Постанова № 1503893, 18.03.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.03.2008

Справа №2-24/1420.1-2008А

За позовом – Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (АРК, м. Сімферополь. пр.Кірова,51-52\10-а)

До відповідача – Судацького виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (АРК, м.Судак, вул.Механізаторів,8)

Про стягнення 7750грн.

Суддя Колосова Г.Г.

При секретарі Дулімовой В.І.

Представники:

Від позивача – Єничева О.В., предствівник, дов. у справі.

Від відповідача – Сидоров І.Є., представник, дов. у справі.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 7750грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2004 році у кількості 1 особи.

Рішенням ГС АР Крим 24.10.2005р. по справі № 2-27\10935-2005 у позові відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2005р. скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення - без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2008р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення ГС АРК та постанова САГС скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду АРК для розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства, згідно резолюції передано на розгляд судді Колосовій Г.Г., справі присвоєний № 2-24\1420.1-2008А.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.02.2008р. справу прийнято до розгляду за нормами КАС України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов (а.с. 47-48)

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Судацьке виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства зареєстровано як платник страхових внесків (страхівник) у Фонд соціального захисту інвалідів України.

Позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 7750грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2004р., повинно було створено 8 робочих місця, працевлаштовано-7 інвалідів.

Позивач просить стягнути 7750грн. за одне нестворене місце для працевлаштування інваліда.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією й законами України.

Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, що діє в складі Мінпраці й підпорядковане йому.

Фонд у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та цим Положенням.

У чинність п.3 цього Положення одним із завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні обґрунтовується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У чинність ч.1 ст.68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності тих, що працюють, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене законом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Вищевказана норма Постанови Кабінету Міністру № 314 встановлює, що робоче місце для інваліда вважається створеним з моменту працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно ч. 1 ст. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів є обов’язковими до виконання.

Таким чином, підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені в Постанові Кабінету Міністрів України № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав встановлений Законом норматив працевлаштування інвалідів на 2004р. в кількості 1 особи. Фактично на підприємстві відповідача в 2004р. працевлаштовано 7 інвалідів, замість -8.

Для підприємств (об'єднань), установ незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення трудовлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працюють від 15 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця.

Норми пункту 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інваліді в Україні» регулюють порядок та джерело виплати штрафних санкцій, а саме, механізм добровільної оплати штрафу за не створені робочі місця для інвалідів.

Сплату штрафних санкцій підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкції відносяться до збитку підприємства.

Крім того, згідно частини 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інваліді в Україні» у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення на майно підприємства.

Таким чином, відсутність прибутку не звільняє підприємство від обов'язку сплачувати штрафних санкцій до бюджету України.

Адміністративно - господарські санкції у Фонд соціального захисту інвалідів обов'язкові до сплати і здійснюються в безспірному порядку, незалежно від фінансового стану підприємства і наслідків фінансово - господарської діяльності, тому що, згідно Закону України «Про державний бюджет», є складовою частиною державного бюджету України і стягуються в доход держави.

Посилання відповідача на звітування Судацького районного центру зайнятості про вільні місця для інвалідів у 2004 році, суд прийняв до уваги, але інформування районного центру зайнятості не є єдиною вимогою Положення № 314 «Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», де вказаний перелік усіх необхідних заходів, яки повинно вжити підприємство по працевлаштуванню інвалідів.

Крім того, в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не вказано, що у разі своєчасної звітності в центр зайнятості за формою З - ПН, відсутності на обліку в центрі зайнятості інвалідів або у разі їх не направлення на підприємство, воно звільняється від обов'язку сплатити самостійно суму штрафної санкції.

При цьому Законом не встановлено, що для сплати штрафної санкції у підприємства повинна бути встановлена наявність вини.

Крім того, зі змісту статей 19 й 20 Закону вбачається, що санкція має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки згідно з ст.20 Закону суми адміністративно - господарських санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок - або виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або сплата адміністративно - господарських санкцій. Це опосередковано підтверджується формою звітності № 10-ПІ, відповідно якої підприємство самостійно визначає собі суму коштів, що підлягає сплаті за невиконання нормативу.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення 7750,00грн. підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 24.03.2008 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Судацького виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (АРК, м.Судак, вул.Механізаторів,8, ЄДРПОУ 03332470) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (АР Крим, 97017, м. Сімферополь, пр.Кирова,51-52/10а, Реквізити: Одержувач: Держбюджет м. Судак; 50070000, Банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 24041995, р/р 31215230500031, Призначення платежу:*; ЄДРПОУ платника; 50070000; 0,1;4% адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2004 рік) 7750,00грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.