Ухвала суду № 1504080, 05.07.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.07.06 р. № 29/428

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рєпіної Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Голюк Н.І.

За участю представників:

від позивача - Козловець Л.О.

від відповідача - Мора Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Солом"янському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2006

у справі № 29/428 (Євсіков О.О.)

за позовом Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця"

до Державна податкова інспекція у Солом"янському районі м. Києва

третя особа відповідача

третя особа позивача

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду м. Києва від 16.03.06 у справі № 29/428 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно - Західна залізниця” до ДПІ Солом’янського району про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, мотивуючи порушення норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Переглядаючи справу згідно Прикінцевих та перехідних положень та за правилами розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем проведено перевірку Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-західна залізниця", за результатами якої складено акт № 60/23-0541/23535206 від 05.10.2005 „Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства „Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський" за період з 01.07.2003 по 01.07.2005 (по окремим питанням з 01.12.2003 по 01.07.2005)", в якому зазначено про те, що позивачем в порушення ст.ст. 7, 13, 14 Закону України „Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями) занижено податок на землю на суму 1.326.919,00 грн., в т.ч. за період з 01.10.2003 по 31.12.2003 - на суму 205.156,00 грн., за 2004 рік - на суму 816.351,00 грн. та за період з 01.01.2005 по 31.06.2005 на суму 305.412,00грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004852312/0 від 17.10.2005, яким позивачу згідно з абз. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 7, 13, 14 Закону України „Про плату за землю" та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на землю у розмірі 1.990.379,00 грн., в т.ч. 1.326.919,00 грн. - основний платіж та 663.460,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вищезазначений висновок мотивований тим, що за вказані періоди позивач, розраховуючи податок на землю за земельні ділянки (кадастрові номери №72:438:002, № 72:438:015, № 72:438:006, № 72:438:016 за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 8, та № 72:440:092 за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна, 1), мав застосовувати ставку податку у розмірі одного відсотка від грошової оцінки, а не 25 % від розміру вказаної ставки.

Державне територіально – галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця” створене відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт”, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України і підпорядковане державній адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про залізничний транспорт” землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються згідно Земельного кодексу України та Закону України „Про транспорт”.

Так, згідно ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об’єктів транспорту.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укрупнювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ст. 23 Закону України "Про транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Виходячи з вищевикладеного, всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці, а не тільки земельні ділянки, які прилягають виключно до залізничного полотна.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України „Про плату за землю" податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, за земельні ділянки, надані для залізниць.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, які містять систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Крім того, як вбачається з листа Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації земельні ділянки (кадастрові номери № 72:438:002, № 72:438:015, № 72:438:006, № 72:438:016 за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 8 та № 72:440:092 за адресою м. Київ, вул. Вокзальна, 1), які надані у користування Державному територіально - галузевому об'єднанню "Південне - західна залізниця", законодавством віднесено до земель залізниці.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не надано доказів того, що компетентним органом державної влади та органом місцевого самоврядування (Київською міською радою) спірні земельні ділянки віднесено до іншої категорії, ніж землі залізниці.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно застосувалась пільга щодо оплати земельного податку за вищевказані земельні ділянки, а тому донарахування йому податкових зобов'язань згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду м. Києва від 16.03.2006 у справі № 29/428 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва - без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення постанови в повному обсязі.

3. Копію ухвали надіслати сторонам.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді

Рєпіна Л.О.

Синиця О.Ф.