Постанова № 15026408, 11.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2011 року Справа № 2а-1539/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Москаленко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000082342/0 від 10.02.2011, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000082342/0 від 10.02.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в грудні-січні 2011 року ДПІ в м. Свердловську було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Ремо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, за результатами якої 02.02.2011 було складено акт № 53/23/19076980. На підставі зазначеного акту було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 № 0000082342/0, згідно якого сума податкового зобовязання по податку на прибуток, нарахованого ДПІ в м. Свердловську, складає 961663,45 грн., у тому числі - за основним платежем 769330,76 грн., за штрафними санкціями - 192332,69 грн.

В акті перевірки № 53/23/19076980 встановлено порушення з боку ТОВ «ВКФ «Ремо» п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 з урахуванням п.1.32 ст.1 Закона України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ЗР із змінами і доповненнями та включенню до складу валових витрат суми придбаних послуг, які не повязані із веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами на загальну суму 951487,74 грн. та завищення валових витрат на 2111783,00 грн.

ТОВ ВКФ «Ремо» за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 включено до складу валових витрат суму витрат на придбання інформаційних (консультаційних) послуг на загальну суму 951487,74 грн., у т.ч. отриманих від ФОП ОСОБА_1 на суму 418117,74 грн., ФОП ОСОБА_2 на суму 143710,00 грн. та ФОП ОСОБА_3 на суму 339660,00 грн. Послуги були фактично оказані підприємцями та прийняті товариством на підставі актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про фінансову звітність та бухгалтерський облік в України» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При перевірці зазначено, що в порушення вищезазначеної норми права в актах приймання - передачі наданих інформаційних (консультаційних) послуг не вказано конкретний перелік наданих послуг та в чому виражено результат наданих послуг, тобто зміст та обсяг господарської операції.

Проте п.5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, повязані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експерементальних та конструкторських робіт для їх використання в господарській діяльності платника податку. Приписи цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Таким чином, позивачем зазначено, що отримані послуги повністю підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, і правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Крім того, відповідно п. 17.2 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», коригування валових витрат та валового доходу ТОВ «ВКФ «Ремо» було здійснено з уточнюючої декларації, яку подано до початку перевірки засобами Е-mаіl 30.11.2010 за №9005378916 у звязку з самостійним виправленням виявлених помилок на суму недоплати: валові доходи - 187365,00 грн., валові витрати 1324418,00 грн.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобовязання, самостійно визначене платником податку в податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Декларацію ТОВ «ВКФ «Ремо» ДПІ в м. Свердловську Луганської області прийнято «до відома» з причини несплати платежів, та не враховано при проведенні перевірки. Також не були враховані причини, чому підприємство не може сплатити податки. 21.04.2010 діяльність підприємства була припинена шляхом вилучення документів правоохороними органами, і на момент подачі декларації підприємство на розрахункових рахунках не мало коштів, щоб сплатити платежі по уточнюючій декларації і до цієї пори підприємство не працює у звязку з ліквідацією.

Просив визнати недійсним податкового повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області №0000082342/0 від 10.02.2011.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позові та додатково зазначили, що оскільки ТОВ «ВКФ «Ремо» є виробничо-комерційною фірмою, то більшість питань, освітлених в оглядах інформаційно-комерційних послуг нерозривно повязані не тільки з плануванням та підготовкою виробництва, а й напряму з процесом виробництва підприємства. Сам факт надання консультаційних послуг відповідач в акті перевірки не спростовує, відомостей відносно того, що позивачу надавались та були оплачені послуги за межами укладених договорів, не повязані з господарською діяльністю підприємства в акті не зазначено. Пояснення, отримані від ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були отримані та долучені до матеріалів перевірки з порушенням вимог діючого законодавства, що унеможливлює їх використання як належний доказ по справі під час розгляду справи. Посилання відповідача на відсутність в актах прийому-передачі виконаних послуг обсягу виконаної послуги є безпідставним, оскільки діяльність з надання послуги не породжує речового результату, що і становить принципову відмінність послуги від надання робіт. Також представники позивача посилаються на те, що відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не визнається податковим органом податкова звітність, заповнена платником в супереч правилам, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання». Факт не сплати зазначеного зобовязання не є підставою, для визнання податкової звітності не дійсною. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області позовні вимоги не визнав, надав заперечення №3077/10 від 04.03.2011 в яких зазначив, що на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 02.02.11 № 53/23/19076980 ДПІ в м. Свердловську було винесено податкове повідомленнярішення від 10.02.2011 № 0000082342/0 на суму 961663,45 грн.,у тому числі за основним платежем 769330,76 грн., за штрафними санкціями -192332,69 грн.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «ВКФ «Ремо» включено до складу валових витрат суми придбаних послуг, які не повязані із веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами на загальну суму 951487,74 грн., а саме з 01.01.2009 по 30.09.2009 ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало та включало до складу валових витрат на підставі укладених договорів з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступні види послуг: консультаційні послуги з питань комерційної діяльності; послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності; послуги по вивченню конюнктури ринку вугілля.

В актах здачі-приймання послуг з зазначеними підприємцями лише констатується факт придбання вищевказаних послуг без конкретного переліку наданих послуг та не вказано в чому виражено результат наданих послуг, що є порушенням п.5.1 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 з урахуванням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями.

Крім того, відповідач зазначив, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Враховуючи положення п. 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 року (наданий позивачем 30.11.10 № 9005378916) не визнаний ДПІ в м. Свердловську як «податкова звітність». У такому разі контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), яку той і повинен надати разом зі сплатою відповідного штрафу.

ДПІ в м. Свердловську було направлено лист від 02.12.10 №18263/15-10 з зазначенням підстав неприйняття уточнюючого розрахунку та з пропозицією перед наданням уточнюючого розрахунку сплатити суму недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми недоплати.

Однак позивач всупереч нормам чинного законодавства не виконав письмову пропозицію ДПІ в м. Свердловську щодо сплати суми недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків. Таким чином, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 року не враховано при проведені перевірки у звязку з тим, що уточнюючий розрахунок не має статусу податкової звітності. Вважав, що податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011 №0000082342/0 є обґрунтованими та такими, що відповідає чинному законодавству.

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, підтримали доводи, викладені в запереченнях проти позову та додатково зазначили, що позивач посилається на підтвердження валових витрат за спірний період на первинні документи, а саме: договори та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які, на думку позивача, є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання консультаційних послуг субєктів підприємницької діяльності у податковому обліку з податку на прибуток у розумінні спеціальних податкових законів.

Наявність договорів та актів приймання-передачі є обовязковою обставиною для визначення правильності формування валових витрат, але не вичерпною, оскільки, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Оскільки первинні документи надані позивачем, а саме акти приймання-передачі в порушення ст.9 Закону України від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 та п.2.16 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» не містять змісту господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), вони не мають юридичної сили та доказовості та не можуть підтверджувати валові витрати. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 24 грудня 1991 року за 13281070007014366 (т.1 а.с.88-93).

Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» (код ЄДРПОУ 19076980) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 за результатами якої складено акт від 02 лютого 2011 року №53/23/19076980 (т.1 а.с.5-82).

Згідно висновків зазначеного акту за результатами проведеної перевірки, серед іншого, було встановлено, що на порушення п.5.1 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 з урахуванням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), ТОВ «ВКФ «Ремо» включено до складу валових витрат суми придбаних послуг, які не повязані із веденням господарської діяльності підприємства та не підтверджені відповідними первинними документами на загальну суму 951487,74 грн., у тому числі: 1 квартал 2009 року 93614,47 грн.; 2 квартал 2009 року 139100,62 грн.; 3 квартал 2009 року 194854,95 грн.; 4 квартал 2009 року 189469,70 грн.; 1 квартал 2010 року 76831,45 грн.; 2 квартал 2010 року 136385,23 грн.; 3 квартал 2010 року 121231,32 грн.

На підставі ата позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» (код ЄДРПОУ 19076980) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 від 02 лютого 2011 року №53/23/19076980 Державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області було винесено податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0 про збільшення суми грошового зобовязання на суму 961663,45 грн. з яких за основним платежем 769330,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 192332,69 грн. (т.1 а.с.87).

Судом встановлено, що за період з 01.01.09 по 30.09.09 ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало та включало до складу валових витрат консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності та послуги по вивченню конюнктури ринку вугілля.

Консультаційні послуги з питань комерційної діяльності ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на загальну суму 418117,74 грн. в тому числі: 1 квартал 2009 року на суму 15680,47 грн.; 2 квартал 2009 року на суму 25412,62 грн.; 3 квартал 2009 року на суму 61888,95 грн.; 4 квартал 2009 року на суму 62800,70 грн.; 1 квартал 2010 року на суму 45918,45 грн.; 2 квартал 2010 року на суму 113185,23 грн.; 3 квартал 2010 року на суму 93231,32 грн.

За період з 01.01.2009 по 30.09.2010 ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовник) було укладено договори з ПП ОСОБА_1 (виконавець) про надання інформаційноконсультаційних послуг №1 від 01.01.2010; №2 від 01.02.2010; №3 від 01.02.1010; №4 від 01.04.2010; №5 від 06.05.2010; №6 від 01.06.2010; №7 від 01.07.2010; №8 від 02.08.2010; №9 від 01.09.2010; №10 від 01.10.2010; №11 від 01.11.2010; №12 від 01.12.2020 (т.1 а.с.162-173).

Відповідно до умов зазначених договорів, замовник доручає, а виконавець зобовязується надати йому, відповідно до умов дійсного договору, інформацію/консультацію, а замовник зобовязується прийняти послугу та оплатити її. Виконавець інформує/консультує замовника з питань комерційної діяльності та управляння. Замовник виплачує винагороду виконавцю, в розмірах сум, вказаних в актах здачіприймання послуг, які є невідємною частиною договору. Здачаприймання виконаних послуг проводиться сторонами по акту здачіприймання в місті надходження замовника. Договори передбачають, що консультація/інформація повинна бути надана замовнику усно.

На виконання вказаних договорів ПП ОСОБА_1 були надані інформаційні послуги на загальну суму 418117,74 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття виконаних послуг (т.1 а.с.208-253).

Разом із цим, ОСОБА_1 працювала у ТОВ «ВКФ «Ремо» на посаді таможеного брокера (т.2 а.с.3).

Судом вживались заходи щодо виклику ОСОБА_1 в судове засідання для допиту у якості свідка, однак від неї надійшла заява про неможливість прибуття до суду у звязку з тяжкою хворобою її чоловіка, в якій вона також послалася на те, що підтримує раніше надані пояснення (т.2 а.с.37-39).

Згідно наданих раніше пояснень ОСОБА_1 пояснила, що вона працювала на посаді митного брокера в ТОВ «ВКФ «Ремо» з лютого 1997 року. Приблизно з 2004 року вона є приватним підприємцем. За період з 2009 по 2010 роки вона, як приватний підприємець, здійснює господарську діяльність тільки з ТОВ «ВКФ «Ремо». ТОВ ВКФ «Ремо» надавала усні консультаційні послуги по веденню комерційної діяльності. Дані послуги виражались в визначенні функцій і задач підприємства. Всі надані послуги надавались директору підприємства ОСОБА_4 в усній формі. Разом з цим пояснила, що їй не відома структура ТОВ «ВКФ «Ремо», з яких відділів складається підприємство та чим воно займається (т.1 а.с.115).

Консультаційні послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) на загальну суму 143710,00 грн. в тому числі: 1 квартал 2009 року на суму 9200,00 грн.; 2 квартал 2009 року на суму 19910,00 грн.; 3 квартал 2009 року на суму 38400,00 грн.; 4 квартал 2009 року на суму 25000,00 грн.; 2 квартал 2010 року на суму 23200,00 грн.; 3 квартал 2010 року на суму 28000,00 грн.

На отримання зазначених послуг між ТОВ «ВКФ «Ремо» та ПП ОСОБА_2. було укладено договір №35 від 05.01.2005 (т.1 а.с.174-176).

На виконання умов договору №35 від 02.06.05, укладеного між ТОВ «ВКФ «Ремо» і ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_2 було надано, а ТОВ «ВКФ «Ремо» було включено до складу валових витрат послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності на загальну суму 143710,00 грн., що підтверджується рахункамифактурами та актами наданих послуг (т.1 а.с.196-207).

Разом із цим, ОСОБА_2 працював у ТОВ «ВКФ «Ремо» на посаді керівника служби охорони (т.2 а.с.2).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що він працював в охоронній службі ТОВ «ВКФ «Ремо». В його посадові обовязки входило організація і контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Він також є приватним підприємцем за видом діяльності надання юридичних послуг, однак вищої юридичної освіти він не має. Під час працевлаштування на роботу в ТОВ «ВКФ «Ремо» його заробітна платня становила 400,00 грн. в місяць. З метою отримання більш високої заробітної /платні та несплати податку з доходів фізичних осіб, колишній директор ТОВ «ВКФ «Ремо» ОСОБА_7 запропонував частину заробітної платні перераховувати мені, як приватному підприємцю на розрахунковий рахунок за нібито надані консультаційні послуги. У звязку з тим, що ОСОБА_7 був його керівником і це була його ініціатива, то він погодився. На виконання цієї домовленості між ним і ТОВ «ВКФ «Ремо» було укладено договір по наданню послуг, але фактично ніякі послуги ним не надавалися. Відповідно до умов цього договору щомісяця йому на розрахунковий рахунок перераховували грошові кошти за нібито надані послуги, які він не надавав. Зі зміною керівництва в 2008 році директором стала ОСОБА_4, за її ініціативою дана схема виплати була продовжена. Сума щомісячної виплати, вказана в рахунках визначалась лише ОСОБА_4 Акти виконаних робіт, які на справді не проводились, складав особисто він та передавав ОСОБА_4 Акти складались в одному екземплярі та залишались на ТОВ «ВКФ «Ремо». Грошові кошти, які перераховувались на його рахунок він віддавав добровільно. Коли він звільнявся з ТОВ «ВКФ «Ремо» його заробітна платня складала 2500,00 грн. на місяць.

Консультаційні послуги по вивченню конюнктури ринку вугілля ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_3 (код НОМЕР_3) на загальну суму 389660,00 грн. в тому числі: 1 квартал 2009 року на суму 68734,00 грн.; 2 квартал 2009 року на суму 93778,00 грн.; 3 квартал 2009 року на суму 94566,00 грн.; 4 квартал 2009 року на суму 101669,00 грн.; 1 квартал 2010 року на суму 30913,00 грн.

На отримання вказаних послуг між ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовником) і ПП ОСОБА_3 (виконавцем) було укладено договори від 12.01.2009 №12/01-1 та від 12.01.2010 №12/01-1 (т.1 а.с.177-178).

Відповідно до умов договорів від 12.01.2009 №12/01-1 та від 12.01.2010 №12/01-1 укладених між ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовник) і ПП ОСОБА_3 (виконавець), виконавець по завданню замовника зобовязаний надати послуги по вивченню конюнктури ринку вугілля, а замовник зобовязується оплатити ці послуги, після підписання актів прийманняздачі послуг.

На виконання вказаних договорів ПП ОСОБА_3 були надані інформаційні послуги на загальну суму 389660,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття виконаних послуг (т.1 а.с.179-195).

Разом із цим, ОСОБА_3 працював у ТОВ «ВКФ «Ремо» на посаді заступника керівника відділу обладнання (т.2 а.с.1).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що працював у ТОВ «ВКФ «Ремо», а з 2004 року зареєструвався як приватний підприємець та паралельно з основним місцем роботи займався продажем запасних частин до шахтного обладнання. Він закінчив Алчевський ДМІ та має вищу освіту за спеціальністю інженер-технолог. За основним місцем роботи у ТОВ «ВКФ «Ремо» його графік складав пять днів на тиждень з 08.00 до 17.00 години, в його обовязки входило стежити за технологічним процесом термічної обробки вугілля. Виконанням домовленостей, викладених в договорах від 12.01.2009 №12/01-1 та від 12.01.2010 №12/01-1 укладених між ТОВ «ВКФ «Ремо» та ним, як приватним підприємцем він займався у неробочий час. Діяльність щодо вивчення конюнктури ринку вугілля він провадив переважно з ТОВ «ВКФ «Ремо». Інші підприємства, з якими у нього склалися ділові стосунки з надання аналогічних послуг свідок не назвав пославшись на комерційну таємницю. Як приватний підприємець він вивчав конюнктуру ринку вугілля та отриману інформацію передавав директору ТОВ «ВКФ «Ремо» коректуючи, таким чином діяльність підприємства. В подальшому його розробки використовувались у взаємовідносинах ТОВ «ВКФ «Ремо» з польськими, білоруськими та російськими підприємствами. Назви таких підприємств свідок назвати відмовився, пославшись на те, що відповідно до п.1.3 укладених договорів така інформація є комерційною таємницею ТОВ «ВКФ «Ремо».

Сторонам розяснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що предметом спору в цій частині є правомірність включення позивачем до складу валових витрат підприємства вартості наданих консультаційних послуг.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно п.2.1 до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку»).

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За таких обставин, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

За таких обставин, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

За період з 01.01.09 по 30.09.09 ТОВ «ВКФ «Ремо» на підставі укладених договорів з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримувало та включало до складу валових витрат консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності та послуги по вивченню конюнктури ринку вугілля, що підтверджується рахункамифактурами та актами приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до змісту зазначених актів вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат підприємства.

Суд приходить до висновку, що фактично, консультаційні послуги з питань комерційної діяльності підприємства, послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності та послуги по вивченню конюнктури ринку вугілля за своєю суттю системою організації підприємства, його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У таку систему входить вивчення конюнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством, аналіз зміни цін на продукцію та її замінники, прогнозування доходів потенціальних споживачів і їх потреб у певному товарі, використання реклами як одного зі способів нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції, планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настроїв різних груп споживачів, спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Будь-які докази одержання за вказаними договорами і актами приймання-передачі способів чи методів позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку, консультаційних послуг з питань комерційної діяльності, послуг по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів, послуг по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності та послуг по вивченню конюнктури ринку вугілля тощо ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду позивачем не надано.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, яку саме роботу з питань комерційної діяльності, послуг по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів, послуг по супроводженню використання обєктів інтелектуальної власності та послуг по вивченню конюнктури ринку вугілля було проведено виконавцями за вказаними договорами. Адже з наявних в справі актів приймання-передачі послуг не вбачається, які послуги та в якому обсязі були виконані фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Види наданих згідно актів приймання-передачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг стосовно зобовязань виконавця за цими договорами. При цьому позивачем не зазначено та жодним чином не підтверджено, в якій саме формі було викладено результати наданих послуг як то звіт, висновок тощо.

Крім того, позивачем не доведена економічна доцільність витрат на такі послуги, а саме не визначено, чи направлені зазначені послуги на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

З огляду на викладене, надані позивачем акти примання-передачі послуг не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання зазначених в договорах послуг, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрямки, за якими здійснювалися відповідні дії по наданню послуг. Не визначено, які саме види досліджень та послуг оцінені сторонами за договорами в розмірі грошових коштів, зазначених в рахунках-фактурах до цих актів. Документи стосовно результатів наданих послуг з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків відсутні.

Щодо коригування валових витрат та валового доходу ТОВ «ВКФ «Ремо» в уточнюючій декларації, яку подано до початку перевірки у звязку з самостійним виправленням виявлених помилок на суму недоплати: валові доходи на суму 187365,00 грн. та валові витрати на суму 1924418,00 грн. суд зазначає наступне.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації (стаття 15 Закону № 2181), та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок та сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми недоплати до подання такого уточнюючого розрахунку ( абзац «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України № 2181 та п.2.3 Наказу Державної податкової адміністрації від 29.03.2003 № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» затвердженого в Міністерстві юстиції України 08.04.03 № 271/7592).

Відповідно до п. 4.1.2 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, судом встановлено, що ДПІ в м. Свердловську уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 року (наданий 30.11.10 № 9005378916) не визнаний як «податкова звітність» та було направлено лист від 02.12.10 № 18263/15-10 з зазначенням підстав неприйняття уточнюючого розрахунку та з пропозицією перед наданням уточнюючого розрахунку сплатити суму недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми недоплати (т.1 а.с.110; 128; 129).

Однак платник всупереч нормам чинного законодавства не виконав письмову пропозицію ДПІ в м. Свердловську щодо сплати суми недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків. Таким чином, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 року не враховано при проведені перевірки у звязку з тим, що уточнюючий розрахунок не має статусу податкової звітності.

За таких обставин, судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (зокрема, листом ДПІ від 02.12.10 № 18263/15-10 (т.1 а.с. 110)), що в даному разі йдеться про невизнання поданого платником уточнюючого розрахунку податковою звітністю.

Таким чином, з огляду на предмет та підстави позову в цій частині, питання правомірності такого рішення ДПІ не входить до предмету доказування у справі, оскільки власне невизнання відповідачем поданої платником податкової звітності податковою декларацією позивачем не оспорюється.

Отже, правомірність (або незаконність) рішення податкового органу про невизнання поданої звітності податковою декларацією підлягає зясуванню під час оскарження платником такого рішення. В даному ж разі ТОВ «ВКФ «РЕМО» не було оскаржено такого рішення ДПІ в м. Свердловську, новий уточнюючий розрахунок також подано не було, а тому відсутні підстави вважати незаконною відмову податкового органу визнати уточнюючий розрахунок за 1 квартал 2010 року податковою звітністю, так, відповідно, і уточнюючий розрахунок за 1 квартал 2010 року - поданим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що повідомлення-рішення від 10.02.2011 №0000082342/0 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази на їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18.04.2011, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року №0000082342/0 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена у повному обсязі 18 квітня 2011 року.

Суддя Р.С. Твердохліб