Постанова № 1504841, 19.03.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2007 № 6/630

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вербицької О.В.

суддів: Коваленка В.М.

Пантелієнка В.О.

при секретарі: Котелянець О.О.

За участю представників:

від позивача -Кутченко О.М. (дов. від 10.06.2006 р. № 32);

від відповідача - Петренко Ю.О. (дов. від 05.02.2007 р., б/н);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "70 Управління начальника робіт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2006

у справі № 6/630 (Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман-Україна"

до Державної установи "70 Управління начальника робіт"

про стягнення заборгованості 282478,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.11.2006 р. по справі № 6/630 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” (далі – позивач, ТОВ “Сервісний металоцентр “Леман Україна”) до Державної установи “70 Управління начальника робіт” (далі – відповідач, ДУ “70 Управління начальника робіт”) про стягнення 141 395,76 грн. задоволено.

Так, стягнуто з Державної установи “70 Управління начальника робіт” (м. Київ, вул. Артема, 59, рахунок № 26000300210944 у Першому Київському відділенні АТ “Вабанк”, МФО 321637, код 07763913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна” (м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ “ХФБ Україна”, МФО 320724, код 32665054) 140579,8 грн. основного боргу, три проценти річних в розмірі 97,60 грн., 492,03 грн. пені, 226,33 грн. процентів за користування коштами, 1413,96 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 12 829,18 грн. штрафу припинено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою № 6/630 від 08.11.2006 року в частині накладення арешту на грошові кошти державної установи “70 Управління начальника робіт” в сумі 141 395,76 грн. після набрання рішенням суду законної сили, а в сумі 141 083,05 грн. - негайно. Повернено Товариству з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна” (м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ “ХФБ Україна”, МФО 320724, код 32665054) зайво сплачене державне мито в розмірі 1 389,10 грн., перераховане платіжним дорученням № 1978 від 24.10.2006 року.

Не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, Державна установа “70 Управління начальника робіт” подало апеляційну скаргу, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року у справі № 6/630 та припинити провадження в частині основного боргу, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач стверджує, що господарським судом м. Києва неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального законодавства.

Ухвалою від 26.12.2006 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Державної установи “70 Управління начальника робіт” до провадження та призначив її розгляд на 19.02.2007 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” надало суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року без змін, а скаргу Державної установи “70 Управління начальника робіт” – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, 19.02.2007 року та 12.03.2007 року у справі оголошувались перерви.

В судове засідання 19.03.2007 року з’явились представники позивача та відповідача. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” (ідентифікаційний код 32665054) зареєстроване як юридична особа 13.10.2003 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Державна установа “70 Управління начальника робіт” (ідентифікаційний код 07763913) зареєстровано як юридична особа 02.12.1999 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

08.02.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” (Постачальник) уклало договір поставки № 23/02/06-ДПП з Державною установою “70 Управління начальника робіт” (Покупець), згідно умов якого Постачальник зобов’язується передати у встановлений термін у власність Покупця металопродукцію, а Покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу, зазначив, що відповідно до наданих доказів, відповідачем отримано, але не сплачено товар на суму 247 229,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” уточнило позовні вимоги та просить стягнути з Державної установи “70 Управління начальника робіт” заборгованість за даним договором в сумі 154 224,40 грн., з яких 140 579,80 грн. основного боргу, 492,03 грн. пені, 12 829,018 грн. штрафу, 97,06 грн. 3% річних та 226,33 грн. проценти за неправомірне користування грошима.

На підтвердження боргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” посилається на накладні № 4107 від 21.07.2006 року, № 4221 від 26.07.2006 року та № 4293 від 29.07.2006 року.

На думку колегії суддів такі вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, за умовами договору згідно п. 2.1, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається на підставі заявок Покупця у рахунках-фактурах, які є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 3-ьох банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури на підставі заявок покупця шляхом відвантаження товару залізничним транспортом, автотранспортом або самовивозом зі складу Постачальника відповідно до умов поставки. При цьому, гідно п. 3.4 договору, датою поставки товару при само вивозі товару Покупцем вважається дата видаткової накладної Постачальника або акту прийому-передачі. Пунктом 3.7 договору також передбачено, що при передачі товару Постачальник передає Покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: рахунок-фактура, видаткова накладна або акт прийому-передачі, сертифікат якості за вимогою покупця, податкова накладна (в оговорені терміни відповідно до податкового законодавства України).

Відповідно до п. 4.1 договору, базова ціна товару визначається Постачальником і Покупцем у Додаткових угодах до цього договору, які є невід’ємними частинами цього договору. При поставці товару Покупцеві базова ціна товару може бути змінена в межах 30%.

Пункт 4.7 договору встановлює, що оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом 100% передплати в терміни, які вказані у рахунках-фактурах. У разі, якщо вартість фактично поставленого товару перевищує суму, оплачену покупцем, то Покупець, згідно п. 4.8 договору, зобов’язується оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично поставленим товаром протягом 5 банківських днів з моменту поставки.

Згідно п. 4.9 договору, після закінчення терміну дії договору сторони здійснюють звірку розрахунків і оформляють акт звірки не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем закінчення терміну дії даного договору. У випадку наявності заборгованості Покупця перед постачальником Покупець зобов’язується оплатити таку заборгованість у строк 10 днів з моменту підписання акту звірки.

Відповідно до п. 5.1 договору, товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту видачі видаткової накладної або підписання акту прийому-передачі, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами “Інкотермс”.

Відповідно до ст.. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст.. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З долучених до матеріалів справи накладних, довіреностей та рахунків-фактур, вбачається, що позивачем було поставлено Державній установі “70 Управління начальника робіт” товару на загальну суму 261 012,13 грн.

Відповідно до копії банківської виписки, Державна установа “70 Управління начальника робіт” 20.07.2006 року за видатковою накладною № 4107 від 21.07.2006 року та рахунку-фактури № 09979 від 20.07.2006 року частково, на суму 61 778,38 грн., оплатила отриманий товар. В іншій частині поставка товару за договором в межах заявленого позову оплачена не була.

Таким чином, борг Державної установи “70 Управління начальника робіт” перед позивачем становить 128 722,31 грн., що і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення 492,03 грн. пені, 12 829,018 грн. штрафу позивач посилається на умови договору № 23/02/06-ДПП від 08.02.2006 року, а саме п. 6.2.

Однак, зазначений пункт передбачає: “за прострочення платежу згідно п. 4.7 договору, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Крім сплати пені Покупець сплачує Постачальникові штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару в зазначені у п. 4.7 строки.” В свою чергу п. 4.7 договору передбачено: “оплата вартості товару здійснюється Покупцем шляхом 100% передплати в терміни, які вказані у рахунках-фактурах”.

Таким чином, аналізуючи умови договору, колегія суду приходить до висновку, що строки оплати відповідачем не могли бути порушені, оскільки передбаченої п. 4,7 договору передплати не відбувалось і позивач здійснив поставку в строки і в порядку, не передбаченими договором.

За таких підстав і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 97,06 грн. 3% річних на підставі ч. 2 ст.. 625 ЦК України та 226,33 грн. процентів за неправомірне користування грошима на підставі ст. ст.. 536, 695 ЦК України є неправомірними.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 4.9 договору, після закінчення терміну дії договору сторони здійснюють звірку розрахунків і оформляють акт звірки не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем закінчення терміну дії даного договору. У випадку наявності заборгованості Покупця перед постачальником Покупець зобов’язується оплатити таку заборгованість у строк 10 днів з моменту підписання акту звірки.

Як вбачається з п. 10.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2006 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами. В свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом в листопаді 2006 року, тобто до закінчення терміну дії договору, не надавши передбачений ним акт звірки розрахунків.

Колегія суду також не приймає до уваги доводи позивача щодо застосування ст.. 534 ЦК України при здійсненні розрахунків за договором з відповідачем. Так, вказана норма ЦК України передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Умови вказаного договору передбачають іншій порядок його виконання, а тому посилання Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” на положення ст.. 534 ЦК України, є неправомірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” не доведено свої позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони підлягають частковому задоволенню.

В свою чергу, оскільки відповідач в апеляційній скарзі просить “припинити провадження у справі № 6/630 в частині основного боргу”, то в цій частині суд апеляційної інстанції залишає її без задоволення, оскільки відповідно до матеріалів справи дійшов висновку про наявність у позивача основного боргу в сумі 128 722,31 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку що призвело до прийняття неправильного рішення по справі, та є підставою для його часткового скасування.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи “70 Управління начальника робіт” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року по справі № 6/630 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” до Державної установи “70 Управління начальника робіт” про стягнення 141 395,76 грн. скасувати частково.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман Україна” задовольнити частково.

4. Стягнути з Державної установи “70 Управління начальника робіт” (м. Київ, вул. Артема, 59, рахунок № 26000300210944 у Першому Київському відділенні АТ “Вабанк”, МФО 321637, код 07763913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна” (м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ “ХФБ Україна”, МФО 320724, код 32665054) 128 722,31 грн. основного боргу.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. В іншій частині апеляційну скаргу Державної установи “70 Управління начальника робіт” залишити без задоволення, а рішення – без змін.

7. Стягнути з Державної установи “70 Управління начальника робіт” (м. Київ, вул. Артема, 59, рахунок № 26000300210944 у Першому Київському відділенні АТ “Вабанк”, МФО 321637, код 07763913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна” (м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ “ХФБ Україна”, МФО 320724, код 32665054) 1 223,32 грн. державного мита та 10,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

9. Справу № 6/630 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Вербицька О.В.

Судді Коваленко В.М.

Пантелієнко В.О.

26.03.07 (відправлено)