Постанова № 15026765, 21.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2011 року 15:44 № 2а-5268/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача – Неведомського В.О. (довіреність від 15.09.2010р. б/н),

відповідача – Петькун І.А. (довіреність від 25.10.2010р. № 152-07/6-3690),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімсервіс»

до

Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві

про

визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 грудня 2009 року № 140 з моменту його прийняття, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Дімсервіс»з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16 грудня 2009 року № 140 з моменту його прийняття.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акта перевірки нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що позивачем застосовувались вільні ціни (тарифи) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання, а тому спірне рішення є правомірним.

У судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві була проведена позапланова перевірка ТОВ «Дімсервіс» за період з липня 2009 року по листопад 2009 року, предметом якої було додержання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, за результатами якої складено акт від 11 грудня 2009 року № 281.

В ході перевірки було встановлено порушення порядку застосування ТОВ «Дімсервіс»тарифу, встановленого Розпорядженням Київської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві (із змінами і доповненнями, внесеними Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 травня 2007 року № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748», що є порушенням державної дисципліни цін, за які накладаються економічні санкції відповідно до Закону України «Про цін та ціноутворення»та згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України від 03 грудня 2001 року № 298/519.

В акті перевірки зазначено, що фактично необґрунтована отримана підприємством виручка в сумі 70 285, 49 грн. підлягає вилученню до бюджету із застосуванням економічних санкцій у двохкратному розмірі, а на суму 111 989, 28 грн. підприємству слід провести перерахунок.

Акт перевірки не був підписаний уповноваженою особою позивача.

16 грудня 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві на підставі зазначеного акта прийняла рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 140, яким на підставі ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вирішено вилучити у ТОВ «Дімсервіс»в доход Державного бюджету 70 285, 49 грн. та стягнути в доход Державного бюджету штраф в сумі 140 570, 98 грн.

16 грудня 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві прийняла припис № 156 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, яким за наслідками виявлених в ході проведення перевірки порушень вимагала від ТОВ «Дімсервіс»в місячний термін усунення порушення державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, а саме: провести перерахунок із споживачами на загальну суму 111 989, 28 грн. по кожному споживачу окремо згідно наданого розрахунку завищення тарифу на утримання будинків та прибудинкових територій до акта перевірки.

Крім того, претензією від 16 грудня 2009 року № 152-07/4-3707 Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві просила ТОВ «Дімсервіс»забезпечити виконання рішення від 16 грудня 2009 року № 140 та перерахувати в доход державного бюджету суму в розмірі 70 285, 49 грн. та суму штрафу в розмірі 140 570, 98 грн.

Зазначені рішення Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві надіслала на адресу позивача супровідним листом від 16 грудня 2009 року № 152-07/4-3708.

В своєму листі від 14 січня 2010 року № 6 позивач повідомив відповідача про свою незгоду із вказаними рішеннями, посилаючись на те, що з актом перевірки уповноважений представник ТОВ «Дімсервіс»не ознайомився. При цьому позивач посилався на те, що перевіряючими було помилково визначена сума завищення нарахувань і необґрунтовано отриманої виручки в сумі 111 989, 28 грн. замість 94 838, 48 грн., що відповідає їх розрахунку, що потягло також невірність визначення суми штрафу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03 грудня 1990 року № 507 - ХІІ (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі –Закон № 507 - ХІІ), який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

В силу ст. 8 Закону № 507 –ХІІ державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Статтею 13 Закону № 507 –ХІІ передбачено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, урядовим органом, що організує та здійснює відповідно до законодавства функції з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів) є Державна інспекція з контролю за цінами, яка має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами.

Згідно зі ст. 14 Закону № 507 –ХІІ вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейського інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (далі –Інструкція), яка розроблена відповідно до вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення, згідно Закону України «Про ціни і ціноутворення»необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Згідно з п. 1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання.

В ході судового розгляду було встановлено, що основною діяльністю ТОВ «Дімсервіс»є управління нерухомим майном.

Згідно Акта приймання –передачі житлового комплексу або його частин з балансу на баланс від 07 травня 2009 року та авізо від 07 травня 2009 року на баланс позивача від забудовника ВАТ «Київміськбуд-6»було передано житловий будинок (Секції «А»і «Б») по вул. Маршала Жукова, 33а.

Відповідно до Технічної характеристики Житлового будинку по вул. Маршала Жукова, 33а в Деснянському районі, погодженої Головним інженером трест «Київміськбуд-6»та Першим заступником директора, Головним інженером КиївЗНДІЕП, внутрішні двері –дерев’яні встановлюються за замовленням та за рахунок коштів власника квартири; влаштування чистової підлоги виконується за замовленням та за рахунок коштів власника квартири; чистове оздоблення виконується за замовленням та за рахунок коштів власника квартири; електроплити встановлюються за замовленням та за рахунок коштів власників квартир; встановлення ванн, мийок, фаянсу та іншої сантехарматури виконується за замовленням та за рахунок коштів власника квартири; підводка до сантехприладів виконується за рахунок коштів власників квартир; відводи від сантехнічних приладів у санвузлах і кухнях виконується за рахунок коштів власників квартир; обладнання житлових частин будинків замочно-переговороними пристроями виконується інвестором за власний рахунок.

Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 19 травня 2000 року за № 54/246, (із змінами і доповненнями внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 травня 2007 року № 641) тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території складав 1, 10 грн. за 1 кв. м.

Наказом ТОВ «Дімсервіс»від 30 червня 2009 року № 1а «Про відшкодування витрат на утримання будинку від прийому в експлуатацію до отримання свідоцтва про право власності»у зв’язку з терміновим введенням цілодобової охорони житлового комплексу, підключення електроенергії до будинку, а також безпосередньо в квартири та інші приміщення, підключенням та подачею холодного водопостачання на будинок, підготовкою системи центрального опалення та гарячого водопостачання вирішено ввести тимчасово оплату про відшкодування витрат на утримання будинку, від прийому в експлуатацію до отримання свідоцтва на право власності з розрахунку 3 (три) грн. за один кв. м. загальної площі житлових квартир з 01 липня 2009 року, підготувати та надати кожному інвестору квитанцію на підпис. Наказ довести до відома через дошку оголошень.

Наказом ТОВ «Дімсервіс»від 01 жовтня 2009 року № 3 «Про відшкодування витрат на утримання будинку від прийому в експлуатацію до отримання свідоцтва про право власності»у зв’язку з виготовленням технічної документації по встановленню меж земельної ділянки житлового комплексу, підготовкою технічної документації для постановки лічильників теплової енергії на комерційний облік та своєчасним розрахунком ТОВ «Дімсервіс»за спожиту електричну та теплову енергію, холодне, гаряче водопостачання та водовідведення, введенням цілодобової охорони житлового комплексу, підключенням електроенергії до будинку, а також безпосередньо в квартири та інші приміщення вирішено ввести тимчасову оплату про відшкодування витрат на утримання будинку, від прийому в експлуатацію до отримання свідоцтва на право власності з розрахунку 4 (чотири) грн. за один кв. м. загальної площі житлових квартир з 01 жовтня 2009 року, підготувати та надати кожному інвестору квитанцію під підпис. Наказ довести до відома через дошку оголошень.

Відповідно до Тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються житлово-будівельними кооперативами, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та іншими балансоутримувачами жилих будинків, уповноваженими ними особами або управителями жилих будинків, погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 17 листопада 2009 року № 1292) ТОВ «Дімсервіс» по будинку по вул. Жукова Марашала, 33а встановлено тариф в розмірі 5, 22 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири за місяць (з ПДВ) та в розмірі 4, 00 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири першого поверху за місяць (з ПДВ).

В ході перевірки відповідачем було зроблено висновок про те, що в порушення державної дисципліни цін в період з серпня по листопад 2009 року ТОВ «Дімсервіс», виставляючи власникам квартир на підставі Наказів від 30 червня 2009 року № 1а та від 01 жовтня 2009 року № 3 квитанції на оплату цих послуг, застосовувало тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкової території вище встановленого (1, 10 грн. за 1 кв. м.), в результаті чого було встановлено завищення нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на 111 989, 28 грн., фактично необґрунтована одержана виручка склала 70 285, 49 грн.

Водночас з таким висновком Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року № 1875-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносинах) (далі –Закон № 1875-IV), який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

В розумінні Закону № 1875-IV балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

В силу ст. 12 Закону № 1875-IV житлово-комунальні послуги класифікуються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін /тарифів.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно зі ст. 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 19 Закону № 1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1875-IV балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Балансоутримувач зобов’язаний: 1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Статтею 21 Закону № 1875-IV передбачено, що виконавець має право, зокрема: розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону).

Виконавець зобов’язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; 8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; 9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; 10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Відповідно до п. 1.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Відповідно до п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 (далі –Порядок), який визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (послуги) і поширюється на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги ( виконавці), суб’єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках), тарифи (нормативні витрати, пов’язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком (типовий перелік).

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком.

Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід’ємною частиною договору про надання послуг.

Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) (п. 3 Порядку).

Згідно Додатку до Порядку до Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відноситься наступні послуги: прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення); прибирання підвалу; технічних поверхів та покрівлі; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації; дератизація; дезінсекція; обслуговування димовентиляційних каналів; технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків); поливання дворів, клумб і газонів; прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; експлуатація номерних знаків на будинках; освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; енергопостачання ліфтів; періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Згідно з п. 25 Порядку вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання замково-переговорних пристроїв тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків), власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку), власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) та відповідними надавачами послуг.

Пунктом 26 Порядку встановлено, що вартість робіт з підготовки житлового фонду до сезонної експлуатації враховується у вартості технічного обслуговування та поточного ремонту конструктивних елементів, інженерних мереж та систем, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження, що розташовані на прибудинковій території.

Крім того, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за № 1046/9645, затвердженого Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за № 1046/9645.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій покликані, в першу чергу, забезпечити експлуатацію будинків і споруд та прибудинкових територій протягом періоду їх використання за призначенням.

Зазначені послуги надаються відповідно певного переліку, визначеного в законодавстві, та передбачають укладення відповідних договорів. Ціни на вказані послуги є регульованими на державному рівні.

Водночас, не всі житлово-комунальні послуги, до яких входять послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, підпадають під послуги, ціни на які встановлюються спеціально уповноваженими органами або органами місцевого самоврядування, до них входять послуги, на які ціни/тарифи визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно з п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534), житлові будинки, в яких квартири та інші приміщення побудовані за кошти фізичних і юридичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, які не впливають на експлуатацію будинків, якщо це обумовлено інвестиційним договором про будівництво, та за умови їх відповідності санітарним, протипожежним і технічним вимогам. Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, визначається Мінрегіонбудом.

Житлові будинки, в яких квартири побудовані за кошти державного бюджету, місцевих бюджетів і призначені для соціально незахищених верств населення (інваліди, учасники Великої Вітчизняної війни, багатодітні сім'ї, громадяни, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо), приймаються в експлуатацію за умови виконання опоряджувальних робіт у повному обсязі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»від 29 листопада 2001 року № 2866 - ІІІ, який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, об’єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.

Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.

У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймальної комісії не створюють об’єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балансоутримувача.

Призначений балансоутримувач здійснює свої повноваження по забезпеченню управління будинком до прийняття будинку на баланс об’єднанням. Витрати на здійснення цих функцій управління розподіляються між власниками пропорційно площі приміщень, що перебувають у їх власності.

Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Передача на баланс майна (в тому числі земельної ділянки), яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об’єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, (далі –Положення) об’єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

В силу п. 8 Положення первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Отже, послуги, які передбачені наказами ТОВ «Дімсервіс»від 30 червня 2009 року № 1а та від 01 жовтня 2009 року № 3, ціни на які були встановлені позивачем, не відносяться до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, перелік яких визначений законодавством, а послуги, які безпосередньо пов’язані з доведенням основних фондів, балансоутримувачем яких є позивач, до стану придатного для використання за призначенням.

Зазначені послуги не входять до послуг, які передбачені договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що були укладені позивачем в спірний період з власниками квартир.

При цьому судом враховується те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення в порушення п. 2.1 Інструкції не було з’ясовано питання щодо фактичного отримання позивачем виручки, яка при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства. Відповідачем не було взято до уваги те, що мешканці будинку не сплачували в повному обсязі за вказані послуги.

В рамках даної справи ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2010 року було призначено судово–економічну експертизу. На вирішення експерта було поставлено питання, чи підтверджуються документально висновки акта перевірки Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 11 грудня 2009 року № 281 про завищення ТОВ «Дімсервіс»нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на 111 989, 28 грн. за період з серпня 2009 року по листопад 2009 року та про одержання ним необґрунтованої виручки в сумі 70 285, 49 грн. за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2009 року по листопад 2009 року.

Згідно висновку судово–економічної експертизи № 6484/9324/10-19 від 27 жовтня 2010 року по даній справі за результатами дослідження наданих матеріалів, встановлені за висновками акта перевірки Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 11 грудня 2009 року № 281 завищення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на 111 989, 28 грн. за період з серпня по листопад 2009 року та одержання ним необґрунтованої виручки в сумі 70 285, 49 грн. за вказані послуги за відповідний період, документально і нормативно не підтверджується. Судові експерти, які проводили експертизу, були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, ст. 385 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем порядку встановлення і застосування цін, які регулюються на державному рівні, є таким, що не відповідає встановленим обставинам та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність спірного рішення і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне визнати протиправними і скасувати оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві від 16 грудня 2009 року № 140.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімсервіс»(місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 51а, ідентифікаційний код 35464196) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя

О.В. Дегтярьова