Постанова № 15042113, 20.04.2011, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

0527 № 2-а-2046/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого суддіНейло В. В. ,

при секретаріТеліціній О.О.

за участю:

позивачаОСОБА_1

представника відповідачаСлюсар М.О.

розглянувши заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення одноразової компенсації у зв*язку з втратою годувальника, третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області,

В С Т А Н О В И В:

21.02.2011 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення одноразової компенсації у зв*язку з втратою годувальника, обґрунтувавши свої вимоги тим, що є вдовою померлого ОСОБА_2, який був ліквідатором аварії на ЧАЕС І категорії інвалідом І групи. Відповідно до Експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії від 10 грудня 2010 року захворювання, що призвело до смерті мого чоловіка, пов'язане з його виконанням обов'язків військової служби на ЧАЕС. Управлінням праці та соціального захисту населення, мені видано посвідчення дружини померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою № НОМЕР_1 від 24.12.2010 року. Згідно ст.13 Закону України №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28.02.1991 року (далі Закон 796-ХІІ), держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України №796-ХІІ, одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується у 60 мінімальних заробітних плат. Частиною третьою статті 48 зазначеного Закону встановлено, що виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. 05.10.2006 року внесено зміни до Закону України №796-ХІІ і відповідно до вимог ст.71 вищевказаного Закону дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 20 квітня 2007 року розмір одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (далі одноразова компенсація) не відповідає розміру, встановленому Законом України №796-ХП. Будь-яких обмежень щодо застосування ст.48 Закону №796-ХІІ, в жодному Законі України не вказано. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру одноразової компенсації відповідач повинен керуватися статтею 48 Закону 796-ХІІ. Статтею 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”встановлено мінімальну заробітну плату з 01 грудня 2010 року у розміру 992 грн. Таким чином розмір одноразової компенсації повинен становить: 992 х 60 = 59520 грн. Просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення м. Костянтинівської міської ради по нарахуванню суми одноразової компенсації у відповідності зі ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”яка не була виплачена незаконними та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення м. Костянтинівської міської ради одноразову компенсацію у відповідності зі ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”із розрахунку мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника у розміру 59520 грн. Від сплати мита звільнена на підставі ст.4 Декрету КМ України “Про державне мито”.

В процесі розгляду справи Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради надало заперечення на позовну заяву, в якій вказало, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню по наступним підставам. Позивач по справі - ОСОБА_1, має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Згідно статті 48 Закону України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон), одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою виплачується в розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Ст. 62 Закону роз'яснює порядок застосування закону, який проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання органами влади та іншими. Відповідно до ст.63 Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення. Таким чином, гр. ОСОБА_1 згідно діючої на даний час Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 25.04.2007р. була нарахована 24 січня 2011 р. одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника в сумі 7586 грн. 00 копійок, але виплата зазначеної допомоги не здійснювалась у зв'язку з недостатністю фінансування - управлінням Державного казначейства у м. Костянтинівка першочергово відбувається безспірне списання коштів згідно платіжних вимог ВДВС Костянтинівського міськрайонного управління юстиції. Відповідно до Законів України (ЗУ № 2896 - III), якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в постанові Кабінету Міністрів України № 649 від 25.04.2007р., а саме: сім'ям, які втратили годувальника - 7586,00 грн. Виплата одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника проводиться з розрахункового рахунку - 35213023001529; КПК - 2501250; КЕКВ - 1341; МФО 834016; ОКПО - 03197428 в УДК м. Костянтинівки Донецької області. Таким чином, вимоги позивача гр. ОСОБА_1 про стягнення одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника, в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, на її користь є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на ті самі обставини, що і у позовній заяві.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Констянтинівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнала. Надала заперечення, ідентичне наданому раніше, також зазначила, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» мінімальна заробітна плата з 01.12.2010 року становила у розмірі 922,00 грн.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з*явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву, в якій просив розгляд справи провести у його відсутність, розглянути справу на розсуд суду.

Суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутності третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є вдовою визнаного годувальником сім'ї ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.2-5). Відповідач здійснив нарахування позивачу ОСОБА_1 одноразової компенсації у зв*язку з втратою годувальника в сумі 7586,00 грн., виходячи з розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 р. № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв*язку з недостатністю фінансування зазначена сума компенсації до теперішнього часу позивачу не виплачена (а.с.8-9).

Зазначені обставини визнані відповідачем у справі.

Однак, відповідно до абзацу шостого частини першої статті 48 Закону України від 28.02.1991 р. № 796-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) одноразова компенсація сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в розмірі 60 мінімальних заробітних плат виходячи з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника, тому відповідач має виплачувати зазначену компенсацію виходячи з розміру, визначеного саме цією нормою Закону, тобто 60 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством України на момент втрати годувальника, а не у розмірі, визначеному урядовим нормативним актом.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні з обґрунтуванням своєї позиції посиланням на норми закону та підзаконних нормативних актів, в т.ч. Конституції України, виходячи з наступного.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, встановлені цим законом. Ст. 67 Закону, на яку посилається представник відповідача, було встановлено, де конкретні розміри доплат підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Такої ж точки зору притримується і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування щорічної допомоги на оздоровлення в порядку, визначеному саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.

Крім того, суд не може взяти до уваги визначенні постановою Кабінету Міністрів № 649 від 25 квітня 2007 року розміру одноразової компенсації сім*ям, які втратили годувальника, оскільки питання розміру зазначеної компенсації вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку одноразової компенсації сім*ям, які втратили годувальника, застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

Так, у період, коли діяли два однопредметні нормативно-правові акти, які по-різному регулюють встановлення розміру одноразової компенсації сім*ям, які втратили годувальника, відповідачем було необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 25.04.2007 р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано.

Таким чином, хоча розмір одноразової компенсації сім*ям, які втратили годувальника, одночасно і був врегульований по-різному і різними нормативними актами, проте за загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто в даному випадку норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України своїм Рішенням № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в ч.3 цієї статті, розяснив, що з врахуванням правових позицій, висловлених, зокрема, у Рішенні № 60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, що цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше/додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів, оскільки з обєктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. З цього слідує, що обмеження в розмірі одноразової компенсації сім*ям, які втратили годувальника, належних до виплат категорії осіб, до яких відноситься позивач, в розмірах, встановлених постановою КМУ, є порушенням прав позивача, гарантованих Конституцією України та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому суд вважає нарахування позивачу в розмірі, встановленому КМУ, одноразової компенсації таким, що не відповідає ст. 48 Закону, а позовні вимоги позивача - обґрунтованими.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Встановлено, що нарахування та виплата одноразової компенсації відноситься до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо позивачів в частині розміру нарахування одноразової компенсації.

24 січня 2011 року позивач звернулася до відповідача з заявою про нарахування компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановленому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с.7).

Листом відповідача від 3.02.2011 в проведенні перерахунку компенсації було відмовлено з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №649 від 25.04.2007 (а.с.8-9).

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача ОСОБА_1 щодо протиправності дій відповідача щодо відмови в нарахуванні до виплати одноразової компенсації сім`ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі, визначеному ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 60-ти мінімальних заробітних плат, є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6-12, 71, 86,87,90, 94,104, 112,159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради стосовно визначення розміру одноразової компенсації у зв*язку з втратою годувальника ОСОБА_1.

Зобов*язати управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію у зв*язку з втратою годувальника відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначається із розрахунку 60 мінімальних заробітних плат на момент втрати годувальника, з урахуванням фактично отриманих сум.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, з направленням копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції.

Суддя: