Рішення № 15072699, 23.03.2011, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-1411/11

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУКРАЇНИ

22 березня 2011 року року Подільський районний суд міста Києва

в складі головуючого суддіВасильченко О. В.

при секретаріКушніренко Ю. М.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК» про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ДДК» про визнання права власності на нерухоме майно приміщення індивідуального теплового пункту загальною площею 8.5 кв.м. по вул. Андріїївський узвіз, 30 (літера К). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 11.02.2010 р. між ОСОБА_1. та ТОВ «ДДК» було укладено договір купівлі продажу нежилих приміщень, відповідно до якого ОСОБА_1. придбав нежилий будинок загальною площею 428, 10 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору термін «Будинок» охоплює також будь-які інженерні та інші комунікації, підпірну стіну будинку, відповідні елементи прибудинкової території, санітарно-технічні системи та іншу інфраструктуру, що забезпечує можливість використання будинку за призначенням. Продавець зобовязався передати покупцеві одночасно з переданням будинку всі документи, що стосуються будинку, однак зазначених умов не виконав. В обґрунтування правових підстав позову ОСОБА_1. посилався на ст. 392 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із вище викладених підстав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник ТОВ «ДДК» в судове засідання не зявився. В письмових запереченнях проти позову поданих до суду зазначив про те, що позивач порушив узяті на себе домовленості, щодо надання у користування відповідачеві спірного теплопункту. Просив розглянути справу на підставі наявних матеріалаів (а.с. 63-64).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав.

11.02.2010р. між ТОВ «ДДК» та ОСОБА_1. був укладений договір купівлі продажу нежилого будинку загальною площею 428, 10 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 1.2 договору, обєкт продажу за цим договором та термін «Будинок» охоплює також будь-які інженерні та інші комунікації, підпірну стіну будинку, відповідні елементи прибудинкової території, санітарно-технічні системи та іншу інфраструктуру, що забезпечує можливість використання будинку за призначенням.

Право власності на вказаний нежитловий будинок зареєстроване у КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» 16.02.2010 р. за реєстровим номером № 8803-П (а.с. 13).

З листа Головного управління охорони культурної спадщини від 01.07.2010р. № 4773 вбачається, АДРЕСА_1 на державному обліку, як памятка не перебуває (а.с. 20).

З наявного в матеріалах справи договору підряду від 11.08.2010р. вбачається, що ОСОБА_1. здійснив підготовку системи опалювання до опалювального сезону спірної будівлі (а.с. 30-31).

18.11.2010р. КП «Київське міське БТІ та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна» виготовлено технічний паспорт на будівлю літ. «К» по АДРЕСА_1, відповідно до якого загальна площа спірного приміщення становить 8,5 кв.м. (а.с. 18-19).

Причиною спору між сторонами стало невизнання відповідачем права власності позивача на приміщення індивідуального теплового пункту.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України та умовами договору купівлі продажу від 11.02.2010р.

Судом встановлено, що позивач на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положення ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Дослідженими у справі доказами обєктивно встановлено, що приміщення теплопункту за умовами договору купівлі-продажу нежитлового будинку на АДРЕСА_1 охоплює термін «Будинок» і має забезпечувати використання його власником за призначенням.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України відповідачем не було подано до суду жодного письмового доказу, на підставі якого можливо було б дійти висновку про те, що тепловий пункт під літ. «К» належить ТОВ «ДДК».

Станом на день ухвалення рішення обставин, які б свідчили про порушення прав третіх осіб, у випадку визнання за позивачем права власності на спірну нежитлову будівлю судом не встановлено.

Беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1. до ТОВ «ДДК» про визнання права власності на приміщення індивідуального теплового пункту знайшли своє доведення в судовому засіданні, ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 79, 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ДДК» на користь ОСОБА_1. документально підтверджені судові витрати: 1700 грн. 00 коп. - судового збору, 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 1820 грн. 00 коп. (а.с. 43).

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 319, 328, 331, 392 ЦК України та керуючись ст.ст. 3 - 14, 60, 61,79, 81, 86, 88, 209, 213, 214, 215, 218, 224-228, 233 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2) право власності на нерухоме майно приміщення індивідуального теплового пункту загальною площею 8,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (літ. «К») у м. Києві.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДДК» (код ЄДРПОУ 35059241) на користь Страхова ОСОБА_1 1700 грн. 00 коп. - судового збору 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи всього - 1820 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Копію заочного рішення направити на адресу відповідача.

Суддя О. Васильченко , -

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва

за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. Строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

СУДДЯВасильченко О. В.