Постанова № 1507248, 12.02.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2008 № 2/346

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Коротун О.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Степанчук П.І. – представник за дов. № 21/47 від 07.12.2007;

від відповідача -Ковальчук Р.Б. – представник з дов. № б/н від 01.11.2007;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Виробничо-торгівельна швейна фірма "Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2007

у справі № 2/346

за позовом ЗАТ "Виробничо-торгівельна швейна фірма "Україна"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Клініка косметичної хірургії"Візит-Косметик"

про стягнення 151745,01 грн.

У судовому засіданні 12.02.2008 р., враховуючи складність виготовлення повного тексту постанови суду, виходячи з вимог ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Закрите акціонерне товариство „Виробничо-торгівельна швейна фірма „Україна” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування збитків (в порядку регресу), завданих землекористуванням за сплату земельного податку за земельну ділянку по вул.А.Барбюса,48 за період з 2002 по 2006 роки на загальну суму 151 745,01 грн. та просило суд поновити строк позовної давності. Позивач також просив суд покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, посилається на п. 5.8 договору оренди від 26.12.2002р. №1041, відповідно до якого орендар зобов’язується укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримовачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю”.

На підставі даного пункту договору, позивач вважає, що відповідач зобов’язаний був укласти з ним договір на відшкодування витрат по сплаті позивачем земельного податку. Проте, даного договору укладено не було, в зв’язку з чим позивачу внаслідок сплати ним земельного податку за відповідача, було завдано збитків на суму 151 745,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2007р. у справі № 2/346 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Господарський суд міста Києва за результатом розгляду справи встановив, що позивачем не надано суду доказів, що відповідач є користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 77058) у порядку, як це передбачено положеннями ст.ст. 96 та 116 Земельного Кодексу України. Крім того, відсутні докази щодо існування між позивачем та відповідачем договірних відносин, які б зобов’язували відповідача відшкодовувати позивачу земельний податок.

Також суд першої інстанції за результатом розгляду справи не встановив обставин, а позивачем не наведено суду доводів та не подано письмових доказів щодо завдання йому відповідачем збитків, на підставі ст. 156 ЗК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2007 у справі № 2/346 і прийняти нове рішення, яким позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгівельна швейна фірма „Україна” № 23 від 25.07.2007р. задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Крім того, він вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права, зокрема, ч.1 ст.96, ст.ст.116, 156 Земельного кодексу України, норми Закону України „Про плату за землю”.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі просив суд апеляційної інстанції витребувати певні докази в зв’язку з неможливістю їх отримання позивачем.

Відповідач в поясненнях від 08.02.2008 року та в судових засіданнях просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на те, що тільки 18.01.2007 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду було зобов’язано Київську міську раду розглянути на першому пленарному засіданні питання про затвердження проекту землеустрою та про передачу в оренду строком на 10 років відповідачу по даній справі земельної ділянки площею 3697 кв.м. по вул. Анрі Барбюса, 48.

Ухвалою від 27.12.2007 року по даній справі Київський апеляційний господарський суд за власною ініціативою відновив строк подання апеляційної скарги, прийняв апеляційну скаргу до розгляду, порушив апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/6 від 21.01.2008 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виходом судді Алданової С.О. в щорічну відпустку доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 2/346 колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г.- головуючий суддя, суддів Калатай Н.Ф., Коротун О.М.

В судовому засіданні 22.01.2008 року на підставі ст.77 ГПК України оголошувалася перерва до 12.02.2008 року. На підставі ст.ст.38, 99, 101 ГПК України суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання позивача та витребував документи, необхідні для вирішення спору у Головного управління земельних ресурсів КМДА та ДП „Центр державного земельного кадастру” при Державному Комітеті України по земельним ресурсам.

Станом на день ухвалення постанови відповіді на запити надійшли, в зв’язку з чим представник позивача в судовому засіданні 12.02.2008 року відкликав подане ним через загальний відділ суду (08.02.2008 року за № 02-7.1/608) клопотання про відкладення розгляду справи, витребування доказів та залучення третіми особами, про що вчинив власноручний напис на клопотанні.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2008 № 01-23/3/32 „Про зміну складу колегії суддів” доручено розгляд апеляційної скарги по даній справі № 2/346 колегії суддів у складі: Смірнової Л.Г. – головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Коротун О.М.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як правильно зазначено судом першої інстанції, 26.12.2002р. за №1041 між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Клініка косметичної хірургії “Візит-Косметик” (далі – відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (том справи 1, аркуші 97-101).

Предметом договору було нежитлове приміщення площею 1053,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 48.

Балансоутримувачем майна відповідно до договору від 26.12.2002р. №1041 є Закрите акціонерне товариство “Виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна” (далі –позивач).

Пунктом 5.8. вказаного договору до обов’язків орендаря покладалося укладення з балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

В цій частині судом апеляційної інстанції приймаються доводи відповідача стосовно того, що предметом даного договору визначено певне не- житлове приміщення площею 1053,4 кв.м., тоді як предметом спору є регресна вимога про повернення сплаченого земельного податку за земельну ділянку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами по справі, пізніше, відповідно до договору №КПБ-50 від 23.03.2005 р. відповідач придбав у Фонду державного майна України в процесі приватизації нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 48, та знаходилась раніше на балансі позивача по справі. Крім того, сторонами не спростовано того факту, що передбачений вищенаведеним пунктом договору (п. 5,8) договір не укладався, пропозицій щодо його укладення жодною із сторін не направлялося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції щодо того, що вказане в договорі оренди державного нерухомого майна від 26.12.2002р. за №1041 зобов’язання відповідача укласти з балансоутримувачем (позивачем) договір про відшкодування витрат балансоутримовачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю не є прямим зобов’язанням щодо укладення договору на відшкодування саме земельного податку.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по даному спору, між ними, а також іншими учасниками судових процесів, існували судові спори щодо нерухомого майна, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, а також стосовно права на оренду цієї ж ділянки. Разом з цим, наявність таких спорів, розгляд справ в судах та сплата позивачем земельного податку не є підставою для задоволення позову до відповідача по даній справі.

Так, рішенням по справі № 6/572 господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили, було відмовлено ЗАТ “Виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна” у позові до Фонду державного майна України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Клініка косметичної хірургії “Візит-Косметик” про визнання недійсним наказу № 2048 від 30.09.2004 року „Щодо прийняття рішення про приватизацію нежитлового приміщення” та визнання права власності на нежитлове приміщення площею 1053, 4 кв.м., що розташоване в м. Києві по вул.Анрі Барбюса, 48 та задоволено зустрічний позов Фонду державного майна України про визнання права державної власності на спірний об’єкт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2006 по справі № 38/371 було визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю “Клініка косметичної хірургії “Візит-Косметик” на отримання в оренду земельної ділянки (кадастровий № 79:058:0010) площею 3697 м.кв. для експлуатації і обслуговування клініки по вул.Анрі Барбюса, 48 в Печерському районі м.Києва, строком на 10 років.

Постановою господарського суду міста Києва від 09.10.2006 по справі № 41/558-А було зобов’язано Київську міську раду на першому з дня набрання постановою суду по даній справі законної сили пленарному засіданні Київської міської ради розглянути питання про затвердження проекту землеустрою про передачу в оренду строком на 10 років Товариству з обмеженою відповідальністю “Клініка косметичної хірургії “Візит-Косметик” вищенаведеної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування клініки по вул.Анрі Барбюса, 48. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 року.

Отже, на підставі ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України судом апеляційної інстанції в цій частині приймаються доводи відповідача про те, що ним у судовому порядку оспорювалося право на користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема: акту, додатку до акту від 20.04.2004 року № 33/23-13/05502491 про результати планової перевірки ЗАТ “Виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна” з питань дотримання законодавства України про оподаткування за період з 01.10.2001 р. по 31.12.2003 р. (аркуш справи 9 - 13, том 2), зведених розрахунків земельного податку, копій платіжних доручень (аркуші справи 13- 85, том 1), листа від 09.08.2007 року за № 234/2/10/15-11// (аркуш справи 136, том 1) ДПІ у Печерському районі м.Києва підтвердила, що позивач по даній справі подав до ДПІ у Печерському районі м.Києва податкові розрахунки земельного податку за 2002-2006 р.р. за земельну ділянку (кадастровий № 79:058:0010) по вищевказаній адресі. Земельний податок за 2002-2006 р.р. за вказану земельну ділянку позивачем сплачено до бюджету в повному обсязі, заборгованість відсутня.

Згідно інформації, наданої Головним управлінням земельних ресурсів від 07.02.2008 за № 07-05/4219 на запит суду апеляційної інстанції в порядку ст.38 ГПК України, в автоматизованій системі ПК „Кадастр” була зареєстрована земельна ділянка на вул.А.Барбюса, 48 у Печерському районі (кадастровий номер 79:058:0010, площа 3697 кв.м.) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування: 05.03.2000 (площа 3668,39 кв.м.) – за АТЗТ виробничо-торгівельна швейна фірма „Україна”; 18.05.2000 (площа 3636,24 кв.м.) – за АТЗТ виробничо-торгівельна швейна фірма „Україна”; 30.09.2005 року (площа 3697,47 кв.м.) – за ТОВ „Клініка косметичної хірургії „Візит-Косметик”. Разом з цим, вищевикладене не є підставою для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 Закону України “Про плату за землю”, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про плату за землю”, якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок на земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зокрема зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Так, згідно інформації, наданої Головним управлінням земельних ресурсів від 07.02.2008 за № 07-05/4219 на запит суду апеляційної інстанції в порядку ст.38 ГПК України, на підставі рішення Київської міської ради лише від 12.07.2007 року № 1084/1745 вказана земельна ділянка була передана в довгострокову оренду на 10 років Товариству з обмеженою відповідальністю “Клініка косметичної хірургії “Візит-Косметик” для експлуатації та обслуговування клініки. В Головному управлінні зареєстрований договір оренди земельної ділянки (реєстраційний № 82-6-00470 від 27.12.2007). Отже, не в спірний період, а вже після постановлення оскаржуваного рішення по даній справі.

Також в матеріалах справи відсутні докази, щодо існування між позивачем та відповідачем договірних відносин, що б зобов’язували відповідача відшкодовувати позивачу земельний податок.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем також не наведено суду доводів та не подано письмових доказів, щодо завдання позивачу відповідачем збитків, в розумінні ст. 156 ЗК України.

Відповідно до ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та належним чином не обґрунтовано позовні вимоги, а тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову повністю.

Через викладене суд апеляційної інстанції не досліджував доводів щодо позовної давності, оскільки відсутні матеріально-правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з ст.27 Закону України „Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Разом з цим, київський апеляційний господарський суд за результатом перегляду не знайшов підстав для відкладення розгляду справи та залучення інших осіб до складу учасників судового процесу, виходячи з предмету спору по даній справі та підстав його обґрунтування.

Київським апеляційним судом відхиляються доводи апелянта з посиланням на ст.8 Конституції України, ст.ст. 3,4 Закону України „Про господарські суди” щодо безпідставності передачі позовної заяви для розгляду судді Домнічевій І.О., а, як наслідок, ухвалення судом упередженого незаконного рішення, як необґрунтовані, через наступне.

Процесуальний закон не визначає правил формування складу суду для розгляду конкретних справ у суді першої інстанції. Виходячи з того, що відповідно до ст.24 Закону України „Про судоустрій України” голова місцевого суду здійснює організаційне керівництво діяльністю суду, розподіл справ між суддями та формування складу суду здійснює голова суду першої інстанції. Розділом 3 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року (із змінами та доповненнями, внесеними наказом ВГСУ від 25.10.2004 № 64) встановлено порядок формування справ. Так, на підставі п.3.1. вказаної інструкції позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги (подання), відзиви, додаткові матеріали, а також інші документи, що стосуються судових справ, в порядку, передбаченому розділом 2 цієї Інструкції, передаються суддям (колегіям суддів) для розгляду. А пункт 3.2. Інструкції передбачає, що резолюція керівництва про передачу документів на розгляд судді (колегії суддів) накладається безпосередньо на документі.

Порушень вищенаведеного порядку судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Виробничо-торгівельна швейна фірма „Україна” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2007 у справі № 2/346 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 2/346 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді Коротун О.М.

18.02.08 (відправлено)