Постанова № 1504427, 02.10.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2006 № 14/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Данилової Т.Б.

Студенця В.І.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача -Водоп’янов О.М. (дов. № 13540-1/14 від 19.12.2005р.);

від відповідача: Тебякіна В.К. (дов. № 22 від 09.02.2006р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-Авто"в особі Центральної Дирекції Страхування

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.07.2006

у справі № 14/354 (Калатай Н.Ф.)

за позовом Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія "Гарант-Авто"в особі Центральної Дирекції Страхування

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотур"

про стягнення 42177,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.07.2006р. в задоволенні позову ВАТ Українська страхова компанія “Гарант – Авто” в особі Центральної Дирекції Страхування до ТОВ “Автотур” про стягнення 42177,66 грн. відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач до звернення з позовом до суду не заявив відповідачу вимогу сплатити збитки від ДТП і не отримав відмову, то не відбулось порушення прав позивача, то в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2006р. у справі № 14/354 і задовольнити його позовні вимоги.

В апеляційній скарзі ВАТ УСК “Гарант – Авто” в особі Центральної Дирекції Страхування посилається на те, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, та не виконано рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 по справі № 1-2/2002., що призвело до прийняття судом незаконного рішення та є підставою для його скасування.

ТОВ “Автотур” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2006р. по справі № 14/354 без змін.

Відповідач вважає, що шкода повинна бути відшкодована або Акціонерним товариством “Українська пожежно – страхова компанія”, з якою укладено договір страхування про відшкодування шкоди, заподіяної третім особам, або безпосередньо водієм автобусу ТОВ “Автотур” Ковбасою В.Ю.

Представники позивача та відповідача в судове засідання з’явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

15.08.2005р. між ВАТ Українська страхова компанія “Гарант – Авто” в та Кривоший Т.М. було укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу № 19-3277433 (далі – Поліс), предметом якого є страхування автотранспортного засобу – Міцубісі Спейс Стар 1.6, реєстраційний номер АА 6872 АС.

Згідно зазначеного Полісу, власником автомобіля є Бондар Ю.М., термін дії Полісу з 17.08.2005р. по 16.08.2006р.

О 16 год. 55 хв. в м. Києві на вул. Саксаганського, 78 – А, відбулась дорожньо - транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю автомобіля, яким керував Бондар Ю.М., автомобіля ВАЗ 21099, державний номер 293 – 53 КА, який належить ЗАТ “Славутич” та яким керував Вітер А.П., автомобіля “Фольцваген таурек”, державний номер АА 1447 ВВ, який належить Погрібняк О.Я., та автомобіля “Богдан”, державний номер 020 – 18 КА, який належить ТОВ “Автотур”, яким керував Ковбаса В.Ю.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва, від 25.01.2006р. по справі № 3-830/9 2006, винуватцем пригоди визнано Ковбасу В.Ю., який 29.12.2005р. о 16 год. 55 хв. в м. Києві на вул. Саксаганського, 78 – А, керуючи автомобілем “Богдан” д.н. 020-18 КА здійснив рух на зустрічну смугу руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем “Фольцваген” д.н. АА 1447 ВВ, автомобілем Міцубісі д.н. АА 6872 АС та автомобілем ВАЗ д.н. 293-53 КА, чим порушив пункти 11.4, 12.3 Правил дорожнього руху.

В результаті вказаної дорожньо – транспортної пригоди за умовами Полісу, ВАТ Українська страхова компанія “Гарант - авто” виплатило Бондаренко Ю.М. 41877,66 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи видатковим касовим ордером № 64 від 08.02.2006р.

Розмір виплаченої позивачем суми підтверджується доданими до матеріалів справи Висновком вартості матеріальних збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу № 17/01/06, виконаним Експертною компанією “Укравтоекспертиза - Холдинг” за замовленням позивача та страховим актом № 21921 від 06.02.2006р., яким визначено розмір виплаченого страхового відшкодування з врахуванням розміру пошкоджень та франшизи.

Крім того, за складання Висновку № 17/01/06 позивачем сплачено Експертній компанії “Укравтоекспертиза – Холдинг” 300 грн., зазначене підтверджується платіжним дорученням № 778 від 08.02.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як видно з матеріалів справи, власником автомобіля, яким керував Ковбаса В.Ю., визнаний винним у дорожньо - транспортній пригоді, є відповідач, а отже саме він має відшкодовувати завдану позивачу шкоду, оскільки у відповідності із частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на зазначене вбачається, що саме ТОВ “Автотур” має зобов’язання відшкодувати ВАТ Українська страхова компанія “Гарант – Авто” шкоду, завдану внаслідок неправомірних дій водія Ковбаси В.Ю.

Також слід зазначити, що колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у клопотанні відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне Управління Акціонерного товариства “Українська пожежно - страхова компанія”, оскільки відповідно до норм ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право регресу саме до винної особи, а не до страхової компанії, в якій ця особа застрахувала свою відповідальність.

Разом з тим, посилання суду першої інстанції в рішенні на ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки шкода спричинена внаслідок дорожньо - транспортної пригоди є позадоговірною шкодою, та регулюється нормами ст.ст. 1166, 1187 - 1194 Цивільного кодексу України, які не передбачають обов’язок попереднього заявлення вимоги до особи, винної у спричиненні шкоди, перш ніж звернутись з позовом до суду.

Стаття 993 Цивільного кодексу України встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Однак, на відміну від ст. 530 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок виконання зобов’язання, стаття 993 Цивільного кодексу України регулює відносини регресні позадоговірні, та не передбачає обов’язкового заявлення попередньої вимоги до винної особи, яка повинна передувати зверненню з позовом до суду.

Також слід зазначити, що на другій сторінці рішення, Господарський суд м. Києва помилково зазначив, що власником тролейбусу, яким керував Вдовиченко І.Д. є відповідач по справі, оскільки з матеріалів справи видно, що жоден тролейбус не був учасником зазначеної вище дорожньо - транспортної пригоди, а Вдовиченко І.Д. ніякого відношення до цієї справи не має.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції і вважає, що рішення не відповідає в повній мірі обставинам справи і було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант - авто” в особі Центральної Дирекції страхування підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2006р. по справі № 14/354 - скасуванню.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Автотур”, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант – Авто” в особі Центральної Дирекції Страхування на рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2006р. у справі № 14/354 задовольнити.

2..Рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2006р. у справі № 14/354 скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Позов Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант - Авто” в особі Центральної Дирекції Страхування задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотур” (юр. адреса: інд. 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 41, факт. адреса: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15, поточний рахунок 26005300000086 в першому Київському філіалі АКБ “Форум” м. Києва, МФО 300948, код ЄДРПОУ 32423665), а у випадку відсутності коштів з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Гарант – Авто” в особі Центральної Дирекції Страхування (інд. 01042, м. Київ, Ново-Печерський провулок, 19/3, поточний рахунок № 26509012821452 в ВАТ “Держексімбанк України” м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25965081) -42177 (сорок дві тисячі сто сімдесят сім) грн. 66 коп. матеріальної шкоди, 421 (чотириста двадцять одна) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 210 (двісті десять) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видачу наказів.

6. Матеріали справи № 14/354 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Данилова Т.Б. (переведена)

Студенець В.І.

04.10.06 (відправлено)