Постанова № 15026362, 04.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2011 р. справа № 2а-136/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Хоперія А.В.

за участю представників позивача Борозенцева С.В., Редько Н.М.

представників відповідача Рибенцевої Т.М., Крікорова К.Р., Юклевського Д.С., Врублевської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Словважмаш” до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Словважмаш” звернулось до суду з адміністративним позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 09.06.2008 р. № 3545/23-3-00210594 та акту позапланової перевірки № 6746/23-3-00210594 від 01.10.2008 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00001552341/0/1430 від 18.06.2008 р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансової) санкції з податку на прибуток в розмірі 534903,50 грн., № 00001562341/0/1430 від 18.06.2008 р., яким позивачу визначні податкові зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66588 грн., з яких 44392 грн. основний платіж, 22196 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками апеляційного узгодження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 00001552341/1 від 25.07.2008 р., № 00001552341/2 від 07.10.2008 р., № 00001562341/1 від 25.07.2008 р., № 00001562341/2 від 07.10.2008 р. з аналогічними вимогами.

Позивач вважає зазначені рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

Так, позивач вказує на порушення порядку проведення перевірок, а також порядку оформлення актів перевірки.

Крім того, позивач зазначає, що 01.10.2002 р. позивачем був укладений з ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” договір комісії № 617.588, термін дії якого додатковою угодою був продовжений до 31.12.2007 р. За умовами договору комітент (позивач) повинен відшкодувати комісіонеру (ЗЕП ТОВ „Азовімпекс”) усі витрати, повязані з виконанням договору. На виконання умов договору комісіонером надавались відповідні звіти, в яких зазначались витрати комісіонера. Так, звітом № 1 від 14.05.2007 р. затверджені витрати комісіонера в розмірі 325248,90 грн., які були направлені на покриття банківської гарантії. При цьому у комісіонера виникла втрата від курсових різниць не як курсова різниця при купівлі валюти, а як зменшення поверненої суми при закритті банківської гарантії. Зазначена сума була віднесена позивачем до складу валових витрат правомірно, оскільки позивач не мав ніякого відношення до купівлі іноземної валюти.

Відповідачем, зокрема, в актах перевірки зазначається про порушення законодавства в частині завищення валових витрат при розрахунку прибутку (убутку) товарно-матеріальних цінностей за 2007 р. Позивач вказує, що валові витрати за 1 півріччя 2007 р. склали 10561181,88 грн. (рядок 04.1 декларації), з яких 4314326,95 грн. придбання товарно-матеріальних цінностей, 1006502,17 грн. придбання енергоносіїв, 879841,68 грн. придбання послуг, 4360511,08 грн. передплата постачальникам, зменшена на суму отриманих під передплату витрат виробництва і обігу. Валові витрати за 9 місяців 2007 р. склали 10151714,39 грн. (рядок 04.1 декларації), з яких 7393712,81 грн. придбання товарно-матеріальних цінностей, 1428999,77 грн. придбання енергоносіїв, 1740973,65 грн. придбання послуг, 411971,84 грн. передплата постачальникам, зменшена на суму отриманих під передплату витрат виробництва і обігу.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться згідно з прийнятою на підприємстві у 2006 р. обліковою політикою та стандартам бухгалтерського обліку, тому показники балансової вартості запасів на початок року, придбання та постановка активів на облік та їх списання впродовж періоду відображаються на рахунках згідно з планом рахунків, прийнятому на підприємстві. Придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами, залишками та оборотами по балансовим рахункам, показниками головної книги. Під час складання декларації за півріччя та 9 місяців 2007 р. позивачем не були враховані суми передплат постачальникам та частково отримані послуги, про що було повідомлено в ході перевірки.

Що стосується порушення Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач зазначає, що після закриття дільниці дрібного лиття у 2003 р. згідно з наказом № 87 від 14.05.2003 р. позивачем дані споруди було передано до соціально-побутової служби підприємства для використання у житлово-комунальному господарстві як складські приміщення. Згідно з рішенням виконавчого комітету Словянської міської ради № 59-ХІІІ-5 від 27.04.2007 р. та актом від 07.05.2007 р. це майно було передано в комунальну власність територіальної громади м. Словянська. Тому позивач вважає, що ця операція не повинна оподатковуватися податком на додану вартість.

Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 00001552341/2 від 07.10.2008 р., № 00001562341/0/1430 від 18.06.2008 р., № 00001562341/1 від 25.07.2008 р., № 00001562341/2 від 07.10.2008 р.

Позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, в якій просив також визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 00001552341/3 від 18.12.2008 р. та № 00001562341/3 від 18.12.2008 р., прийняті за наслідками розгляду повторної скарги.

Судом здійснена заміна позивача Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш” на Публічне акціонерне товариство „Словважмаш” у звязку зі зміною статутних документів позивача.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що станом на 01.01.2007 р. у ВАТ „Словважмаш” обліковувалась дебіторська заборгованість перед ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” за договором комісії № 617.588 в сумі 658050,48 грн. В 2 кварталі 2007 р. суму 332801,58 грн. ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” було повернуте позивачу. На різницю в розмірі 325248,90 грн. ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” надало позивачу звіт комісіонера від 14.05.2007 р., в якому відображені витрати, повязані з придбанням валюти, та розрахунок курсових різниць при придбанні валюти як втрат в розмірі 325248,90 грн. Вказана сума позивачем була віднесена до складу валових витрат у 2 кварталі 2007 р. Відповідач вважає, що оскільки в цьому податковому періоді не мали місце події для збільшення валових витрат (списання коштів та оприбуткування товарів), а звіт комісіонера не є документом, підтверджуючим фактичне отримання результатів робіт, позивач не мав права віднесення цієї суми до складу валових витрат.

Також перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем неправильно визначена частка матеріальної складової у складі залишку незавершеного виробництва та готової продукції, а саме, позивачем при розрахунку частки матеріальної складової не взято до розрахунку вартість напівфабрикатів та готової продукції, які було додатково списані у виробництво для подальшого виготовлення готової продукції, тому фактично занижені суму матеріальних витрат, що призвело до зменшення питомої ваги матеріалів, сировини тощо при визначені частки матеріальної складової у складі незавершеного виробництва, що залишилось на кінець податкового періоду на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, на загальну суму 4274045 грн.

Що стосується порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідач зазначає, що передані безоплатно на баланс Словянської міської ради основні фонди неправомірно не були включені до бази оподаткування.

Експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні висновки судової економічної експертизи підтримав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Публічне акціонерне товариство „Словважмаш” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 09.11.1994 р. виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 00210594, здійснює господарську діяльність на підставі статуту. Рішенням загальних зборів акціонерів від 27.04.2010 р. затверджені зміни до статуту в частині зміни найменування найменування позивача змінено з Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш” на Публічне акціонерне товариство „Словважмаш”. Відповідно до статуту, Публічне акціонерне товариство „Словважмаш” є правонаступником прав та обовязків Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш”. Позивач перебуває на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції.

Відповідач Словянська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України повноваження.

Словянською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ВАТ „Словважмаш” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складений акт № 3545/23-3-00210594 від 09.06.2008 р., в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем п. 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість в травні 2007 р. на 44392 грн., пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток за 2007 р. на загальну суму 251812 грн., в тому числі за 1 квартал 2007 р. на 1296 грн., за півріччя 2007 р. на 1293468 грн., за 3 квартал 2007 р. на 251812 грн., що в подальшому призвело до зменшення відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 351689 грн. (а.с.16-75 т. 1).

На підставі зазначеного акту перевірки Словянською ОДПІ 18.06.2008 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00001562341/0/1430 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66588 грн., в тому числі за основним платежем 44392 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22196 грн., № 00001552341/0/1432 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 568022,30 грн. (а.с. 117-118 т.1). За наслідками розгляду первинної скарги податковим органом прийняті 25.07.2008 р. податкові повідомлення-рішення № 00001552341/1 та № 00001562341/1 з аналогічними вимогами (а.с. 115-116 т.1). За наслідками розгляду повторної скарги Словянською ОДПІ 07.10.2008 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 00001552341/2, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток в розмірі 534903,50 грн. (а.с. 114 т.1), та № 00001562341/2 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66588 грн., в тому числі за основним платежем 44392 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22196 грн. (а.с. 113 т.1).

Крім того, Словянською ОДПІ в процесі апеляційного узгодження податкових зобовязань була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ „Словважмаш” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складений акт № 6746/23-3-00210594 від 01.10.2008 р., в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині заниження податку на прибуток за 2007 р. на загальну суму 84304 грн., в тому числі за 1 квартал 2007 р. на 1069807 грн., за півріччя 2007 р. на 83460 грн., за 3 квартал 2007 р. на 84304 грн., що в подальшому призвело до зменшення відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 340478 грн. (а.с.77-108 т. 1).

На підставі вказаного акту Словянською ОДПІ 18.12.2008 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00001552341/3 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 534903,50 грн., № 00001562341/3 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66588 грн., в тому числі за основним платежем 44392 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22196 грн. (а.с. 145-146 т.1).

Предметом оскарження за позовними вимогами ПАТ „Словважмаш” є податкові повідомлення-рішення № 00001552341/2 від 07.10.2008 р., № 00001552341/3 від 18.12.2008 р., №№ 00001562341/0/1430 від 18.06.2008 р., № 00001562341/1 від 25.07.2008 р., № 00001562341/2 від 07.10.2008 р., № 00001562341/3 від 18.12.2008 р.

Як зазначено вище, податковим органом встановлені порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Щодо порушення позивачем пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.10.2002 р. між ВАТ „Словважмаш” (комітент) та Зовнішньоекономічним підприємством „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ЗЕП ТОВ „Азовімпекс”) (комісіонер) був укладений договір комісії № 617.588, за умовами якого комісіонер від свого імені за рахунок комітента здійснює закупівлю партій продукції (а.с. 166-169 т.1).

Як встановлено п. 2.1 договору, комісіонер після виконання доручення повинен надати комітенту звіт, комісіонер має право сплатити всі необхідні витрати за власний рахунок з подальшим їх відшкодуванням комітентом, комісіонер має право на відшкодування витрачених ним для виконання доручення коштів.

Пунктом 2.3 договору визначено, що комітент зобовязаний надати комісіонеру необхідні грошові кошти для купівлі продукції. Крім того, пунктом 3 договору встановлено, що продукція, придбана комісіонером, сума іноземної валюти/валюти України, яка надійде до комісіонера від комітента для перерахування третій особі, є власністю комітента.

Додатковою угодою від 23.12.2002 р. до договору комісії № 617.588 пункт 2.6.6 договору комісії, відповідно до якого комісіонер має право на попередню оплату усіх витрат, повязаних з виконанням доручення, вказаного у п. 1.1 цього договору, доповнений словами „а також, при необхідності, витрат, повязаних із забезпеченням виконання зобовязань в рамках проекту „Тавазон” (а.с. 177 т.1).

Додатковою угодою № 1 від 25.12.2002 р. до договору комісії № 617.588 договір доповнений п. 2.3.8, наступного змісту: у разі, коли комісіонером на виконання договору укладений зовнішньоекономічний контракт, в якому передбачені розрахунки з використанням документарних інструментів (гарантій, акредитивів тощо), комітент зобовязаний забезпечити комісіонера необхідними документарними інструментами для оплати витрат, повязаних з ними, у валюті виконання платежів за зовнішньоекономічним контрактом (а.с. 178 т.1).

На виконання умов договору № 617.588 комісіонером надано комітенту звіт комісіонера № 1 від 14.05.2007 р., відповідно до якого ЗЕП ТОВ „Азовімпекс”, отримані від ВАТ „Словважмаш” кошти у розмірі 1080133 доларів США, 5750665,68 грн. та 1350000 грн., направив на покриття банківської гарантії „повернення авансового платежу” в рамках проекту „Тавазон”. При купівлі валюти в сумі 1331207,05 доларів США, необхідної для покриття банківської гарантії, курс НБУ на 12.03.2003 р. складав 5,3345 грн./дол. США, на 25.11.2003 р. 5,3319 грн./дол. США. 23.12.2003 р. було проведено часткове повернення грошових коштів, отриманих від комітента для забезпечення виконання обовязків в рамках проекту „Тавазон”, в сумі 500000 грн. за курсом 5,3316 грн./дол. США та 24.12.2003 р. 500000 грн. за курсом 5,3316 грн./дол. США. Після закриття банківської гарантії відбулося вивільнення грошових коштів, внаслідок чого вони були повернуті комітенту. Отже, втрата від курсових різниць, яка виникла у результаті вищенаведених операцій, складає 325248,90 грн.

Сума, яка дорівнює 325248,90 грн., позивачем включена до складу валових витрат у другому кварталі 2007 р.

У відповідності за цього звіту комісіонера, на виконання умов договору комісії ВАТ „Словважмаш” були перераховані на розрахунковий рахунок ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” грошові кошти, необхідні для отримання банківської гарантії, на виконання угоди постачання з постачальником-нерезидентом. Оскільки банківська гарантія відкривалась у валюті, ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” за рахунок коштів, які належать ВАТ „Словважмаш”, здійснило операції з купівлі валюти, а після розкриття банківської гарантії, здійснило продаж валюти та повернення раніше отриманих грошових коштів у національній валюті України.

Згідно зі ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як встановлено ст. 1018 цього кодексу майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

З урахуванням положень п. 3.1 договору комісії щодо того, що сума іноземної валюти/валюти України, яка надійде до комісіонера від комітента для перерахування третій особі, є власністю комітента, вимог Цивільного кодексу України, вся іноземна валюта, яка придбана комісіонером за рахунок коштів комітента у національній валюті України, є також власністю комітента, тобто ВАТ „Словважмаш”.

Висновками судової економічної експертизи № 4909/24 від 21.05.2010 р. (а.с. 219-233 т.1) та № 4914/24 від 23.11.2010 р. (а.с. 52-61 т.2) встановлено, що у бухгалтерському обліку позивача вказані витрати були відображені як витрати на збут у обіговій відомості за рахунком 631.3 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками” записами за дебетом рахунку бухгалтерського обліку 930 „Витрати на збут” за кредитом рахунку бухгалтерського обліку 631.1 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Проведення платежів на адресу ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” значаться відображеними записами за дебетом рахунку 631.1 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, а кредитом рахунку 311 „Поточні рахунки у національній валюті”.

Порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті визначений п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 цього Закону у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Згідно з пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 даного Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Висновками вказаних вище судових економічних експертиз встановлено, що ВАТ „Словважмаш” неправильно відобразило у бухгалтерському обліку операції з іноземною валютою. Проте, таке порушення Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, не призвело до порушення пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та завищення позивачем валових витрат на 325248,90 грн. у 2 кварталі 2007 р.

Так, відповідно до висновків експертиз, у другому кварталі 2007 р. (періоді, коли позивач отримав звіт комісіонера № 1 від 14.05.2007 р.) на підставі звіту комісіонера у бухгалтерському та податковому обліку позивача повинні бути відображені наступні операції:

-формування балансової вартості придбаної ЗЕП ТОВ „Азовімпекс” валюти, а саме 7100665,68 грн. (в сумі перерахованих комітентом гривень, які витрачені комісіонером на придбання валюти);

-відображення у бухгалтерському обліку доходів від продажу іноземної валюти в сумі коштів, які надійшли комісіонеру від продажу валюти, що дорівнює 6443615,20 грн., з відображенням цієї суми у складі валових доходів;

-відображення у бухгалтерському обліку собівартості реалізованих валютних коштів у розмірі їх балансової вартості, тобто 7100665,68 грн., з одночасним відображенням цієї суми у складі валових витрат.

З урахуванням положень зазначених вище норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, суд приходить до висновку, що позивачем не завищені валові витрати на 325248,90 грн. у 2 кварталі 2007 р., відповідно, не були допущені порушення пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

В актах перевірки зазначається про порушення позивачем п. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині неправильного визначення частки матеріальної складової у складі залишку незавершеного виробництва та готової продукції. Порушення полягає у тому, що позивачем при розрахунку частки матеріальної складової не взято до розрахунку вартість напівфабрикатів та готової продукції, які крім основних матеріалів та сировини додатково списані у виробництво для подальшого виготовлення готової продукції, чим фактично занижено суму матеріальних витрат, що призвело до зменшення питомої ваги матеріалів, сировини та комплектуючих виробів при визначенні частки матеріальної складової у складі незавершеного виробництва, що залишилось на кінець податкового періоду на відповідних рахунках бухгалтерського обліку на загальну суму 4274045 грн., в тому числі у 1 кварталі 2007 р. 4274045 грн.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відтак, окремому обліку підлягає вартість товарів у незавершеному виробництві, готової продукції та напівфабрикатах, тобто їх матеріальна складова, якщо її вартість була віднесена платником до складу валових витрат, а не загальна вартість.

В ході проведення судових економічних експертиз експертом встановлено, що порядок врахування вартості товарів (запасів) у залишках готової продукції та напівфабрикатів, які були використані податковим органом під час проведення перевірки, не відповідає порядку, встановленому п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, до розрахунку була включена загальна собівартість товарів (запасів), а не їх матеріальна складова.

Дійсно, під час розрахунку матеріальної складової залишків незавершеного виробництва позивачем не була врахована матеріальна складова використаних у виробництві напівфабрикатів та іншої готової продукції, виробленої позивачем, чим була занижена вартість залишків для ведення окремого податкового обліку приросту (убутку) товарів, що призвело до завищення валових витрат по рядку 04.2 декларації з податку на прибуток за перший квартал 2007 р. в сумі 4274045 грн.

Проте, як встановлено експертом та підтверджується розрахунками позивача, скориговані валові витрати ВАТ „Словважмаш” за перший квартал 2007 р. складають 15543209 грн., а не 6689938 грн., як вказано в акті перевірки.

Відтак, завищення валових витрат у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 р. не призвело загального завищення валових витрат підприємством за цей податковий період.

Крім того, в акті перевірки зазначається про порушення позивачем пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині підвищення норми амортизації на придбання та поліпшення основних фондів, які були у експлуатації до 01.01.2004 р.

Порядок нарахування амортизації платниками податку на прибуток, визначення терміну амортизації, а також обєкт амортизації встановлені ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Як встановлено пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відтак, обєктом для нарахування амортизації є саме витрати на придбання або поліпшення матеріальних цінностей, понесені у відповідному податкового періоді, а ні самі матеріальні цінності (обєкти основних фондів) на нормами, встановленими ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пунктом розділу ІІ „Перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004 р. № 1957 встановлено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року.

Відтак, застосування „старих” норм амортизації можливе лише до витрат платників податків, понесених у звязку з придбанням або поліпшенням матеріальних цінностей (основних фондів) до 01.01.2004 р. Витрати, понесені платниками податку після 01.01.2004 р., в тому числі й витрати на поліпшення матеріальних цінностей (основних фондів), введених до 01.01.2004 р., підлягають амортизації із застосуванням підвищених норм амортизації.

Як випливає з висновків судових економічних експертиз, експертом не встановлено обрання позивачем норм нарахування у податковому обліку амортизаційних відрахувань за ставками, нижчими ніж встановлені Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому експертом не підтверджені висновки відповідача щодо неправильного застосування позивачем норм амортизації, що призвело до заниження прибутку на 13369,06 грн.

Крім того, податковим органом в актах перевірки зазначається про порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині віднесення до складу валових витрат сум, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, на загальну суму 1860,41 грн., в тому числі у 1 кварталі 2007 р. 1761,43 грн., у 2 кварталі 2007 р. 98,98 грн. Порушення стосується віднесення до складу валових витрат готівки, отриманої під звіт, по якій відсутні відповідні документи.

Позивачем відповідні документи не надані суду та на вимогу експерта.

Разом з тим, суд позбавлений можливості здійснити перерахунок застосованих до позивача штрафних санкцій, оскільки податковим органом не наданий суду розрахунок застосованих штрафних санкцій у розрізі кожного встановленого порушення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток податковий орган посилається на пп. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Так, відповідно до „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зазначена правова норма повязує нарахування штрафних санкцій із визначенням контролюючим органом податкових зобовязань з відповідного податку.

В даному випадку податковим органом позивачу не визначалось податкове зобовязання з податку на прибуток, а тому немає правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахування викладених обставин суд визнає протиправними податкові повідомлення-рішення № 00001552341/2 від 07.10.2008 р., № 00001552341/3 від 18.12.2008 р. про застосування до ВАТ „Словважмаш” штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 534903,50 грн.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Словважмаш” про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№ 00001562341/0/1430 від 18.06.2008 р., № 00001562341/1 від 25.07.2008 р., № 00001562341/2 від 07.10.2008 р., № 00001562341/3 від 18.12.2008 р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66588 грн., з яких 44392 грн. основний платіж, 22196 грн. штрафні (фінансові) санкції, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Словянської міської ради № 59-ХІІІ-5 від 27.04.2007 р. ВАТ „Словважмаш” безоплатно передало у власність територіальної громади м. Словянська основні фонди згідно з актом приймання-передачі від 07.05.2007 р., а саме, частку будівлі дрібного лиття, відновлюваною вартістю 652102 грн., будівлю учбову (експериментальна дільниця), відновлюваною вартістю 108784 грн. Як визначено рішенням органу місцевого самоврядування, балансоутримувачем переданого майна визначено Комунальне підприємство Словянської міської ради „Регіональне управління капітального будівництва” (а.с. 185, 186 т. 1).

Комунальне підприємство Словянської міської ради „Регіональне управління капітального будівництва” зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100087048 від 03.01.2008 р.

Відтак, на момент отримання від ВАТ „Словважмаш” майна за актом приймання-передачі від 07.05.2007 р. КП Словянської міської ради „Регіональне управління капітального будівництва” не мало статусу платника податку на додану вартість.

Як встановлено пп. 3.2.9 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, не є об'єктом оподаткування операції з безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень.

Відтак, не є обєктом оподаткування податком на додану вартість в розрізі спірних правовідносин лише ті операції, під час проведення яких передача майна відбувається з балансу одного платника податку на баланс іншого платника податку.

Пунктом 4.9 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Оскільки на час прийняття на баланс майна Комунальне підприємство Словянської міської ради „Регіональне управління капітального будівництва” не мало статусу платника податку на додану вартість, операції з передачі майна з балансу позивача на баланс КП Словянської міської ради „Регіональне управління капітального будівництва” є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Зазначені обставини дають суду підстави для висновку, що податковим органом правомірно визначені ВАТ „Словважмаш” податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 44392 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22196 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Словважмаш” до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових-повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції № 00001552341/2 від 07.10.2008 р., № 00001552341/3 від 18.12.2008 р. про застосування до Відкритого акціонерного товариства „Словважмаш” штрафних (фінансових) санкцій за платежем „податок на прибуток” в розмірі 534903,50 грн.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Словважмаш” до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових-повідомлень-рішень №№ 00001562341/0/1430 від 18.06.2008 р., № 00001562341/1 від 25.07.2008 р., № 00001562341/2 від 07.10.2008 р., № 00001562341/3 від 18.12.2008 р. відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Словважмаш” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Повний текст постанови виготовлений 11 квітня 2010 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.