Постанова № 1507080, 29.01.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2008 № 1/158

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Бандоліш І.В. - адвокат

від відповідача - Ковель В.В. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне експериментальне виробничо-комерційне підприємство "Промтехсервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2007

у справі № 1/158

за позовом Приватне експериментальне виробничо-комерційне підприємство "Промтехсервіс"

до Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про стягнення 108112,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. по справі № 1/158 у позові відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що воно прийнято по неповно з’ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим судом застосовано строки позовної давності незважаючи на те, що договором виконання робіт укладеним між сторонами, не було встановлено строків їх виконання. Позивач вважає, що в даному випадку слід застосовувати ст. 530 ЦК України. Оскільки згідно акту приймання-передачі остаточна робота була передана замовнику 29.07.2004р., позивач вважає, що саме з моменту передачі роботи відповідачу у позивача виникло право на пред»явлення вимоги про оплату виконаної роботи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

08.08.2002р. між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання робіт № 3/309-Р.

Відповідно до п.1.1, 1.2. зазначеного договору позивач ( виконавець за умовами договору) зобов»язався протягом дії даного договору приймати, зберігати, опресовувати, ремонтувати насосно-компресорні та обсадні труби, поставлені відповідачем (замовником за умовами договору), а відповідач зобов»язався приймати поставлену продукцію після вищевказаних робіт зворотньо.

Ціни на вищезазначені роботи обумовлені в додатку до даного договору, узгодженого та підписаного сторонами ( п.1.4.договору). Загальна сума договору становить 50 000 грн.

Внаслідок укладення угоди між сторонами згідно ст.4 Цивільного Кодексу Української РСР виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 332 Цивільного кодексу Української РСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Абзацом 2 пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлює, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Також, відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України, що набрав чинності 01.01.2004р. Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004р. правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Таким чином, колегія приходить до висновку, що до спірних правовідносин, що виникли між сторонами внаслідок виконання (невиконання) зобов’язань за зазначеним договором слід застосовувати положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а при вирішенні питання про відповідальність відповідача за невиконання зобов’язань застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу Української РСР та нового Цивільного кодексу України ( в залежності від часу порушення зобов’язання).

Дослідивши матеріали справи, доводи, які викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія прийшла до висновку про те, що місцевим судом неправомірно було відмовлено позивачу у позові виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 261 ЦК України за зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов»язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред»явити вимогу про виконання зобов»язання.

Згідно договору № 3/309-р від 08.08.2002р. термін виконання робіт сторонами визначено не було.

На виконання договору № 3/309-Р позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи по ремонту труб обсадних діаметрів 245 х 11,11, ОТТМ в кількості 37,383 тн. та 120, 885 тн ., обсадних труб 245 х 12,0 М ОТТМ. ГОСТ 632-80, що підтверджується актом виконаних робіт на суму 101 150, 80 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів.

Ремонтні роботи частково проводились на ВАТ «Карпатнафтомаш» та Долинській ДЕІБ, про що зазначено в акті виконаних робіт (а.с.7), підписаному обома сторонами.

Згідно акту прийому-передачі товару від 29.07.2004р. замовнику (відповідачу) було передано остаточно виконані роботи.

В порушення договірних зобов'язань відповідач розрахунок з позивачем за виконані роботи не провів.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 3/309-Р складає 100 150,80 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання своє виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином колегія приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню основний борг за договором № 3/309-р від 08.08.02р. на загальну суму 100 150, 80 грн.

У відповідності до ст. 214 ЦК УРСР (аналогічна норам міститься у ст. 625 ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як вбачається із змісту договору сторони не погодили умови щодо строків оплати за виконані роботи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.10.2006 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про сплату заборгованості (а.с. 26).

Виходячи із вимог ст.530 ЦК України відповідач повинен був розрахуватися через сім днів з моменту пред”явлення претензії, тобто 18.10.2006 року.

Як вбачається із розрахунку позивача останній просить стягнути 3% річних в сумі 6780, 18 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 201,80 грн. за період з 02.03.2005 р. по 02.07.2007 р.

Аналізуючи вищенаведене, колегія вважає, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково за період з 18.10.2006 року по 02.07.2007 року в сумі 1596,92 (100150,80*3%/365*194 дні) та інфляційні в сумі 356,08 грн.

Що стосується доводів відповідача про те, що строк позовної давності сплинув до дня подання позову, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред”явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Колегією встановлено, що перебіг строку позовної давності у даній справі починається 18.10.2006 року, тобто не сплив до набрання чинності ЦК України.

Доводи відповідача про те, що акт виконаних робіт (а.с.7) з боку відповідача підписаний неупоноваженою особою, а тому не може бути доказом у справі, спростовуються іншими доказами, доданими до матеріалів справи, а саме: актом прийому-передачі продукції від 05.03.2003 року, із якого вбачається про передачу з ремонту труб обсадних відповідачем для Долинської ЕІБ (а.с.8); Акт на виконання робіт по ремонту обсадних труб, підписаний між позивачем та ВАТ “Карпатнафтомаш” (а.с.9); акт на ремонт обсадних труб D 245 мм, підписаний трьома сторонами: позивачем, відповідачем та НГВУ “Долинанафтогаз”(а.с.14), акт на металобрухт з відремонтованих обсадних труб, підписаного тими ж сторонами (а.с.15).

Крім того, в матеріалах справи міститься лист НГВУ “Надвірнанафтогаз” до головного підприємства ВАТ “Укрнафта” про надання дозволу на проплату вартості виконаних робіт ПЕВКП “Промтехсервіс” по ремонту труб обсадних в сумі 100150,80 грн. з ПДВ відповідно до акту виконаних робіт згідно договору №3/309-р від 08.08.2002 року (а.с.21).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м.Києва зміні, позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного експериментального виробничо-комерційного підприємства «Промтехсервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 р. по справі № 1/158 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2007 року по справі № 1/158 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» (78400, м. Надвірна вул. Грушевського,13 Івано-Франківська обл., р/р 26007301670101 в ПІБ м. Надвірна МФО 336398, код ЄДОПОУ 00136515) на користь Приватного експериментального виробничо-комерційного підприємства «Промтехсервіс» ( м.Івано-Франківська обл., смт. Лисець, вул. Гагаріна, 89 , р/р 26008340627171 в ІФФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 336019, код ЄДРПОУ 25568687) 100 150, 80 грн. основного боргу, 356,08 грн. збитків від інфляції, 3% річних в сумі 1596,92 грн., 1016,26 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 110,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Надвірнанафтогаз» (78400, м.Надвірна вул..Грушевського,13 Івано-Франківська обл, р/р 26007301670101 в ПІБ м. Надвірна МФО 336398, код ЄДОПОУ 00136515) на користь Приватного експериментального виробничо-комерційного підприємства «Промтехсервіс» ( м. Івано-Франківська обл.., смт. Лисець, вул. Гагаріна, 89 , р/р 26008340627171 в ІФФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 336019, код ЄДРПОУ 25568687) 508,10 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 1/158 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді