Постанова № 1504566, 29.11.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.06 р. № 8/262-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Рєпіної Л.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2006

у справі № 8/262-А (Катрич В.С.)

за позовом Заступник прокурора м. Івано-Франківська

до Академія муніципального управління

третя особа відповідача

третя особа позивача

про стягнення 2480,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва № 8\262а позов заступника прокурора м. Івано-Франківськ в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соцзахисту інвалідів про стягнення 2480,77 грн. залишений без задоволення.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся із апеляційною скаргою посилаючись на порушення норм матеріального права судом першої інстанції, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, постанову суду – без змін.

Переглядаючи справу згідно Прикінцевих та перехідних положень та за правилами розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає наявність підстав для скасування постанови господарського суду в зв’язку з наступним.

Згідно звіту відповідача по формі № 10-П за 2004 рік вбачається, що середньо облікова численність штатних працівників облікового складу підприємства становить 13 чоловік.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” від 21.03.1991 р № 875-ІІІ передбачено, що для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Таким чином відповідачем згідно нормативу необхідно було надати 1 робоче місця для інваліда.

Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачає, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів вважає помилковими заперечення відповідача стосовно того, що оскільки позивачем не був направлений інвалід для працевлаштування, тому і місце для нього створено не було.

Відповідно до ст. 177 ГК України суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Цей припис Закону конкретизовано у п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, згідно з якими працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, Їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Таким чином, обов’язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ст.218 ГК України підприємства зобов’язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відноситься обов’язок інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, відповідач повинен був створити робочі місця для інвалідів, здійснити їх атестацію та сповістити відповідні органи про наявність місць для інвалідів, а так як з матеріалів справи вбачається та не оспорюється представником відповідача про те, що таки місця створювані не були, у звіті не має даних про вказаний факт, тому останній повинен був відрахувати до бюджету відповідні відрахування.

Стаття 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач частково фінансується за рахунок коштів КМДА, але основною формою фінансування є комерційна діяльність, тому колегія суддів не знайшла підстав для звільнення відповідача від стягнення адміністративні-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про те, що господарським судом не повно встановлені обставини справи, а тому постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст.199,202, 205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити, постанову господарського суду м. Києва № 8\262а від 11.08.2006 року скасувати.

2. Прийняти нове рішення: позов Заступника прокурора Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Академії муніципального управління задовольнити. Стягнути з Академії муніципального управління (01042 м. Київ вул.. І Кудрі 33, корпус 1; р\р 26007000550001 ВАТ КБ „Надра”. МФО 320564, ЗКПО 22927068) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( 76007 м. Івано-Франківськ, вул.. Гуцульська,9; р\р 31216230600002 УДК м. Івано-Франківськ, МФО 836014, код 20568100)2480,77 грн. ( дві тисячі чотириста вісімдесят грн. 77 коп.)

3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді

Синиця О.Ф.

Рєпіна Л.О.