Ухвала суду № 15032619, 05.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-23239/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Міненко О.М.

за участю представників:

від позивача: Перунова Т.Г., дов. №8/315-36 від 12.12.2008

від відповідача: Жукевич Л.Б., дов. №224/7/10-015/27 від 05.01.2011

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 року у справі №2-а-2212/09/1970 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об’єднання «Тесктерно»до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільське об’єднання «Тесктерно»(далі-ТОВ «Тернопільське об’єднання «Тесктерно», позивач) до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі-Тернопільської ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень 25 грудня 2008 року за №0002481504/0/80794,           №0002471504/0/80793, №0002461504/0/80792, №0021001503/0/80791, №0020991503/0/80790, №0020981503/0/80789, №0020971503/0/80788, №0020961503/0/80787, №0020951503/0/80786, №0028671502/0/80784 та податкові повідомлення рішення від 11 березня 2009 року, за №0028671502/1/16136, №0020971503/1/16142, №0000111706/1/16143, №0020951503/1/16141, №0021001503/1/16137, №0002461504/1/16133, №0001061602/1/16134, №0002481504/1/16132 з врахуванням рішень Тернопільської ОДПІ від 5 березня 2009 року за №14828/7/25-011 «Про результати розгляду первинної скарги», від 11 березня 2009 року; №1586677/25-011 «Про внесення змін до рішення Тернопільської ОДПІ від 5 березня 2009 року», рішення від 10 квітня 2009 року за №22854/7/25-011 «Про результати розгляду первинної скарги», рішення Державної податкової адміністрації в Тернопільській області «Про результати розгляду повторної скарги»№6817/10/25-007/137 від 7 травня 2009 року, рішення Державної податкової адміністрації в Тернопільській області «Про внесення змін до рішення від 7 травня 2009 року» та рішення ДПА України «Про результати розгляду повторної скарги»за №6841/6/25-0215 від 16.07.2009 року».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про часткову задоволення позовних вимог. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.12.2009 року за №0002481504/0/80794, №0002471504/0/80793, №0002461504/0/80792, №002100503/0/80791, №0020991503/0/80790, №0020981503/0/80789, №0020971503/0/80788, №0020961503/0/80787, №0020951503/0/80786, №0028671502/0/080784 та від 11.03.2009 року за №0000111706/1/16143, №0001061602/1/16134. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 22.06.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 29.07.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 року та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, положень п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в яких доводи останньої вважає необґрунтованими та просив залишити в силі рішення апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 року в порядку ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»порушено провадження у справі №1/Б-294 про визнання банкрутом ВАТ «Текстерно»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, земельного, комунального податку, збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за забруднення навколишнього природного середовища ВАТ «Текстерно», податковим органом було встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» та складено акти перевірки №14937/15-02/00306650 від 12.12.2008 та №1586/16-02/00306650 від 02.03.2009 на підставі яких відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 року №0002481504/0/80794, №0002471504/0/80793, №0002461504/0/80792, №002100503/0/80791, №0020991503/0/80790, №0020981503/0/80789, №0020971503/0/80788, №0020961503/0/80787, №0020951503/0/80786, №0028671502/0/080784 та податкові повідомлення рішення від 11 березня 2009 року, за №0028671502/1/16136, №0020971503/1/16142, №0000111706/1/16143, №0020951503/1/16141, №0021001503/1/16137, №0002461504/1/16133, №0001061602/1/16134, №0002481504/1/16132.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в апеляційному порядку, за результатами якого:

- податкове повідомлення-рішення від 25.12.2008 №0028671502/0/80784 на суму у 2555,95 грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 із змінами скасовано на суму 1211,45грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2009 року №0028671502/1/16136 на суму 1344,5грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 25.12.2008 року №0020951503/0/80786 на суму 599,30грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 із змінами скасовано на суму 0,10 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2009 року №0020951503/1/16141на суму 599,20 грн.;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0020961503/0/80787 на суму 1121,00 грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 11.03.2009 №15866/7/25-011 збільшено на суму 1121,00грн. та винесено податкові повідомлення –рішення від 11.03.2009 року №0020961503/1/16144 на суму 1121,00грн. та нове податкове повідомлення –рішення №0000111706/1/16143 на суму 1121,00грн;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0020971503/0/80788 на суму 11209,00грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 11.03.2009 року №0020961503/1/161 скасовано на суму 2803,00 грн. та винесено податкове повідомлення –рішення від 11.03.2009 року №0020971503/1/16142 на суму 8406,00грн.;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0020981503/0/80789 на суму 414,69грн. рішеннями Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 із змінами залишено без змін та винесено податкове повідомлення –рішення від 11.03.2009 №0020981503/1/16139 на суму 414,69 грн.;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0020991503/0/80790 на суму 3688,35грн. рішеннями Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 із змінами залишено без змін та винесено податкове повідомлення –рішення від 11.03.2009 року №0020991503/1/16140 на суму 3688,35 грн.;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0021001503/0/80791 на суму 689,12грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009. №14828/7/25-011 із змінами скасовано на суму 429,35грн. та винесено податкове повідомлення –рішення від 11.03.2009 року №0021001503/1/16137 на суму 259,77грн.;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0002481504/0/80794 на суму 290873,50грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 із змінами скасовано на суму 2921,49 грн. та винесено податкове повідомлення –рішення від 11.03.2009 року №002481504/1/16132 на суму 287952,01грн.;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0002471504/0/80793 на суму 187467,60 грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 із змінами збільшено на суму 50485,85грн. та винесено податкові повідомлення –рішення від 11.03.2009 року №0002471504/1/16135 на суму 187467,60грн. та нове податкове повідомлення –рішення №0001061602/1/16134 на суму 50485,85 грн.;

- податкове повідомлення –рішення від 25.12.2008 року №0002461504/0/80792 на суму 16618,30 грн. рішенням Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 із змінами скасовано на суму 235,06 грн. та винесено податкове повідомлення –рішення від 11.03.2009 №0002461504/1/16133 на суму 16383,24грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення з врахуванням рішень Тернопільської ОДПІ від 05.03.2009 №14828/7/25-011 та від 11.03.2009 року №0020961503/1/16144 були залишені без змін всіма наступними рішеннями ДПА в Тернопільській області від 07 05.2009 №6817/10/25-007/137, від 02.07.2009 №9876/10/25-007/224 та ДПА України від 16.07.2009 №14959/7/25-0215 за винятком податкового повідомлення-рішення від 25.12.2008 року №0020951503/0/80786 на суму 599,30грн., яке рішенням ДПА в Тернопільській області від 02.07.2009 №9876/10/25-007/224 скасовано в частині 46,00грн. і залишено без змін в іншій частині.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, а також не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції щодо того, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів проте, визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо нарахування під час дії мораторію фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань зі сплати податків і зборів.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 зазначеного вище Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 11.06.2003 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширювалась.

Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.           Аналогічна позиція викладена у постановах судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 06.12.2007року та від 04.08.2008 року.           

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 року у справі №2-а-2212/09/1970 скасувати, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.09.2009 року у справі №2-а-2212/09/1970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Т.М. Шипуліна

Судді: _____ __ Г.К. Голубєва

_____ __ О.В. Карась

___ А.О. Рибченко

_____ ___ М.О. Федоров