Рішення № 15074390, 12.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.11 р. Справа № 34/50

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс”, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка

про стягнення 75932,32грн.

за участю представників сторін:

від позивача Савченков Ю.А. (за довіреністю);

від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс”, м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка про стягнення суми основного боргу у розмірі 72536,46грн., пені в сумі 2752,41грн., 3% річних в сумі 643,45грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №Ле-0046/10ТК від 12.01.2010р. відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 72536,46грн.

Заявою від 12.04.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд припинити провадження щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 10000грн., решту позовних вимог позивач просить залишити без змін. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів направлення даної заяви на адресу відповідача. Відтак судом розглядаються первинно заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №729255 серії В03 (а.с. 31) місце проживання відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 наступна: АДРЕСА_1. Саме за цією адресою, яка зазначена у свідоцтві судом були надіслані ухвала про порушення справи від 09.03.2011р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 29.03.2011р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм право на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс” (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) 12 січня 2010р. укладено договір поставки №Ле-0046/10ТК, за умовами якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця засоби кріплення, інструмент та комплектуючі, інші непродовольчі товари (товар), а Покупець бере на себе зобовязання прийняти і оплатити за нього в строки і на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається, погоджуються сторонами у накладних, які є невідємними частинами даного договору.

За приписами п. 2.3. договору Покупець зобовязаний прийняти товар, визначений в документах відповідно до п. 1.2. договору та оплатити товар у строки та на умовах вказаних в даному договорі.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що моментом отримання (поставки) товару Покупцю та здачі його Постачальником є фактичне отримання (поставка) товару та підписання уповноваженими представниками Покупця видаткової накладної, яка була предявлена до підпису під час приймання-передачі товару.

Згідно із п. 4.1. договору ціна товару є договірною, визначається у документах, погоджених сторонами відповідно до п. 1.2. цього договору, які є невідємними частинами даного договору.

Як вбачається із п. 4.2. договору Покупець оплачує поставлену Постачальником партію товару за ціною, передбаченою у документах, погоджених сторонами відповідно до п. 1.2. договору, у безготівковій формі протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення строків оплати фактично поставленої партії товару, Покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості, за кожен день протермінування оплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р. (п. 8.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору позивачем була здійсненна поставка у період з 27.10.2010р. по 08.12.2010р. на загальну суму 83736,08грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №Ле10-011957 від 28.10.2010р. на суму 2943,59грн., №Ле10-011912 від 27.10.2010р. на суму 11996,00грн., товар за якими було отримано ОСОБА_1 на підставі довіреності ЯОЯ №553939 від 27.10.2010р., №Ле10-012218 від 03.11.2010р. на суму 11530,87грн., товар за якою було отримано ОСОБА_1 на підставі довіреності ЯОЯ №553940 від 03.11.2010р., №Ле10-0126616 від 11.11.2010р. на суму 13958,63грн., №Ле10-012885 від 17.11.2010р. на суму 4617,70грн., №Ле10-012884 від 17.11.2010р. на суму 12970,28грн., №Ле10-013019 від 19.11.2010р. на суму 579,20грн., №Ле10-013020 від 19.11.2010р. на суму 2525,32грн., товар за якими було отримано ОСОБА_1 на підставі довіреності ЯОЯ №553914 від 11.11.2010р., №Ле-10-013235 від 24.11.2010р. на суму 9792,97грн., товар за якою було отримано ОСОБА_1 на підставі довіреності ЯОЯ №553943 від 24.11.2010р., №Ле-013845 від 08.12.2010р. на суму 12821,52грн., товар за якою було отримано ОСОБА_1 на підставі довіреності ЯОЯ №553944 від 08.12.2010р. Кожна видаткова накладна містить найменування товару, його кількість, ціну та загальну суму партії. Кожна видаткова накладна підписана відповідачем.

Отриманий відповідачем товар був оплачений ним частково, у звязку із чим за розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 72536,46грн.

Протягом розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 10000,00грн., що підтверджується наданою позивачем випискою з банку по особовому рахунку від 08.04.2011р.

Крім того між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.04.2011р., відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 62536,46грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Протягом розгляду справи відповідачем борг за отриманий товар частково було оплачено в сумі 10000,00грн., що підтверджується наданою позивачем випискою з банку від 08.04.2011р., у зв'язку із чим суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1”, м. Дружківка суми боргу у розмірі 10000,00грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Щодо вимог про стягнення 62536,46грн. (72536,46грн.-10000грн.) відповідач свої зобовязання за Договором поставки №Ле-0046/10ТК від 12.01.2010р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 62536,46грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 62536,46грн. відповідач повністю визнав в акті звірки взаєморозрахунків станом на 11.04.2011р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 62536,46грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 643,45грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає 543,45грн., таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 643,45грн. підлягають задоволенню частково в сумі 543,45грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені відповідно до п.5.2. договору у розмірі 2752,41грн. суд виходить з наступного.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично вірними та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 2752,41грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс”, м. Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка про стягнення суми основного боргу у розмірі 72536,46грн., пені в сумі 2752,41грн., 3% річних в сумі 643,45грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка суми боргу у розмірі 10000,00грн., у звязку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНННОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс” (79008, м. Львів, вул. Личаківська, 24/4, код ЄДРПОУ 30478644, р/р 26003000002035 в ВАТ „ФольксБанк”, м. Львів, МФО 325213) суму основного боргу у розмірі 62536,46грн., пеню в сумі 2752,41грн., 3% річних в сумі 543,45грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНННОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛеоТекс” (79008, м. Львів, вул. Личаківська, 24/4, код ЄДРПОУ 30478644, р/р 26003000002035 в ВАТ „ФольксБанк”, м. Львів, МФО 325213) державне мито в розмірі 758,33грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 235,70грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кододова О.В.