.2008 року.

В судовому засіданні 11.03.2008 року за клопотанням позивача було оголошено перерву до 19.03.2008 року для подання додаткових пояснень та доказів.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, наведених в по зовній заяві (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.01.2008 року №112-0193 (вх.№1085 від 18.01.2008 року)), позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 13.06.2007 року № 6272301/0/10448, від 20.08.2007 року № 6272301/1/15436, від 23.10.2007 року № 6272301/2/19040, від 10.01.2008 року №6272301/3/224.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні на позовну заяву та додатковому поясненні, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, довідку, витяг, накази, Рішення, листи, постанови та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у м. Львові було проведено виїзну планову перевірку ВАТ „Львівобленерго” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року. Перевіркою, зокрема, встановлено порушення п.п 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 534475,55 грн. За результатами перевірки складено Акт перевірки №118/23-2/00131587 від 31.05.2007 року.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 13.06.2007 року № 6272301/0/10448, яким ВАТ „Львівобленерго” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 801713,35 грн ( в т.ч. 534475,55 грн. - основного платежу та 267237,80 грн - штрафних(фінансових) санкцій).

В результаті адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення від 13.06.2007 року № 6272301/0/10448 до ДПІ у м. Львові, ДПА у Львівській області та ДПА України, ВАТ „Львівобленерго” отримано нові податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 20.08.2007 року № 6272301/1/15436, від 23.10.2007 року № 6272301/2/19040, від 10.01.2008 року №6272301/3/224, ідентичні первинному.

Обґрунтовуючи таке донарахування, відповідач вважає, що плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії, які сплачують споживачі електричної енергії ВАТ „Львівобленерго”, є продажем товарів чи додатковою компенсацією вартості товарів, а відтак повинна включатись в базу оподаткування ПДВ.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР (із змінами і доповненнями) - споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до ст. 27 Закону - „відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику” –зазначено, що санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином Законом України „Про електроенергетику” плата за перевищення договірної величини споживання визначена як санкція, тобто відповідальність споживача електроенергії за порушення договірних умов споживання електроенергії. А відповідно застосування санкції не може бути продажем товарів, робіт та послуг, а відтак включатися в базу оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” - разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Відповідно до положень ч.1., ч.2 ст. 191 Господарського кодексу України - державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів.

Тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються Національною комісією з регулювання електроенергетики (НКРЕ) (ч.3 ст. 17 Закону України „Про електроенергетику” 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР (із змінами і доповненнями)).

На підставі зазначених тарифів, відповідно до Умов і Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 13.06.1996 року №15/1, енергопостачальною компанією розраховується роздрібний тариф.

Тобто база оподаткування для податку на додану вартість з операції продажу електроенергії має визначатись виходячи з обсягу спожитої електричної енергії та роздрібного тарифу (ціни), розрахованого згідно з нормативними документами. Іншу ціну ВАТ „Львівобленерго” призначати не може.

Враховуючи вищенаведене, у разі, коли споживачу нараховується підвищена плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, структура такої плати містить одну частину, яка відповідає платі за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Зазначене підтверджуються також і листом Національної комісії з регулювання електроенергетики №1773/11/17-07 від 21.03.2007 року, яка є органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці у відповідності до ст.11 Закону України „Про електроенергетику”.

Безпідставним суд вважає посилання ДПІ у м.Львові на ст.11 Закону України „Про енергозбереження”, оскільки плата за обсяги перевищення договірних величин споживання не є платою за нераціональне використання ресурсів у вигляді надбавки до тарифу (згідно зі ст.1 Закону - нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів - прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії, що не є пов”язано із договірними величинами споживання). До того ж така плата встановлена не Законом України „Про енергозбереження”, а Законом України „Про електроенергетику”.

З наведеного вбачається, що плата за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії є саме штрафною санкцією, а не вартістю товарів(послуг), а тому вказана штрафна санкція не являється об’єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями). Отже, донарахування податковим органом сум ПДВ на суми вказаних штрафних санкції здійснене безпідставно та не відповідає вимогам закону.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові від 13.06.2007 року № 6272301/0/10448, від 20.08.2007 року № 6272301/1/15436, від 23.10.2007 року № 6272301/2/19040, від 10.01.2008 року №6272301/3/224, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 98,158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 13.06.2007 року № 6272301/0/10448, від 20.08.2007 року № 6272301/1/15436, від 23.10.2007 року № 6272301/2/19040, від 10.01.2008 року №6272301/3/224.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Сяйво, 10, ідентифікаційний код 00131587) 3 грн 40 коп - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Морозюк А.Я.