Постанова № 15026760, 16.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2011 року10:05 № 2а-13661/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Літвінової А.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доСвятошинського районного суду міста Києва Голови Святошинського районного суду міста Києва Державної судової адміністрації України

Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві

прозобов'язання вчинити дії На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Святошинського районного суду міста Києва (далі по тексту відповідач 1) та голови Святошинського районного суду міста Києва (далі по тексту відповідач 2) про поновлення на посаді судді Святошинського районного суду міста Києва та стягнення з Святошинського районного суду міста Києва заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по день фактичного поновлення на роботі та про визнання дій та бездіяльності голови Святошинського районного суду міста Києва незаконною, визнання незаконним та скасування наказу голови Святошинського районного суду міста Києва “Про відрахування ОСОБА_1 зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва" від 03 серпня 2010 року та просила зобовязати голову Святошинського районного суду міста Києва допустити позивача до виконання посадових обовязків.

19 жовтня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем, на усунення недоліків, вказаних в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2010 року про залишення позовної заяви без руху, приведено у відповідність до п.4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги, а саме: позивач просить скасувати наказ голови Святошинського районного суду міста Києва «Про відрахування ОСОБА_1 зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва»від 03 серпня 2010 року та зобовязати відповідача -2 допустити позивача до виконання посадових обовязків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13661/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05 листопада 2010 року.

Судові засідання неодноразово відкладались у звязку з неявкою сторін, необхідністю отримання додаткових доказів по справі та зміною позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2010 року залучено в якості відповідачів Державну судову адміністрацію України та Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві.

18 листопада 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог у якій просить суд:

- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Святошинського районного суду міста Києва, зарахувавши її до складу суддів Святошинського районного суду м. Києва, з 03 серпня 2010 року;

- скасувати наказ голови Святошинського районного суду м. Києва № 81о/с від 03 серпня 2010 року «Про відрахування ОСОБА_1 зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва»;

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019 код ЗКПО 26268059) та Державної судової адміністрації України солідарно на користь судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 25 листопада 2010 року 42375 грн. 96 коп.

- зобовязати голову Святошинського районного суду міста Києва вчинити певні дії, а саме: видати наказ про зарахування судді ОСОБА_1 до складу суддів Святошинського районного суду м. Києва та допустити її до виконання посадових обовязків;

- відповідно до частини 1 статті 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Святошинського районного суду м. Києва, зарахувавши її до складу суддів Святошинського районного суду м. Києва з 03 серпня 2010 року та стягнути заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в сумі 9940 грн. 04 коп.

10 грудня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме додано вимогу щодо стягнення: з Територіального управління державної судової адміністрації в м.Києві (Р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) та Державної судової адміністрації України солідарно на користь судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 23 грудня 2010 року 52839 грн. 16 коп.

У звязку з припиненням повноважень судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2, який розглядав цю справу у складі колегії суддів, розгляд справи розпочато у іншому складі суду спочатку.

Позивачем подано до суду 15 лютого 2011 року заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд:

1. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

2. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) на користь ОСОБА_1 виплати в звязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року та з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року.

3. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

4. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11 лютого 2011 року по день фактичного розрахунку.

5. Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми за один місяць.

У судовому засіданні 16 березня 2011 року позивач підтримав позовні вимоги (з урахуванням змінених) та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві у судовому засіданні 16 березня 2011 року не заперечував проти позовних вимог.

Представник Святошинського районного суду міста Києва та голови Святошинського районного суду міста Києва у судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Кодексу законів про працю України при звільненні особа має право на отримання належних йому при звільненні з роботи коштів.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Указами Президента України від 4 березня 1998 року 17 червня 1998 року ОСОБА_1 призначено, відповідно, виконуючим обовязки судді Ленінградського районного суду міста Києва і суддею цього суду строком на пять років.

Постановою Верховного Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI у звязку з порушенням присяги судді, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва.

В матеріалах справи міститься копія Наказу Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року № 81/ос, відповідно до якого ОСОБА_1 відраховано зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва.

Постановою Вищого адміністративного суду України 18 серпня 2010 року визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2352-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги судді.

ОСОБА_1 обіймала посаду судді Святошинського районного суду міста Києва та була відрахована зі складу суддів 03 серпня 2010 року відповідно до наказу Святошинського районного суду міста Києва № 81/ос.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі по тексту Закон № 2453-VI) визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до статті 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до статті 129 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однією з вимог позивача є стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

У судовому засіданні 16 березня 2011 року встановлено, що відповідно до наказу Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого 2011 року № 24/ос про відрахування ОСОБА_1. скасовано наказ голови Святошинського районного суду міста Києва від 03 серпня 2010 року №81/ос щодо відрахування судді ОСОБА_1. зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до постанов Верховної Ради України щодо звільнення суддів»від 23 грудня 2010 року № 2872-VІ та відраховано ОСОБА_1 11 лютого 2011 року зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва, у звязку з порушенням присяги судді, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів»від 23 грудня 2010 року № 2867- VІ.

Позивачем також зазначено, що копію вказаного наказу та трудову книжку вручено їй у той же день, тобто 11 лютого 2011 року.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників»від 29 липня 1993 року № 58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення Українивід 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (далі по тексту - Інструкція) при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Тобто, ОСОБА_1 відрахована зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва 11 лютого 2011 року.

У відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Відповідачем -1 було надано суду довідку № 655 від 13.10.2010 року про середню заробітну плату ОСОБА_1.

23 грудня 2010 року у судовому засіданні було подано письмові пояснення Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві щодо оплати праці позивача та надано довідку №818 від 14.12.2010 року про середню заробітну плату позивача.

До суду 09 лютого 2011 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в м. Києві було подано клопотання про відкликання довідки №655 від 13.10.2010 року про середню заробітну плату ОСОБА_1.

Згідно з пунктом 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обовязків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у звязку з тимчасовою непрацездатністю.

З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 має право на отримання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

Крім цього, позивачем додані до матеріалів справи копії листків непрацездатності № 837433 та № 747530, на підставі яких позивачем заявлені вимоги щодо стягнення виплат у звязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року та з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року.

Судом встановлено, що відповідачем -1 не приймались до оплати листки непрацездатності № 837433 та № 747530, відповідно до яких ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у період з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року та з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року.

Стаття 19 Конституції України вимагає від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 135 Закону № 2453-VI життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі по тексту Закон № 2240-III) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 27 Закону № 2240-III страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону; вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок; надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості про матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону в порядку, встановленому правлінням Фонду; у разі порушення провадження у справі про банкрутство повернути Фонду страхові кошти, зараховані на окремий рахунок.

Пунктом 3 частини 1 статті 29 Закону № 2240-III встановлено, що застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.

У судовому засіданні представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві не надав доказів на підтвердження здійснення у встановленому порядку розрахунку за листками непрацездатності позивача та не заперечував проти стягнення вказаних вище коштів.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення виплат у звязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Тому, позивач має право на стягнення компенсації за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі по тексту Закон України № 2453-VI) встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Відповідно до статті 145 Закону України № 2453-VI Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до стаття 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року № 2154-VI керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються в межах і відповідно до бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ. До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.

Тому, на підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню частково.

В частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні з 11 лютого 2011 року по день фактичного розрахунку суд не вбачає підстав для задоволення, оскільки дана вимога є необґрунтованою та безпідставною.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в частині розрахунку сум, які підлягають стягненню за час вимушеного прогулу, у звязку з перебуванням на лікарняному та компенсації за невикористану відпустку, суд не може перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування вищевказаних сум, замість органу, на який покладено такі повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 137, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

3. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) на користь ОСОБА_1 виплати в завязку з перебуванням на лікарняних з 16 серпня 2010 року по 10 вересня 2010 року, з 21 грудня 2010 року по 06 січня 2011 року.

4. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві (р/р 35211001000064 в ГУ ДКУ місті Києва, МФО 820019 код ЗКПО26268059) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з 03 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року.

5. Відповідно до статті 256 КАС України постанову в частині стягнення з Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шарпакова В.В.

Судді Літвінова А.В.

Качур І.А.