Постанова № 1504684, 28.11.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2006 № 4/300

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Брайка А.І.

суддів: Бившевої Л.І.

Розваляєвої Т.С.

при секретарі: Омельчук Н.І.

За участю представників:

від позивача – Грінцова Л. М.,

від відповідача – Іванюта О. Д., від третьої особи-1 – не з’явились,

від третьої особи-2 – не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄвроМоторс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.10.2006

у справі № 4/300 (Борисенко І.І.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄвроМоторс"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Містечко інвалідів"

третя особа відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву

Підприємство "ІнваМістечко"

третя особа позивача

про усунення перешкод в користуванні орендованого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2006р. у справі № 4/300 в задоволені позову відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи; до статутного фонду ТзОВ “Містечко інвалідів” було внесено нерухоме майно Військового містечка № 233/2, в т. ч і майно в/ч № 2201, яка була структурною одиницею військового містечка; до відповідача перейшли права та обов’язки орендодавця за договором № 2 від 26.02.2003р. та додаткової угоди № 1 до нього; доказів припинення дії договору № 2 від 26.02.2003р. в матеріалах справи не міститься; відповідач чинить перешкоди у користуванні працівниками позивача орендованими приміщеннями.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив спірне рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на те, що 26.02.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 2; на підставі засновницького договору про створення ТзОВ “Містечко інвалідів” та статуту ТзОВ “Містечко інвалідів” нерухоме майно, що є предметом договору оренди № 2 від 26.02.2003р., перейшло до власності ТзОВ “Містечко інвалідів”; 01.03.2005р. між ТзОВ “Містечко інвалідів” та позивачем укладено договір оренди нерухомого майна № 18-П, предметом якого є спірні приміщення; 28.02.2006р. дія вказаного договору припинилась; таким чином місцевий господарський суд вірно застосував положення ст. ст. 599, 604 ЦК України до спірних відносин сторін.

Треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 26.02.2003р. між Військовою частиною 2201 МВС України (орендодавець) та ТзОВ “ЄвроМоторс” (орендар) укладено договір оренди № 2, відповідно до п. п. 1.1., 2.2., 3.3., 10.1., 10.7. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно – дільницю цеху, призначеного для ремонту автомобільного транспорту, з виробничими приміщеннями та приміщення 1-го поверху сховища площею, відповідно: дільниця цеху з виробничими приміщеннями 255,75 кв. м, приміщення 1-го поверху сховища 48,00 кв. м, - розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 40, на 2-х поверхах будівлі, що знаходиться на балансі військової частини 2201, вартість якого визначена згідно із актом оцінки і становить за експертною оцінкою 195397 грн. 00 коп.; майно передається в оренду з метою використання за призначенням; передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно; власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди; орендна плата в розмірі 100% перераховується орендарем до державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок військової частини 2201 м. Київ, (№100306026169/1) в територіальному органі Державного казначейства щомісячно, не пізніше 20 числа кожного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції; цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 26.02.2003р. до 26.02.2008р., включно; реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не визнаються підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.

26.02.2003р. сторони уклали додаткову угоду № 1 про оренду автомобільного підйомника до договору оренди № 2 від 26.02.2003р., згідно із п. п. 1.1., 3.3., 10.1., 12.4. якої військова частина 2201 МВС України (орендодавець) передає, а ТзОВ “ЄвроМоторс” (орендар) приймає в строкове платне користування автомобільний підйомник Ravaglioli, модель KPN306 № 04365, вантажопідйомністю 3 000 кг, рік випуску 1997; майно розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 40, у майстерні ПТОР (№ 3 за генпланом), знаходиться на балансі в/ч 2201, вартість майна визначена згідно із актом визначення залишкової вартості і становить за залишковою вартістю 4 772 грн. 50 коп.; майно передається в оренду з метою використання за призначенням; орендна плата в розмірі 100% перераховується орендарем до державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок військової частини 2201 м. Київ, (№100306026169/1) в територіальному органі Державного казначейства щомісячно, не пізніше 20 числа кожного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції; цю угоду укладено строком на 5 років, що діє з 26.02.2003р. до 26.02.2008р., включно; ця угода є невід’ємною частиною договору оренди № 2 від 26.02.2003р.

02.06.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄвроМоторс” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Містечко інвалідів”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення фонду державного майна по м. Києву (третя особа-1); Підприємство “ІнваМістечко” (третя особа-2) про: 1) зобов’язання відповідача не чинити перепон в користуванні орендованим майном, що є предметом договору № 2 від 26.02.2003р.; 2) зобов’язання відповідача забезпечити доступ штату та клієнтів позивача на територію орендованого приміщення; 3) зобов’язання відповідача повернути майно та документи позивача у повному обсязі, а у випадку відсутності документів – поновити, відсутності майна – відшкодувати вартість; 4) зобов’язання відповідача відремонтувати двері та усунути всі пошкодження орендованої площі та приміщення; 5) зобов’язання відповідача надати обґрунтування до виставлення позивачу оплати за комунальні послуги. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 26.02.2003р. між позивачем та Військовою частиною 2201 було укладено договір оренди № 2 нерухомого майна; п. 10.1. вказаного договору передбачено, що строк оренди спірних приміщень становить до 16.02.2008р.; на підставі засновницького договору про створення ТзОВ “Містечко інвалідів” та статуту ТзОВ “Містечко інвалідів” нерухоме майно, що є предметом договору оренди № 2 від 26.02.2003р., перейшло до власності ТзОВ “Містечко інвалідів”; рішення про розірвання або припинення дії договору № 2 від 26.02.2003р. позивачем та ТзОВ “Містечко інвалідів” не приймалось; відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти доводів позивача з огляду на те, що аналогічні позовні вимоги вже розглядалися господарським судом в межах провадження у справі № 16/155, а отже провадження по даній справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України; 26.02.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 2; на підставі засновницького договору про створення ТзОВ “Містечко інвалідів” та статуту ТзОВ “Містечко інвалідів” нерухоме майно, що є предметом договору оренди № 2 від 26.02.2003р., перейшло до власності ТзОВ “Містечко інвалідів”; 01.03.2005р. між ТзОВ “Містечко інвалідів” та позивачем укладено договір оренди нерухомого майна № 18-П, предметом якого є спірні приміщення; факт укладення договору № 18-П від 01.03.2005р. свідчить про автоматичне припинення дії договору № 2 від 26.02.2003р.; на підставі ст. 220 ЦК України договір оренди № 2 від 26.02.2003р. є нікчемним (оскільки не відповідає вимогам ст. 793 ЦК України), а отже не породжує будь-яких прав та обов’язків для сторін.

Треті особи відзивів на позовну заяву не надали.

12.09.2006р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд зобов’язати відповідача не чинити перепон в користуванні орендованим майном, що є предметом договору № 2 від 26.02.2003р. та додаткової угоди № 1; зобов’язати відповідача забезпечити доступ штату та клієнтів позивача на територію орендованого приміщення та до орендованого обладнання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2006р. у справі № 4/300 в задоволені позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди № 18-П від 01.03.2005р. припинив свою дію 27.02.2006р.; згоди на продовження дії вказаного договору позивач не надав; ніяких інших договорів оренди спірного приміщення між позивачем та відповідачем укладено не було, а отже підстави для задоволення позову відсутні; доказів того, що договір № 2 від 26.02.2003р. продовжує діяти, позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не надано.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського скасуванню у зв’язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позиція позивача стосовно чинності договору № 2 від 26.02.2003р. на підставі ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є хибною.

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 зазначеного Закону).

На виконання вказаної норми 26.02.2003р. між військовою частиною 2201 МВС України та ТзОВ “ЄвроМоторс” було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 40, та складається з дільниці цеху з виробничими приміщеннями, площею 255,75 кв. м, та приміщення 1-го поверху сховища, площею 48,00 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, з 21.07.2004р. власником майна, переданого в оренду за договором № 2 та додатковою угодою № 1 до нього від 26.02.2003р., згідно із розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 652 від 29.10.2003р. і № 721-р від 26.11.2003р., акту приймання-передавання нерухомого майна військового містечка № 233/2 МВС України до статутного фонду ТзОВ “Містечко інвалідів” від 20.05.2004р., а також статуту ТзОВ “Містечко інвалідів”, затвердженого установчими зборами засновників (протокол № 1 від 30.04.2004р.) та зареєстрованого державним реєстратором Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Журахівською Т. О. 21.07.2004р. за № 000046, є відповідач.

Разом з тим частиною 1 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно; в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

З наведеною нормою закону кореспондується також і ч. 1 ст. 770 ЦК України, якою передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що права та обов’язки орендодавця за договором № 2 від 26.02.2003р. та додаткової угодою № 1 до нього перейшли до ТзОВ “Містечко інвалідів”.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 10.1., 10.3., 10.4. договору № 2 від 26.02.2003р. цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 26.02.2003р. до 26.02.2008р., включно; зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін; зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються сторонами протягом 1 місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною; за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Додатковою угодою № 1 від 26.02.2003р. до вказаного договору також встановлено, що цю угоду укладено строком на 5 років, що діє з 26.02.2003р. до 26.02.2008р., включно (п. 10.1.); зміни і доповнення або розірвання цієї угоди допускаються за взаємною згоди сторін; зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються сторонами протягом 1 місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3.); за ініціативою однієї із сторін угоду може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 10.4.).

З наведеного вбачається, що як строк дії договору № 2 від 26.02.2003р., так і строк дії додаткової угоди № 1 до нього закінчуються лише 26.02.2008р.

Доказів розірвання спірних договору та угоди у встановленому законом порядку в матеріалах справи не міститься, і відповідачем не надано.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача не чинити перепон в користуванні орендованим майном, що є предметом договору № 2 від 26.02.2003р. та додаткової угоди № 1; зобов’язання відповідача забезпечити доступ штату та клієнтів позивача на територію орендованого приміщення та до орендованого обладнання обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на укладення між сторонами договору № 18-П від 01.03.2005р. та договору № 19-П від 01.03.2005р., як на факт автоматичного припинення дії договору № 2 від 26.02.2003р. та додаткової угоди № 1 до нього, не приймається апеляційним господарським судом до уваги, керуючись наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Разом з тим за договорами № 18-П та 19-П від 01.03.2005р. орендодавцем виступає ТзОВ “Містечко інвалідів”, тоді як за договором № 2 від 26.02.2003р. та додатковою угодою № 1 від 26.02.2003р. – військова частина 2201 МВС України.

Іншими словами, орендодавцем у вказаних правочинах є різні юридичні особи, а отже говорити про новацію, як про підставу припинення зобов’язань за договором № 2 та додатковою угодою № 1, в даному випадку не виявляється можливим.

Не міститься в договорах № 18-П та № 19-П від 01.03.2005р. і даних про зміну цими договорами умов договору № 2 та додаткової угоди № 1 до нього від 26.02.2003р.

Крім того, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2006р. в межах провадження у справі № 16/155, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. і підтримано постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2006р., відмовлено в позові ТзОВ “ЄвроМоторс” до ТзОВ “Містечко інвалідів” про зобов’язання укласти договір оренди, оскільки договір № 2 від 26.02.2003р. на момент розгляду справи є чинним, а отже в укладенні нового договору оренди того ж самого майна не має сенсу.

Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення по даній справі, на вказані вище обставини уваги не звернув, правову природу спірних відносин сторін вірно не визначив, а тому дійшов хибного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2006р.у справі № 4/300 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Містечко інвалідів” (ідентифікаційний код – 33054220; 02093 м. Київ, вул. Бориспільська, 40) не чинити Товариству з обмеженою відповідальністю “ЄвроМоторс” (ідентифікаційний код – 32105771; 02094 м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кім. 308) перешкод в користуванні орендованим майном: дільницею цеху, призначеного для ремонту автомобільного транспорту з виробничими приміщеннями, відповідно, 255,75 кв. м та 48,00 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 40, відповідно до договору оренди № 2 від 26.02.2003р. та додаткової угоди № 1 від 26.02.2003р. (про оренду автомобільного підйомника) до договору оренди № 2 від 26.02.2003р., шляхом забезпечення доступу штату та клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄвроМоторс” на територію орендованого приміщення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Містечко інвалідів” (ідентифікаційний код – 33054220; 02093 м. Київ, вул. Бориспільська, 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄвроМоторс” (ідентифікаційний код – 32105771; 02094 м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кім. 308) 85 грн. 00 коп. – витрат по оплаті державного мита за подання позовної заяви; 118 грн. 00 коп. – витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Містечко інвалідів” (ідентифікаційний код – 33054220; 02093 м. Київ, вул. Бориспільська, 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄвроМоторс” (ідентифікаційний код – 32105771; 02094 м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, кім. 308) 42 грн. 50 коп. – витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Брайко А.І.

Судді Бившева Л.І.

Розваляєва Т.С.

06.12.06 (відправлено)