Постанова № 15026356, 15.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2461/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю

представника позивачаСимоненко Л.А.,

представника відповідача Бистрова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання недійсними та скасування акту перевірки від 11.01.2011 року № 566/15/00689183 та податкові повідомлення-рішення від 21.01.2011 року №0000971500/0/1561, №0000981500/0/1563, №0000991500/0/1564, №0000100500/0/1565,

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання недійсними та скасування акту перевірки від 11.01.2011 року № 566/15/00689183 та податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання від 21.01.2011 року №0000971500/0/1561 у розмірі 694,52грн., №0000981500/0/1563 у розмірі 26,90грн., №0000991500/0/1564 у розмірі 7991,36грн., №00001001500/0/1565 у розмірі 2726,21.

В обґрунтування позову посилається на те, що при сплаті платіжними дорученнями податкових зобовязань по податку на додану вартість податковим органом нараховано штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання за серпень та вересень 2010 року на загальну суму 11438,99грн. Вважає, що у податкового органу не було правових підстав для нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобовязання, оскільки платіжними дорученнями податкове зобовязання за серпень 2010 року у розмірі 60802,00грн. та за вересень 2010 року у розмірі 62724,00 по податковим деклараціям з податку на додану вартість погашено без порушень граничних строків сплати податкового зобовязання. Однак відповідачем у односторонньому порядку без належного погодження з позивачем здійснено розподіл платежу за платіжним дорученням, незважаючи на ті обставини, що у дорученні чітко зазначено призначення платежу. У звязку із цим, на думку позивача податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що підлягають визнанню недійсними.

Просить суд визнати недійсними та скасувати акт перевірки від 11.01.2011 року №566/15/00689183 та податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання від 21.01.2011 року №0000971500/0/1561 у розмірі 694,52грн., №0000981500/0/1563 у розмірі 26,90грн., №0000991500/0/1564 у розмірі 7991,36грн., №00001001500/0/1565 у розмірі 2726,21.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач письмові заперечення на адміністративний позов судові не надав. Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав та просив суд у задоволені позовних вимог відмовити. Посилаючись на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.11.2003 року за №12661200000013618 (т.1 а.с.71), зареєстрований платником податків на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08041929 ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька)(т.1 а.с.77).

12 січня 2011 року посадовою особою ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з врахуванням вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за період серпень, вересень 2010 року, за результатами якої складений відповідний акт №11/15/00689183.

21 січня 2011 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька винесені податкові повідомлення рішення:

- №0000971500/0/1561, яким на підставі акту перевірки, за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 6945,20грн., ДП «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 694,52грн.;

- №0000981500/0/1563, яким на підставі акту перевірки, за затримку на 19 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 269,00грн., ДП «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 26,90грн.;

- №0000991500/0/1564, яким на підставі акту перевірки, за затримку на 32 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 39956,80грн., ДП «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зобовязано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 7991,36грн.;

- №0001001500/0/1563, яким на підставі акту перевірки, за затримку на 32 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 13631,05грн., ДП «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» зобовязано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 2726,21грн..

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість спірних рішень судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Оскільки спірні правовідносини виникли на протязі 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2 ст.1 цього Закону, податкове зобовязання- зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість:

-за серпень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №43272 від 17.09.2010 року) (т.1 а.с.48);

-за вересень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №50933 від 19.10.2010 року) (т.1 а.с.78).

Також позивачем до податкового органу був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2010 року з виправленням помилок за серпень 2010 року (зареєстрована в податковому органі 19.10.2010 року) (т.1 а.с.57).

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що позивачем платіжними дорученнями:

-від 01 жовтня 2010 року №275 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року по терміну сплати 01.10.2010 року у розмірі 60802,00грн. (т.1 а.с.15);

-від 01 листопада 2010 року №325 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість за вересень 2010 року по терміну сплати 01.11.2010 року у розмірі 40000,00грн. (т.1 а.с.63);

-від 01 листопада 2010 року №329 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість за вересень 2010 року по терміну сплати 01.11.2010 року у розмірі 28272,00грн.(т.1 а.с.63).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що зазначеними платіжними документами перерахував поточні податкові зобовязання.

Згідно зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість ДП «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» станом на 31.12.2010 року, податковим органом здійснено погашення пені та податкового боргу за зазначеними вище платіжними дорученнями, а саме:

-по платіжному дорученню від 01 жовтня 2010 року №275 суму 53856,83грн. направлено на погашення податкового боргу по штрафним санкціям за актами в поточному році 53856,83грн. та декларації № 43272 від 17.09.2010 року 6945,17грн.;

-по платіжному дорученню від 01 листопада 2010 року №325 суму 40000,00грн. направлено на погашення податкового боргу по декларації № 43272 від 17.09.2010 року 39956,79грн. та пені 43,21грн.;

-по платіжному дорученню від 01 листопада 2010 року №329 суму 28272,00грн. направлено на погашення податкового боргу по декларації № 43272 від 17.09.2010 року 13631,04грн. та пені 451,66грн.

Уточнюючим розрахунком з податку на додану вартість № 50937 від 19.10.2010 року зменшено суму податку на додану вартість до сплати за серпень 2010 року на 269,00грн.

Правовою підставою розподілу сплачених за платіжними дорученнями сум став абзац 2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Таким чином, розподіл податковим органом сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг (або його частку).

Під поняттям податкового боргу слід розуміти (п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

З наведеного вбачається, що позивач платіжними дорученнями від 01 жовтня 2010 року №275, від 01 листопада 2010 року №325, від 01 листопада 2010 року №329 фактично сплатив суми податкових зобовязань з податку на додану вартість згідно поданих декларацій за серпень та вересень 2010 року, тому суд вважає, що у податкового органу не було підстав для розподілу цих сум в рахунок погашення податкового боргу по іншим періодам та пені.

Право на такий розподіл у податкового органу виникає лише у випадку, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг (або його частку), не виділяючи у платіжному документі розмір пені та у випадку, якщо платником надана не зрозуміла або не повна інформація про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами)- у рівних пропорціях.

Зазначена норма Закону не визначає, хто саме із субєктів зазначених правовідносин - контролюючий орган чи платник податків зобовязаний здійснювати погашення зобовязань у встановленому нею порядку. Ця норма також не встановлює право чи обовязок контролюючого органу (в даному випадку органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Таке право податкового органу не передбачено і будь-якими іншими нормами зазначеного Закону, а також інших законів з питань оподаткування.

Щодо погашення податкових зобовязань уточнюючим розрахунком від 19.10.2010 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, уточнюючий розрахунок подається з метою корегування (усунення) виявленої помилки у раніше поданій декларації, тому, на думку суду, такий розрахунок помилково розцінений податковим органом як документ, на підставі якого здійснено сплату податкового зобовязання позивачем по уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Як вбачається з платіжного доручення №275 від 01.10.2010 року, позивачем сплачено податкове зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2010 року з затримкою на 1 день. Таким чином, суд вважає, що нарахування суми штрафної санкції за вказаний період є правомірним, тому податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року №0000971500/0/1561 за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, та яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%, скасуванню не підлягає.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним та скасування акту перевірки від 11.01.2011 року № 566/15/00689183 за наступних підстав.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205, (далі Порядок № 327) який був чинним на момент складання акту, передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обовязковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Однак, зміст спірного акту перевірки полягає у фіксуванні факту проведення перевірки та є носієм доказової інформації про виявленні порушення, тому не породжує будь яких юридичних наслідків для позивача, тобто фактично акт є за своєю сутністю інформацією.

Відтак оскаржуваний акт перевірки не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності у тому розумінні, в якому цей термін вжито у Кодексі адміністративного судочинства України, що виключає можливості перегляду правомірності цього розрахунку адміністративним судом.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов Державного підприємства «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання недійсними та скасування акту перевірки від 11.01.2011 року №566/15/00689183 та податкові повідомлення-рішення від 21.01.2011 року №0000971500/0/1561, №0000981500/0/1563, №0000991500/0/1564, №0000100500/0/1565 задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 21.01.2011 року №0000981500/0/1563 у розмірі 26,90грн., від 21.01.2011 року №0000991500/0/1564 у розмірі 7991,36грн., від 21.01.2011 року №0001001500/0/1565 у розмірі 2726,21грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15 квітня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 20 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.