Постанова № 15031718, 12.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р.справа № 2а-3082/10/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мартиненка О.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання:Хімушкіній О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі № 2а-3082/10/0470 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та стягнення заробітної плати, -

в с т а н о в и л а:

04 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, в якій, з урахуванням доповнень до адміністративного позову, просить дії Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування заробітної плати судді, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. за період з 01 січня 2006 р. по 31 березня 2010 р. визнати протиправними; стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів із розрахункового рахунку Державного казначейства України № 609 від 09 липня 2008 р. „Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ” суму ненарахованої і неотриманої заробітної плати за період з 01 січня 2010 р. по 31 березня 2010р. 36.424,71 грн., за період з 01 січня 2006 р. по 31 грудня 2009 р. 189.430,98 грн., загальну суму за вказані періоди часу 225.765,69 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нарахування заробітної плати судді Кіктенко Любові Миколаївні, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. за період з 19 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року; зобовязано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів” на погашення заборгованості по заробітній платі судді Кіктенко Любові Миколаївні за період з 19 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року у розмірі 73451,17 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів); стягнуто з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на “Виконання рішень судів на користь суддів”, заборгованість по заробітній платі за період з 19 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року на користь судді Кіктенко Любові Миколаївни у розмірі 73451,17 грн., з якої здійснити відповідні утримання податку з

доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1, Міністерство фінансів України, Державна судова адміністрація України звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову змінити, позов задовольнити в повному обсязі, Міністерство фінансів України просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити, Державна судова адміністрація України просить змінити оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована наступним. Чинним законодавством не передбачено, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865”та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” втрачають чинність саме з часу набрання чинності судового рішення щодо них.

Апеляційна скарга Міністерства фінансів України мотивована тим, що видатки, передбачені в Державному бюджеті України на відповідні роки на оплату праці суддів були фактично здійснені Державним казначейством України на 100% від плану. Відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України, несуть розпорядники бюджетних коштів. А головним розпорядником бюджетних коштів на утримання судів загальної юрисдикції є Державна судова адміністрація, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.

Апеляційна скарга Державної судової адміністрації України мотивована наступним. Відповідно ч. 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року N 2542-IIIрозпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Частинами 1 та 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Таким чином, Державна судова адміністрація України діяла на підставі Законів про Державний бюджет України на 2006-2010 роки.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства фінансів України підлягає задоволенню частково, апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.12.1993 року по 09.04.2001 року працювала суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, з 10.04.2010 року по теперішній час працює суддею апеляційного суду Дніпропетровської області.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів від 25.04.2003 року позивачу присвоєно другий кваліфікаційний клас судді, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.06.2008 року - перший кваліфікаційний клас судді.

В період з 01.01.2006 року по 31.03.2010 року заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась з урахуванням мінімальної заробітної плати 332 грн.

Згідно довідки про заробітну плату від 14.04.2010 року № 7-326-с щомісячна заробітна плата позивача складає 8.399,02 грн. та включає оклад 3.154,00 грн., доплата за кваліфікаційний клас 375,00 грн., надбавка за вислугу років (30%) 1.058,70 грн., надбавка за виконання особливо важливої роботи (40%) 1.411,60 грн., премія (40%) 2.399,72 грн.

Згідно ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної до виплати зарплати без обмеження будь-яким строком.

Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів в спірний період був Закон України „Про статус суддів”, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, в тому числі гарантії щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно ч.1 ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Частиною 2 ст. 8 Закону України „Про оплату праці” визначено, що умови та розмір оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого ч. 1 ст. 10 вказаного закону, в якій зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України „Про оплату праці” зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Закону України "Про судоустрій України", в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

Збереження встановленого законом статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу, є однією з основоположних гарантій незалежності судді, елементами якого є матеріальне та соціально побутове забезпечення, у тому числі і заробітна плата суддів.

Згідно зі ст. 44 Закону України «Про статус суддів»заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки 10 відсотків, понад 5 років 15 відсотків, понад 10 років 20 відсотків, понад 15 років 25 відсотків, понад 20 років 30 відсотків, понад 25 років 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Розмір інших складових заробітної плати встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.

03 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 “Про оплату праці суддів”, якою підвищено суддям посадові оклади пропорційно до окладів голів названих судів, та було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів. апеляційних та місцевих судів згідно з додатками, визначено умови преміювання, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 доповнено Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005.р пунктом 4-1 такого змісту: “Установити, що розміри посадових окладів передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.”

Постановою Кабінету Міністрів України № 248 від 3 березня 2006 року “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів” також доповнено вказану Постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних судів, встановлюються:

надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас;

доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;

надбавка за почесне звання “Заслужений юрист України” у розмірі 15 відсотків посадового окладу;

у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини пятої статті 44 Закону України “Про статус суддів”, а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Судом встановлено, що оклад позивача, всупереч вимогам Закону України “Про статус суддів” та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року “Про оплату праці суддів”, де розмір посадового окладу позивача становить 9,5 мінімальних заробітних плат, не перераховувався до теперішнього часу. Збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачено законами про Державний бюджет України, не призводило до збільшення розміру заробітної плати судді.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою касаційної інстанції було визнано протиправним доповнення п. 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року щодо встановлення посадового окладу судді у кратному розмірі виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, який в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865” та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року дана постанова окружного суду залишена без змін, проте питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято, а тому Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних

працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865”та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання чинності рішення суду першої інстанції та є обовязковою для виконання саме з цього часу.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі акти, їх дію у часі, суд доходить висновку, що саме з 19 серпня 2009 року втрачає чинність пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, а тому відповідачі зобовязані були застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати на дату 19.08.2009 року з послідовним збільшенням відповідно до статті 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік” з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні в місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" мінімальна заробітна плата на 2010 рік установлюється в такому місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань судом до уваги не приймаються.

З урахуванням викладеного, починаючи з 19 серпня 2009 року по теперішній час заробітна плата судді Кіктенко Л.М. повинна складатися з наступних складових, які передбачені законодавчими актами та є обовязковими захищеними статтями бюджетних видатків.

Посадовий оклад позивачу встановлюється відповідно до п.2 ст.44 Закону України “Про статус суддів” та додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 як 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір доплати позивачу за 1 кваліфікаційний клас визначається на підставі Постанови КМУ № 19 від 16 січня 2008 року та складає - 375 грн.

Преміювання згідно п.2 підпункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України N 268 від 09.03.2006 року “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” здійснюється відповідно до особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат з 1 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Крім того, згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року “Про оплату праці суддів” (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 248 від 03.03.2006 року) преміювання суддів здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи,

а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.

Надбавка за вислугу років відповідно до п. 4 ст. 44 Закону України “Про статус суддів” з 22 травня 2008 року повинна виплачувалася у розмірі 40% від сукупного доходу (посадового окладу; доплати за кваліфікаційний клас; надбавка у звязку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці; премія).

Тобто при складанні кошторису фонду заробітної плати суддів відповідного суду вищезазначені складові заробітної плати є законодавчо захищеними і повинні бути профінансовані державою у повному розмірі.

Відповідачі не заперечують, що грошові кошти у сумі, достатній для правильного нарахування заробітної плати суддям, через органи Державного казначейства України не надходили Апеляційному суду Дніпропетровської області від Державної судової адміністрації України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, та яку у свою чергу не профінансувало належним чином Міністерство фінансів України для необхідних витрат судової влади, що є порушенням ст. 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів і діяльності суддів.

Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 № 105 зобовязано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.

Статтями 32 37 Бюджетного кодексу України встановлено, що на Міністерство фінансів України покладено обовязок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Згідно ст. 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Міністерство фінансів України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Згідно з Указом Президента № 182 від 03.03.2003 року, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь Державної судової адміністрації; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України “Про судоустрій України” забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у звязку з визнанням судом незаконним пункта 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.

В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 09.06.2004 року № 82/04 “Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів” обов'язок подавати штатні розписи до Державної судової адміністрації України із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на апеляційний суд, який здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Однак, судом встановлено, що відповідні зміни до штатних розписів не вносились.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, якою затверджено “Положення про Державне казначейство України”, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Державного казначейства України є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобовязань та проведенні платежів за цими зобовязаннями. Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 “Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу”, Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Таким чином, приймаючи до уваги, що обовязковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, Міністерством фінансів України, Державною судовою адміністрацією України, Державним казначейством України та апеляційним судом Дніпропетровської області не було здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення позивачу з 19.08.2009 року та виплати належних сум.

Зважаючи на те, що адміністративний суд визначає право на нарахування та виплату заробітної плати, в розмірі встановленому чинним законодавством, суд не може перебирати на себе функції щодо нарахування конкретної належної до сплати суми заборгованості заробітної плати судді, тому колегія суддів вважає за необхідне зобовязати здійснити нарахування належних до сплати сум апеляційний суд Дніпропетровської області, в якому працює суддя Кіктенко Любов Миколаївна.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207 КАС України колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі № 2а-3082/10/0470 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність апеляційного суду Дніпропетровської області щодо нездійснення нарахування заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів»та постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, а саме з послідовним збільшенням посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо нездійснення виплати заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів»та постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, а саме з послідовним збільшенням посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати.

Зобовязати апеляційний суд Дніпропетровської області нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів»та постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, а саме з послідовним збільшенням посадового окладу судді та інших складових заробітної плати в розмірі не менше за мінімальний з розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року.

Зобовязати Державну судову адміністрацію України виплатити заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, з якої здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів.

Зобовязати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів” на погашення заборгованості по заробітній платі судді Кіктенко Любові Миколаївні за період з 19 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.В. Мартиненко

Суддя:С.В. Сафронова

Суддя:Д.В. Чепурнов