Постанова № 1503929, 18.03.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 березня 2008 р. Справа № 5/251-А

За адміністративним позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород

про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень,

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Феделещак М.М. –заступник директора з фінансово-економічних питань та інвестицій за дов. від 21.01.2008р. №52; Турецька Н.М. –начальник юридичного відділу за дов. від 16.01.2008р. №18

від відповідача: Товтин М.В. –начальник юридичного відділу за дов. від 10.01.2008р. №282/9/10; Трускавецька Д.І. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу за дов. від 10.01.2008р. №283/9/10

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2007р. по справі №5/251-А постанову господарського суду Закарпатської області від 26.12.2005р. по справі №5/251-А та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. по справі №5/251-А було скасовано та справу №5/251-А направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - господарського суду Закарпатської області.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Закарпатської області О.С. Йосипчук від 21.01.2008р., у відповідності до вимог ст.24 Закону України "Про судоустрій України", передано на новий розгляд судді В.І. Карпинець справу №5/251-А за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород про визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень від 21.03.2005р. №0001412341/0/323/23-1/03344326/5136 про визначення податкового зобов”язання у сумі 73 857,63грн. по земельному податку з юридичних осіб, в тому числі сума 49 238,42грн. основного платежу та сума 24 619,21грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому; від 15.07.2005р. №0001412341/2 1618/23-1/03344326/15444, від 15.09.2005р. №0001412341/3 1618/23-1/03344326/19487, як повторно прийнятих за наслідками розгляду скарги платника податків в адміністративному порядку.

Позивач, як у позовній заяві (а.с.2-5), так і представник позивача у судовому засіданні по розгляду даної справи зокрема посилаються на те, що Ужгородською міською радою прийнятими рішеннями від 20.12.2002р. та від 26.12.2003р. було надано пільги позивачеві по платі за землю на 2003-2004р.р. із земельних ділянок , що знаходяться під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації. Виходячи з того, що у вищезазначених періодах весь обсяг плати за землю надходив до бюджету міста, тому із вищевказаних земельних ділянок позивач не сплачував до бюджету міста податок за землю в другому півріччі 2003р. та 2004р. з підстав наявності вищезазначеної пільги за вищенаведеними рішеннями Ужгородської міської ради. Також зазначають ту обставину, що єдиним Законом, який визначає порядок, строки та умови сплати податку за землю є Закон України „Про плату за землю”, а тому до даних правовідносин не можуть застосовуватися вимоги Бюджетного кодексу України та за таких обставин вважають, що є неправомірним донарахування податковим органом позивачеві у вищезазначених спірних періодах податку за землю в другому півріччі 2003р. та 2004р. у розмірі 25% у загальній сумі 49 238,42грн. основного платежу, який на думку податкового органу повинен надходити до обласного бюджету, за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а відповідно і неправомірним застосування штрафної санкції у сумі 24619,21грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідач (ДПІ у м. Ужгороді) та його представник у судовому засіданні по розгляду даної справи заперечують проти позову повністю з підстав зазначених у письмовому запереченні проти позову (а.с.46-47), зокрема, посилаються на те, що Ужгородською міською радою рішеннями від 20.12.2002р. та від 26.12.2003р. могла бути надана позивачеві пільга по платі за землю на 2003-2004р.р. із земельних ділянок, що знаходяться під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації тільки в розмірі 75%, тобто у такому розмірі, у якому податок за землю надходить до бюджету міста, оскільки податок за землю в іншому розмірі 25% повинен надходити до бюджету області, що передбачено вимогами ст.69 Бюджетного кодексу України, а тому на їх думку є правомірним донарахування податковим органом позивачеві суми 49 238,42грн. основного платежу по земельному податку та відповідно застосування штрафної санкції у сумі 24619,21грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Представниками сторін у судовому засіданні 07.02.2008р. на ухвалі суду від 23.01.2008р. у справі №5/251-А (а.с.131) зазначено клопотання, яким просили суд не здійснювати по даній адміністративній справі повну фіксацію судового процесу технічними засобами та у дане судове засідання було подано письмове клопотання від 07.02.2008р. про розгляд справи по суті у попередньому судовому засіданні 07.02.2008р. відповідно до вимог п.3 ст.121 КАС України (а.с.154).

У розгляді справи 07.02 та 26.02 2008р. оголошувались перерви відповідно до вимог ст.150 КАС України.

У судовому засіданні 18.03.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст.160 КАС України.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив, що:

Працівниками податкового органу було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код 03344326 за період ІІ півріччя 2003року -2004рік, за наслідками якої було складено акт від 21.03.2005р. №125/23-1/10/03344326. Вищезазначеним актом встановлено те, що КП "ВУВКГ міста Ужгорода" в порушення вимог п.13 ст. 12 Закону України „Про плату за землю” за охоплений перевіркою період здійснювалось обчислення податку за землю, враховуючи надану Ужгородською міською Радою пільгу на земельну ділянку площею 33,78га від загальної земельної площі, що йому належить (34,16га), виходячи із 100% податку за землю, а не із 75% ставки земельного податку, які справляються до місцевого бюджету. Тобто податковим органом встановлено зобов”язання підприємства здійснювати нарахування земельного податку із земельної ділянки площею 33,78га з розрахунку 25% від суми земельного податку за встановленою ставкою.

За результатами розгляду матеріалів даного акту перевірки, ДПІ у м. Ужгороді було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2005р. №0001412341/0/323/23-1/03344326/5136, яким визначено КП "ВУВКГ міста Ужгорода"

податкове зобов”язання у сумі 73 857,63грн. по земельному податку з юридичних осіб, в тому числі сума 49 238,42грн. основного платежу та сума 24 619,21грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому (а.с.6).

Не погоджуючись із висновком органу державної податкової служби, наведеними в акті перевірки, КП "ВУВКГ міста Ужгорода" вищенаведене податкове повідомлення –рішення було оскаржено в адміністративному порядку до відповідних органів ДПС, за наслідками розгляду яких (скарг), ДПІ у м. Ужгороді було прийнято податкові повідомлення –рішення від 15.07.2005р. №0001412341/2 1618/23-1/03344326/15444, від 15.09.2005р. №0001412341/3 1618/23-1/03344326/19487, із зазначенням у них нових граничних строків сплати визначених у первинному податковому повідомленні-рішенні суми 73 857,63грн. по земельному податку з юридичних осіб, в тому числі суми 49 238,42грн. основного платежу та суми 24 619,21грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому, які також є предметом оскарження у даній адміністративній справі (а.с.27,70).

Аналізуючи доводи та заперечення сторін та проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною 3 статті 12 Закону України „Про плату за землю” в редакції чинній у періодах охоплених перевіркою, було передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.

Також ст. 20 цього Закону було передбачено те, що платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської Ради, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Отже, Ужгородська міська рада могла надавати у періоді 2003 та 2004р.р. пільги по платі за землю підприємствам за земельні ділянки, яких розташовані на території міста Ужгорода в межах коштів, які підлягають зарахуванню на спеціальний бюджетний рахунок міста.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи з рішення Ужгородської міської Ради від 30.12.2002р. та з витягу з рішення Ужгородської міської Ради від 26.12.2003р. №182 (а.с.85) у п.2 яких зазначено про звільнення від сплати податку за землю в частині, що надходить до бюджету міста на 2003р. та відповідно на 2004р. КП "ВУВКГ міста Ужгорода" за 33,78га земель, зайнятих безпосередньо під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України „Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/2 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 7610м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Великокам”яна (а.с.139), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/3 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 8900м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Легоцького, 140 (а.с.140), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/4 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 1200м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Баб”яка (а.с.141), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/5 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 148420м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул.. Насипна (а.с.142), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/6 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 14850м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Тиха (а.с.143), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/7 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 980м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Краснодонців (а.с.144), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/8 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 2230м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Загорська (а.с.145), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/9 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 140000м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул.Загорська (а.с.146), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/10 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 3050м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, наб. Слов”янська (а.с.147), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/11 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 1510м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Анкудінова (а.с.148), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/12 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 1520м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Джамбула (а.с.149), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/13 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 1650м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Лавріщева (а.с.150), довідки Комунального підприємства „РУМБ” від 06.02.2002р. №290/14 про грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 5900м.кв., яка належить КП "ВУВКГ міста Ужгорода" та яка розташована за адресою м. Ужгород, вул. Минайська (а.с.151), з урахуванням грошових оцінок даних земельних ділянок у загальному розмірі 33,78га, що знаходяться під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації, за вищезазначеними довідками, КП "ВУВКГ міста Ужгорода" підлягало б сплаті до бюджету земельного податку у розмірі 1% від їх грошової оцінки (абз. 1 ст.7 цього Закону) відповідно за ІІ півріччя 2003р. у загальній сумі 65651,02грн. (50% від суми 131302,04грн., яка б підлягала сплаті за весь 2003р.) та відповідно за 2004р. у загальній сумі 131302,04грн.

Оскільки, як було зазначено вище, Ужгородською міською Радою рішеннями від 30.12.2002р. та від 26.12.2003р. №182 було звільнено від сплати податку за землю в частині, що надходить до бюджету міста на 2003р. та відповідно на 2004р. КП "ВУВКГ міста Ужгорода" за 33,78га земель, зайнятих безпосередньо під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації, тобто із вищезазначеної кількості розміру земельних ділянок, по яких була наявна грошова оцінка та які знаходилися під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації, то відповідно КП "ВУВКГ міста Ужгорода" із вищезазначеного розміру даних земельних ділянок не сплачувало до бюджету земельного податку та з урахуванням того, що відповідно у перевірених періодах ІІ півріччя 2003р. та у 2004р. відповідно, з урахуванням вимог ч.3 ст.12 та ст.20 Закону України „Про плату за землю”, якими було зазначено про те, що платежі за землю зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок міської Ради (в даному випадку –на спеціальний бюджетний рахунок Ужгородської міської Ради), на території якої знаходяться земельні ділянки (в даному випадку –земельні ділянки у розмірі 33,78га, що знаходяться під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації).

Доказом того,що у періодах 2003 р. та 2004р. Ужгородською міською Радою було надано позивачеві пільгу із вищезазначених земельних ділянок у розмірі 33,78га, що знаходяться під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації у повному обсязі (тобто у розмірі 100 %) також є інформація Ужгородської міської Ради, яка наведена у листі від 13.03.2008р. №02-11/122 , як надана суду (а.с.159-160).

За вищенаведених обставин, суд не може погодитись з тим, що у даному випадку Ужгородська міська Рада могла надати вищезазначеними рішеннями пільгу тільки у розмірі 75%, як стверджує відповідач, а не в повному розмірі - 100% також з тих підстав, що у п.2 ст. 69 Бюджетного кодексу України передбачено те, що до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів, належать 75% плати за землю для бюджетів міст обласного значення, оскільки дане стосується того, що бюджет міста обласного підпорядкування не здійснює отримання між бюджетного трансферту з обласного бюджету у розмірі 25% плати за землю, з тих підстав, що плата за землю у розмірі 25% відповідно до вимог ст. 21 Закону України „Про плату за землю” відповідними місцевими радами повинна спрямовуватись та використовуватись виключно для таких цілей –на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи та за нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків використаних сум за нецільовим призначенням.

Отже, із вищезазначеного, судом зроблено висновок про те, що у перевірених періодах (ІІ півріччя 2003р. та у 2004р.) позивач правомірно користувався пільгою у розмірі 100% по земельних ділянках у загальній площі 33,78га, зайнятих безпосередньо під спорудами водопроводу та зонами розриву між спецспорудами каналізації, з урахуванням рішень Ужгородської міської Ради від 30.12.2002р. та від 26.12.2003р. №182.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, суд констатує помилковість висновків податкового органу.

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та чинним законодавством, у зв”язку з чим підлягають визнанню нечинними (недійсними) в повному обсязі спірні податкові повідомлення-рішення від 21.03.2005р. №0001412341/0/323/23-1/03344326/5136, від 15.07.2005р. №0001412341/2 1618/23-1/03344326/15444 та від 15.09.2005р. №0001412341/3 1618/23-1/03344326/19487 про визначення КП "ВУВКГ міста Ужгорода" податкового зобов”язання у сумі 73 857,63грн. по земельному податку з юридичних осіб (в тому числі сума 49 238,42грн. основного платежу та сума 24 619,21грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому).

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 2, 7-12, 51, 70, 71, 86, 111, 121п.3, 122, 150, 160 п.3, 162, 163, 167, 223 п.6, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинними (недійсними) в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 21.03.2005р. №0001412341/0/323/23-1/03344326/5136, від 15.07.2005р. №0001412341/2 1618/23-1/03344326/15444 та від 15.09.2005р. №0001412341/3 1618/23-1/03344326/19487 про визначення КП "ВУВКГ міста Ужгорода" податкового зобов”язання у сумі 73 857,63грн. по земельному податку з юридичних осіб (в тому числі сума 49 238,42грн. основного платежу та сума 24 619,21грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому).

3. Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду у відповідності до вимог ст.186 КАС України.

Суддя В.І. Карпинець

Постанову суду виготовлено в повному обсязі та підписано 28.03.2008р.